:: LEX :: ЮРИДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ НОРМОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 32)

Термін подання матеріалів

13 травня 2021

До початку конференції залишилось днів 0


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЮРИДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ НОРМОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
 
18.05.2016 18:22
Автор: Фтоян Ані Меружанівна, студентка магістратури юридичного факультету, Державний вищий навчальний заклад «Запорізький національний університет» Міністерства освіти і науки України
[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]

Для ефективного функціонування механізму правового регулювання важливе значення має якісна нормотворча діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, що передбачає і використання однозначної юридичної термінології. Саме тому актуальним є дослідження специфіки термінології нормотворчої діяльності та правил її використання.

Юридичну термінологію науковці визначають як сукупність термінів, яка виражає систему правових понять і призначена забезпечувати потреби спілкування у сфері юридичної науки і практики [1, 516].

За функціональною поширеністю юридичні терміни поділяться на загальновживані (територія, ділянка, документ тощо), спеціально-юридичні, що відбивають специфіку правових явищ та використовуються юриспруденцією (позов, дієздатність, законність, юридична відповідальність, нормативно-правовий акт тощо), та спеціально-технічні, які походять з інших (неюридичних) наук (рентген, аудіовізуальний твір, провайдер та ін.). До загальновживаних термінів належать слова (словосполучення), які увійшли до сфери права із літературної мови та в результаті семантизації набули чітких меж та суто правового забарвлення. Загальновживані слова, які не змінюють свого значення у сфері права, а вживаються у тому ж значенні, що й у побуті, не належать до юридичних термінів [2, 162].

Нормотворча техніка передбачає вимоги щодо єдності, однаковості вживання термінології (один термін повинен послідовно застосовуватися на позначення одного й того самого поняття; для позначення одних і тих самих понять неприпустимо використовувати синоніми). Термінологія законодавства має бути стабільною: неприпустимо без достатніх підстав відмовлятися від усталених термінів, а зміна їх значення має бути завжди обґрунтованою.

Крім того, нормотворча техніка покликана забезпечувати простоту, зрозумілість і чіткість термінології. Головним засобом забезпечення цієї вимоги є визначення термінів у нормах-дефініціях або описових гіпотезах, диспозиціях та санкціях. Нормативні дефініції усувають неясність нормативно-правових актів, сприяють їх одноманітному застосуванню, зменшують можливість різного тлумачення в процесі реалізації права.

Таким чином, надзвичайно важливо до кожного нормативно-правового акту включати норми дефініції та узгоджувати їх із нормами дефініціями, які містяться в інших нормативно-правових актах, з метою забезпечення однакового підходу до правових термінів у всіх галузях права і недопущення правових колізій у визначенні основних юридичних категорій.

Дієвим засобом удосконалення юридичної термінології вбачається прийняття Закону України «Про нормативно-правові акти», в якому доцільно передбачити формулювання універсальних юридичних термінів, які найчастіше використовуються в процесі нормотворчої діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування.




Література:

1. Адміністративне право України : словник термінів / за заг. ред. Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова ; Держ. вищ. навч. закл. «Запоріз. нац. ун-т». – К. : Ін Юре, 2014. – 520 с.

2. Любченко М.І. Юридична термінологія: поняття, особливості, види: дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 «теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / М.І. Любченко; Національний університет «Юридична Академія України імені Ярослава Мудрого». – Харків, 2012. – 185 с.

___________________

Науковий керівник: Ганзенко Олександр Олександрович, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри історії і теорії держави та права, Державний вищий навчальний заклад «Запорізький національний університет» Міністерства освіти і науки України



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЗНАЧЕННЯ ПРИНЦИПІВ ПРАВА У ВСТАНОВЛЕННІ УКРАЇНСЬКОГО СУДОЧИНСТВА
01.06.2016 11:59




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше