:: LEX :: ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ВІДМОВИ ПРОКУРОРА ВІД ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 59)

Термін подання матеріалів

14 березня 2024

До початку конференції залишилось днів 0


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ВІДМОВИ ПРОКУРОРА ВІД ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ
 
01.10.2007 13:54
Автор: Лапкін Андрій Васильович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
[Кримінальне право. Кримінальний процес. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право]
Незважаючи на правову регламентацію інституту відмови прокурора від державного обвинувачення в КПК та Законі України “Про прокуратуру”, закон не надає дефініцію цього явища, вказуючи лише, що «коли в результаті судового розгляду прокурор прийде до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред’явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовитися від обвинувачення і у своїй постанові викласти мотиви відмови». Аналіз різних визначень відмови, які наводяться у літературі, дає змогу виділити такі її основні ознаки
1. “Заперечення обґрунтованості обвинувачення”, “відмова від обвинувальної тези”. Ця ознака полягає у повному або частковому запереченні прокурором державного обвинувачення у матеріально-правовому сенсі, відкиданні його як такого, що не має належних матеріальних підстав.
2. Це “заява”, “звернення”, “постанова”. Фактично це офіційне публічне виявлення позиції прокурора, адресатом якого є суд. Закон вказує на його форму – це постанова, і висуває вимоги до неї – мотивованість.
3. “Відмова від обвинувальної діяльності”, “припинення продовження обвинувальної діяльності”. Це означає відмову прокурора від здійснення функції по підтриманню державного обвинувачення в суді у даній справі, припинення будь-якої діяльності, спрямованої на це. Фактично прокурор як носій вказаної функції, державний обвинувач, самоусувається від подальшої участі у справі.
До вказаних ознак можна додати, що: 1) суб’єктом відмови є прокурор – державний обвинувач, який користується процесуальною самостійністю; 2) відмова здійснюється шляхом активної поведінки прокурора – складання і подання суду відповідної постанови; 3) відмова має особливі правові наслідки – закриття справи судом за ч.2 ст.282 КПК, за умови, що потерпілий не вимагає продовження розгляду справи і не бажає підтримувати обвинувачення.
Таким чином, відмова прокурора від державного обвинувачення – це повне або часткове заперечення прокурором обґрунтованості державного обвинувачення, оформлене у вигляді мотивованої постанови, зверненої до суду, в результаті якого прокурор припиняє обвинувальну діяльність проти підсудного, а суд – закриває справу, якщо проти цього не заперечує потерпілий.
Відмову можна розглядати з різних позицій: як складову функції підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; як інститут кримінально-процесуального права; як кримінально-процесуальний акт.
Для правильного з’ясування сутності відмови прокурора від державного обвинувачення необхідно відповісти на питання: що це – право чи обов’язок прокурора? З одного боку, розглядаючи питання відмови, дослідники часто визначають її як можливість, використовуючи речення “прокурор може…” і т.п. Закон дає чітку відповідь на дане питання: у ст.264 КПК вказано, що прокурор повинен, а в ст.36 Закону “Про прокуратуру” – що він зобов’язаний відмовитись від обвинувачення. Інша справа, що така відмова може мати місце лише за наявності відповідної підстави – висновку прокурора, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного. Тут можна дійсно говорити про можливість, але не відносно поведінки прокурора (згадуючи визначення, що право – це міра можливої поведінки особи), а щодо наявності відповідної підстави для відмови. Тому відмова прокурора від державного обвинувачення за наявності зазначеної у законі підстави – це міра належної поведінки прокурора, його обов’язок. Інша справа, що закон не наводить механізму забезпечення виконання прокурором цього обов’язку та відповідальності за його невиконання. Тому фактично прокурор вирішує питання, відмовлятися чи ні від державного обвинувачення за відповідної підстави, на свій власний розсуд. З урахуванням цього відмову можна визначити також як процесуальний обов’язок прокурора заперечити обґрунтованість державного обвинувачення у мотивованій постанові і припинити обвинувальну діяльність проти підсудного, якщо дані судового слідства не підтверджують пред’явленого особі обвинувачення.

e-mail: aprosecut@a.ua

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЗАКРІПЛЕНІ У МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ АКТАХ ТРУДОВІ ПРАВА ОСІБ ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У ЗАКЛАДАХ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
29.09.2007 18:56
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ
29.09.2007 10:37
ФОРМИ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ
26.09.2007 21:00
ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ВСТУПУ АДВОКАТА У ЗАХИСТ ПІДОЗРЮВАНОГО У ЗЛОЧИНАХ ПОВ’ЯЗАНИХ З НЕЗАКОННИМ ОБІГОМ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ: ПРАВОВИЙ ТА ТАКТИЧНИЙ АСПЕКТИ
26.09.2007 20:55




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше