:: LEX :: РОЛЬ ТА МІСЦЕ УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ В МЕХАНІЗМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 32)

Термін подання матеріалів

13 травня 2021

До початку конференції залишилось днів 0


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

РОЛЬ ТА МІСЦЕ УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ В МЕХАНІЗМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ
 
12.06.2014 00:11
Автор: Мурована Ірина Ярославівна, студентка юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету
[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Вихід України із тоталітарного простору зумовив демократизацію владних інститутів та визнання людини найвищою цінністю. Так, права людини в наш час стали однією із пріоритетних засад функціонування держави. Тому, на державному рівні було встановлено посередника між владними органами та людьми, права яких були порушені. Ним став Уповноважений Верховної Ради з прав людини або Омбудсман.

Омбудсман є спеціальною посадовою особою, до компетенції якої належать розгляд звернень громадян, іноземців та осіб без громадянства щодо порушення прав людини з боку державних органів та посадових осіб. Це незалежна посадова особа, що виступає свого роду посередником в адміністративних спорах, здійснює контроль за додержанням прав людини і уповноважена з цією метою проводити розслідування, рекомендувати коригуючи дії та подавати доповіді [3, 12].

Вперше посаду «парламентського омбудсмена» заснував риксдаг Швеції у 1809 році [2, 166]. З початку XX століття, а особливо після Другої світової війни, посади омбудсманів почали з’являтися у багатьох демократично налаштованих державах. Зараз більш ніж у 100 країнах працюють понад 150 омбудсманів [3, 12].

Ідея запровадження в Україні інституту Уповноваженого з прав людини набула вперше юридичного вираження в Конституції України 1996 року в статтях 55 та 101. 14 квітня 1998 року Верховна Рада України обрала першого в історії України Уповноваженого з прав людини – Ніну Карпачову, яка пропрацювала на цій посаді упродовж трьох термінів [4, 50]. З 2012 року цю посаду займає Валерія Лутковська.

Правовий статус Уповноваженого, його повноваження врегульовані Конституцією України та Законами України «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини» та «Про державну службу» [1; 5; 6]. Діяльність Уповноваженого полягає у здійснені парламентського контролю за забезпеченням прав і свобод людини і громадянина в Україні. В законодавстві України зазначено, що діяльність Омбудсмана доповнює наявні засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина. Це дає підстави для висновку, що даний інститут є субсидіарним, тобто додатковим, засобом захисту прав і свобод людини в Україні щодо інших правозахисних механізмів. Постійний характер діяльності українського Уповноваженого заповнює прогалини і компенсує недоліки судових засобів захисту прав людини та відіграє суттєву роль у визначенні місця названого інституту у правозахисному механізмі держави [3, 14].

Особливою формою діяльності Уповноваженого є подання. Вони вносяться Омбудсманом до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, установ, їх посадовим та службовим особам для вжиття відповідних заходів щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина. Проте, у нашому законодавстві чітко не зазначено обов’язковість розгляду вказаними особами цих актів реагування. Це здебільшого призводить до того, що подання Уповноваженого не будуть розглядатися, а як наслідок – не буде усунено порушення законності. Так, як такі акти Уповноваженого мають рекомендаційний характер, то у них не йдеться про обов’язкове скасування незаконних рішень органів влади і юридичних осіб. Це призводить до зниження авторитету Уповноваженого [4,50].

Особливою юридичною природою відзначаються щорічні доповіді Уповноваженого про стан дотримання та захисту прав і свобод людини та громадянина. Дана інформативна доповідь ґрунтується не на діяльності Уповноваженого, а на основі ним проведеного моніторингу додержання прав та свобод в цілому у державі. Ці доповіді адресовані народним депутатам, членам уряду, Президентові України на іншим високопосадовцям[3, 13].

Щодо покращення якості практичних дій українського Омбудсмана, то тут слушно розглядати світовий досвід розвитку й ефективності даного інституту. Так, практично у всіх державах омбудсмани мають прямий контакт з громадянами. Україна в тій чи іншій мірі теж забезпечує схожий зв’язок. Проте, у зв’язку із незадовільним станом прав і свобод людини, звернення до Уповноваженого надходить у великій кількості, що утруднює можливість глибоко і змістовно розглянути кожен випадок зокрема. Тому, доцільним для введення в Україні був би досвід Франції та Великої Британії. Там передбачені так звані «фільтри» надходження скарг, що дало б змогу відкинути ті скарги, які не входять в компетенцію Уповноваженого [3, 13].

Покращило б діяльність Омбудсмана й збільшення його владних повноважень та наділення засобами примусу щодо правопорушників. Також, позитивно вплинуло б на реалізацію прав та свобод людини заснування іще декількох омбудсменів із вужчою сферою діяльності або т. зв. спеціалізованих омбудсменів. Так, в Україні уже із 2011 року діє інститут Уповноваженого Президента України із захисту прав дитини.

Отже, інститут омбудсмана є великим здобутком людства на шляху затвердження демократичних ідей та принципів. Для кожної країни рівень розвитку та дієвості цього інституту є різним, що насамперед пов’язано із її минулим ставленням до людини як соціальної цінності та безперервністю державотворчих процесів. Споглядаючи на наше антидемократичне минуле та відсутність власної держави, очевидним є недосконалість інституту омбудсмана в Україні. Насамперед про це свідчить кількість звернень українців до Європейського суду з прав людини. За статистичними даними Європейського суду з прав людини Україна із року в рік посідає одне із перших місць за числом звернень до нього. Удосконалювати даний інститут потрібно, беручи до уваги досвід інших держав, особливо європейських, але щоб він ефективно діяв саме в Україні, усі новації варто впроваджувати із урахуванням національних особливостей.




Література:

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 141.

2. Криворучко Л. С. Інститут омбудсмена в сучасному суспільстві (історико-правовий огляд) / Л. С. Криворучко // Наше право. – 2013. –№ 6. – С. 165-171.

3. Майданник О. О. Інститут омбудсмена у механізмі забезпечення прав людини в Україні / О. О. Майданник // Адвокат. – 2010. – № 7 (118). – С. 12-16.

4. Мелех Б. В. Ефективність форм впливу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на шляху Європейської Інтеграції / Б. В. Мелех // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Сер. : Право. – 2014. – Вип. 25. – С. 48-52.

5. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Закон України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – С. 99.

6. Про державну службу. Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – С. 490.

______________________________

науковий керівник: Жукорська Я. М.  к.ю.н. доцент кафедри публічного права
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
КОНСТИТУЦІЙНА СКАРГА – ЕЛЕМЕНТ ЮРИДИЧНОГО МЕХАНІЗМУ ЗАХИСТУ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ОСОБИ
27.05.2014 13:03
ДО ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДОЗРЮВАНОМУ, ОБВИНУВАЧЕНОМУ ПРАВА НА ЗАХИСТ
16.06.2014 11:04
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА СВОБОДУ ТА ОСОБИСТУ НЕДОТОРКАННІСТЬ
16.06.2014 11:00
ЩОДО КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА КОЖНОГО НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ
16.06.2014 10:59
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ
12.06.2014 00:06
ОСОБЛИВОСТІ ГАРАНТІЙ ДЕПУТАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
11.06.2014 16:38
ВИБОРЧА СИСТЕМА В УКРАЇНІ
11.06.2014 16:33




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше