:: LEX :: ДЕЯКІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ АСПЕКТИ СПРАВ ПРО СТЯГНЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА ІПОТЕЧНИМИ КРЕДИТНИМИ ДОГОВОРАМИ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 20


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ДЕЯКІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ АСПЕКТИ СПРАВ ПРО СТЯГНЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА ІПОТЕЧНИМИ КРЕДИТНИМИ ДОГОВОРАМИ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ
 
22.02.2016 11:20
Автор: Недоступ Катерина Костянтинівна, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, м. Харків
[Секція 9. Господарське право. Господарське процесуальне право]

Зважаючи на чергову хвилю девальвації національної валюти у 2014 році та збереження нестабільності економічної ситуації в Україні, на часі залишається вирішення проблеми погашення фізичними особами іпотечних кредитів в іноземній валюті. Позичальники, працюючи в Україні, не мають не тощо постійних, а взагалі  доходів в іноземній валюті. Отже, для того щоб погашати свої боргові зобов’язання за кредитними договорами, вони вимушені купувати іноземну валюту у кредитодавця (в будь-якій банківській установі або пункті обміну валюти, який працює на підставі агентської угоди з банківською установою). 

У результаті дослідження змісту кредитних справ ми дійшли висновку, що всі іпотечні кредитні договори, укладені в іноземній валюті, можна розділити на договори, за якими: 

1. Банк-кредитодавць із своєї операційної каси видав позичальнику іноземну валюту, той її отримав й використав на свій розсуд.

За таких обставин банк не виконує свого, покладеного на нього законом, обов’язку щодо контролю за цільовим використанням кредиту [1, ч. 1 ст. 348], тобто порушує один з принципів банківського кредитування.

2. Банк-кредитодавць із своєї операційної каси спочатку видав позичальнику іноземну валюту,  тут же її прийняв від нього назад для виконання валюто-обмінної операції та перерахування за дорученням клієнта вже гривні за призначенням.

В цьому випадку банк допомагає позичкодавцю використати кредитні кошти не за їх цільовим призначенням. Обґрунтуємо це твердження. 

Метою звернення громадянина до банку є отримання коштів у кредит для розрахунку за придбане ним на території України за національну валюту житло. Відомо, що гривня (банкноти  і  монети)  як  національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України для проведення розрахунків за  всіма  видами  платежів [2, ст. 192; 3, ст. 35; 4, п. 3.3 ст. 3; 5, ст. 35] й обіг інших грошових одиниць як засобу платежу заборонено [3, ст. 32]. Таким чином банк наперед знає, що видані позичальнику кредитні кошти (іноземну валюту) необхідно буде обміняти на національному валюту для того щоб її використати за призначенням. Отже й нав’язує клієнту послугу з обміну валюти, отримуючи при цьому певний дохід у вигляді маржі.

Наразі відсутність у позичальників джерел доходів в іноземній валюті,зменшення їх доходів в результаті втрати роботи, збільшення податкового навантаження (зміна ставки податку на доходи фізичних осіб, впровадження військового збору та оподаткування пенсій), зростання тарифів на комунальні послуги та вартості продуктів й товарів, необхідних для нормального існування людини,  зумовлюють повну їх  неплатоспроможність. Вони припиняють вносити будь-які кошти в погашення отриманих кредитів в іноземній валюті. Банки активно звертаються до суду з позовними заявами про стягнення заборгованості за такими кредитними договорами. Будучи надзвичайно самовпевненими вони забувають про  допущені й задокументовані (видані позичальнику заяву на видачу готівки, квитанції, квитанцію про здійснення валюто-обмінної операції, платіжні доручення)  певні порушення порядку відкриття й використання рахунків у іноземних валютах та ведення касових операцій банками в Україні [6; 7]. Ці порушення встановлено, обґрунтовано й докладно описано  Гресь Н.Л. [8].

Отже, при наявності у кредитній справі відповідача зазначених порушень [8] й їх документальних доказів, йому доцільно, у рамках своїх  процесуальних прав  [9, ч. 2 ст. 31, ст. 123, ст. 133], до початку розгляду судом справи по суті, пред'явити зустрічний позов про визнання правочину удаваним та подати до суду клопотання про витребування доказів з банку (позивача), які він не може отримати від нього самостійно. 

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» [10] сплата судового збору у випадку, передбаченому пп. 13 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI [11], за подання до суду заяви про забезпечення доказів здійснюється лише за умови, що така заява розглядається у процесуальному порядку, визначеному ст. 135 ЦПК [9], а не за подання клопотань про витребування доказів (виклик до суду свідків, призначення експертизи, витребування письмових чи речових доказів тощо), які розглядаються відповідно до ст. 130 ЦПК у попередньому судовому засіданні чи ст. 168 ЦПК у судовому засіданні. У зв’язку з тим, що клопотання, яке подається не є заявою про забезпечення доказів, сплачувати судовий збір не потрібно.

Документальні докази численних порушень, допущених кредитодавцем під час розрахунково-касового обслуговування позичальника [8], доведуть факт того, що кредитний договір, укладений між ними, є удаваним в частині визначення суми кредиту у іноземній валюті, а правочин, який реально мав місце – кредитний договір з розміром  кредиту в національній валюті. Отже, правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. У такому разі «відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили» [2, ч. 2 ст. 235]. Й тут «суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину» з власної ініціативи або за вимогою позивача (позичальника) [2, ч. 5 ст. 216]. ЦКУ передбачено, що «у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину» [2, ч. 1 ст. 216]. Таким чином, правовий спосіб вирішення даної кредитної проблеми полягає у перерахунку кредитних зобов’язань позичальника, виходячи з фактично позиченої ним суми національної валюти та умов кредитування у гривні, в результаті якого кредитодавець може стати винним позичальнику чималеньку суму переплачених ним за валютним кредитом коштів.

Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов [9, ст. 211].

Валютні кредити фізичних осіб  несуть соціальну та економічну загрозу. Тому суд повинен [9, ст. 213] виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішивши справу згідно із законом ухвалити рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.




Література:

1. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kodeksy.com.ua/gospodars_kij_kodeks_ukraini.htm

2. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page

3.  Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/679-14

4. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України від 05.04.2001 № 2346-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2346-14

5. Правила використання готівкової іноземної валюти на території України: Постанова Правління Національного банку України від 30.05.2007     № 200 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0656-07

6. Інструкція про ведення касових операцій банками в Україні: Постанова Правління Національного банку України 01.06.2011  №  174 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0790-11/page

7. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах: Постанова Правління Національного банку України 12.11.2003  № 492 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1172-03

8. Гресь Н. Л. Обліково-правові аспекти іпотечного кредитування фізичних осіб в іноземній валюті / Н.Л. Гресь // Актуальні проблеми економіки. – 2015. – № 2. – С. 308-321. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ape_2015_2_41

9. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15

10. Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах: Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014  № 10 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14

11. Про судовий збір: Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше