:: LEX :: АДАПТАЦІЯ ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА ЗАСУДЖЕНОГО ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ: ПРАВО НА ПРАЦЮ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 34)

Термін подання матеріалів

14 липня 2021

До початку конференції залишилось днів 28


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

АДАПТАЦІЯ ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА ЗАСУДЖЕНОГО ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ: ПРАВО НА ПРАЦЮ
 
26.11.2014 22:45
Автор: Лучка Ольга Романівна, студентка юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право]

Історія становлення та розвитку кримінально-виконавчої системи України нерозривно пов’язана з розвитком кримінально-виконавчого законодавства  загалом та регулюванням  кримінально-правових  відносин. Одне з центральних місць займають питання використання та регулювання праці засуджених, яка, відповідно  до  ст. 6  Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК України), є основним засобом їх виправлення та ресоціалізації.

Право на працю – невідчужуване, невід’ємне, непорушне право, яке належить кожній людині від народження, в тому числі і засудженій особі. Право на працю – одне із фундаментальних прав людини, встановлених міжнародно-правовими актами і визнане усіма державами світу. Так, Загальна декларація прав людини, ч. 1 ст. 23 закріплює положення, згідно з яким кожна людина має право на працю, вільний вибір, справедливі умови праці та захист від безробіття [ 4,264 ].  

Праця засуджених в установах виконання покарань врегульована чинним КВК України (ст. 118–122) і є важливою передумовою ефективного використання інших засобів виправлення і ресоціалізації засуджених.  Засуджені  до  позбавлення волі мають працювати в місцях і на  роботах,  які  визначаються  адміністрацією  установи  виконання  покарань.  Їх  праця має свої особливості, які визначаються специфічним  правовим становищем засуджених та поставленими перед установами виконання покарань завданнями. 

Насамперед потрібно зазначити, що в умовах сьогодення правові системи різних держав  світу  передбачають  різні  підходи  щодо залучення  ув’язнених до праці — від імперативного обов’язку примусово працювати в пенітенціарних установах, до розуміння праці ув’язнених як пільги, право на яку надається найбільш дисциплінованим із них [5,91].

Основною тезою міжнародно-правових актів щодо праці засуджених є те, що праця не може бути рабською та повинна оплачуватись і не містити в собі ознак покарання  та  принизливості.  Тобто  праця не може використовуватись як покарання [1,126].

Важливо наголосити, що згідно з основоположними нормами Міжнародної організації праці (МОП) праця осіб, які відбувають покарання у пенітенціарних установах, не може бути визначена як “примусова праця”. Так, відповідно  до  ст.  2  Конвенції  Міжнародної  організації праці “Про примусову чи обов’язкову працю”  термін  “примусова  чи  обов’язкова праця”  не  включає  в  себе  будь-яку  роботу чи  службу,  що  її  вимагають  від  певної  особи  внаслідок  вироку,  винесеного  рішенням судового органу, за умови, що ця робота чи служба  виконуватиметься  під  наглядом  і контролем органів державної влади і що зазначена особа не буде віддана або передана в розпорядження приватних осіб, компаній чи товариств [2].

Вбачається, що праця, відповідно до базових  закономірностей  людської  психології, може мати виправний чи ресоціалізаційний, антикриміногенний  потенціал  лише  за  умови  її  добровільності,  якщо  ж  навпаки,  то уявляється,  що в такому разі вона виконує роль  карального  засобу,  не  викликаючи  в засуджених шанобливого до неї ставлення і прагнення  до  праці  у  майбутньому [1,127].

Відповідно до ст. 118 КВК України, засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції [3].

Тобто, в КВК України праця передбачена як право засуджених. Водночас  за  необґрунтовану  відмову  від праці особа вважається злісним порушником  встановленого  порядку  відбування  покарання (ст. 133) [3].

Тому Законом України від 8 квітня 2014 р. «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів» внесені зміни до ч. 1 ст. 118 КВК України надали засудженим право вибору – працювати або не працювати на підприємствах УВП [4,264].

Отже, праця засуджених є одним з основних засобів виправлення та ре соціалізації. Дуже важливо, щоб засуджені усвідомили можливі позитивні зміни і перспективи у житті після звільнення і прагнули до самостійності й самоствердження через працю. Водночас праця – це їх право, а не обов’язок чи покарання. 




Література:

1. Градецький А. В.  Механізм правового регулювання праці засуджених  / А. В. Градецький // Держава та регіони. Сер. : Право . - 2013. - № 2. - С. 124-128..

2. Конвенція МОП №29 «Про примусову чи обов'язкову працю» від   1930 р. - Конвенції та рекомендації МОП, К., 1997р.

3. Кримінально-виконавчий кодекс України [Текст] : чинне законодавство зі змін. та допов. станом на 3 вересня  2014 р. : офіц. текст. – К. : «Центр учбової літератури», 2014. - 74 с.

4. Опанасенков О. І.  Правове регулювання праці засуджених до позбавлення волі як засіб їх виправлення: сучасність і перспективи / 

О. І. Опанасенков // Питання боротьби зі злочинністю . - 2014. - Вип. 27. -

С. 258-266.

5. Шашкова-Журавель І. О.  Міжнародно-правові аспекти регламентації праці ув’язнених / І. О. Шашкова-Журавель, М. І. Журавель // Наукові праці МАУП . - 2014. - Вип. 1. - С. 91-96.


_____________________

Науковий керівник: Жукорська Ярина Михайлівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри публічного права  Тернопільського національного економічного університету 

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
РАСПРОСТРАНЕНИЕ ПОРНОГРАФИЧЕСКИХ МАТЕРИАЛОВ ИЛИ ПРЕДМЕТОВ ПОРНОГРАФИЧЕСКОГО ХАРАКТЕРА В СЕТИ ИНТЕРНЕТ
27.11.2014 23:54
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ПОРУШЕННЯ МЕДИЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН
27.11.2014 18:24
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПРАЦІ ЗАСУДЖЕНИХ
27.11.2014 15:57
ПРАВОВИЙ СТАТУС ПЕРСОНАЛУ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
26.11.2014 22:50
ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТАТУСУ СЛІДЧОГО СУДДІ
26.11.2014 17:10
ПОСТПЕНІТЕНЦІАРНА АДАПТАЦІЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗАСУДЖЕНИХ
25.11.2014 12:38
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ПЕРЕДАЧЕЮ АБО ЗБИРАННЯМ ВІДОМОСТЕЙ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ КОНФІДЕНЦІЙНУ ІНФОРМАЦІЮ, ЯКА ЗНАХОДИТЬСЯ У ВОЛОДІННІ ДЕРЖАВИ ТА ВІДМІННІСТЬ ВІД ШПИГУНСТВА
25.11.2014 12:25
СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ
24.11.2014 18:43
РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗАСУДЖЕНИХ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ЇХ ВИПРАВЛЕННЯ
22.11.2014 15:45
ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОКАРАННЯ У ВИДІ АРЕШТУ
21.11.2014 13:15




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше