Актуальність теми. Делікт, або заподіяння шкоди, виступає одним із найпоширеніших підстав виникнення зобов’язань. Німецьке деліктне право кодифіковане і його норми закріплені в Німецькому цивільному уложення, зокрема, у книзі другій. НЦУ дає загальну характеристику зобов’язань, підстави їх виникнення – договір і делікт.
Особливістю деліктного права Німеччини є те, що підставою виникнення деліктних зобов’язань є делікт. Вважається, що німецька правова система відноситься до системи «змішаного делікту». Це обумовлюється тим, що в Німецькому цивільному уложенні містяться загальні норми, а також передбачається перелік діянь, які відносяться до протиправних. Деліктам у Німецькому цивільному уложенні присвячено достатньо статей, тобто визначається значне місце даного виду зобов’язань поряд з іншими видами.
Характерною особливістю німецького права є те, що воно характеризується наявністю принципів відшкодування шкоди, залежно від шкоди і протиправної дії. В якості підстави виникнення зобов'язань НЦУ визнає делікти (цивільні правопорушення). При цьому НЦУ не визнає, як правило, майнового відшкодування немайнової шкоди.
Дослідженням питання деліктних зобов’язань за Німецьким цивільним уложенням займалися Цвайгерт К., Колерь И., Добрина С.О., Маковский А.Л., Мозолин В.П., Кетц Х., Гринько С.Д.
Цивільне уложення Німеччини містить норми про відповідальність за окремі делікти [3]:
1. Замовника за шкоду, завдану його виконанням (§823 НЦУ);
2. Осіб, які зобов’язані за законом або договором здійснювати нагляд за іншою особою, яка внаслідок неповноліття чи свого психічного або фізичного стану потребує нагляду, за шкоду, завдану такими особами третій особі;
3. Відповідальність за загрозу кредитоздатності (§824 НЦУ);
4. Власника чи утримувача (за договором) тварини за шкоду, завдану такою твариною (§833, 834 НЦУ).
Випадки, коли особа у зв’язку з тим, що вона не досягла повноліття не несе відповідальності, зо заподіяну нею шкоду передбачено у параграфі 828 Німецького цивільного уложення.
Як зазначає Михно Е.А., німецьке законодавство з однієї сторони у сфері деліктів не виробило єдиного принципу відповідальності, яке характерне як для майнової так і для немайнової шкоди. В НЦУ обговорені лише ті інтереси, які захищають право і ті обставини, в яких може бути відшкодування за немайнову шкоду. А інтереси, які охороняються законом у сфері недоторканості особистості, спеціально не перераховуються [5].
Розгляд питання щодо деліктних зобов’язань доцільно почати з параграфу 823 Німецького цивільного уложення - Особа, яка умисно або з необережності протиправно заподіє шкоду життю чи здоров'ю, зазіхне (буде посягатися) на свободу, власність або інше право іншої особи, зобов'язана відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду [3].
Проаналізувавши зміст даного параграфу, можна зазначити, що шкода може бути завдана: життю; здоров’ю; свободі; власності; чи правам іншої особи. Законодавець розрізняє майнову та немайнову шкоду. Відносно майнової шкоди, то вона може розглядатися у знищенні чужої речі, пошкодженні чи її псуванні, позбавленні власника речі права на її володіння, користування чи розпорядження. У німецькому праві дається перелік дій, які вважаються протиправними, але вичерпного переліку таких дій дати не можна. Тому законодавець крім переліку також передбачив загальну норму §823 про відповідальність за шкоду яка спричинена порушенням будь – якого права іншої особи. Отже, НЦУ передбачається склад деяких окремих правопорушень, дається загальне поняття деліктна, і зокрема, під протиправною дією розуміється порушення чужого суб’єктивного права, порушення норм об’єктивного права, будь – яка дія, яка суперечить добрим звичаям і добрій совісті. Деліктним визнається шкода, яка спричинена обвалом будівель чи інших споруд; обов’язок його відшкодування покладається на володільця тих земельних ділянок, на котрих знаходиться будівля, що обвалилася чи споруда (§836 ЦУН). Винне порушення службових обов’язків також може спричинити деліктну відповідальність порушника, якщо із – за порушення спричинено шкоду третій особі.
Положення, які відносяться до деліктних зобов’язань, містяться в книзі другій НЦУ, що присвячена зобов’язанням, зокрема Розділ 27 (§ 823 - 839). Для виникнення деліктної відповідальності необхідні певні умови: 1. наявність шкоди; 2. протиправність дій; наявність вини у діях особи, що завдала шкоду; 3. причинно – наслідковий зв’язок між протиправною дією і шкодою, що настала.
Шкода до §823 НЦУ може бути завдана: життю; здоров’ю; свободі; власності; чи правам іншої особи.
Таким чином німецьке право характеризується:
1. Наявністю трьох принципів відшкодування шкоди, залежно від видів шкоди і протиправної дії [4].
2. Підставою виникнення деліктних зобов’язань Німеччини є делікт. Німецьким законодавством не передбачено виникнення деліктних зобов’язань на основі квазі делікту.
3. Умовами виникнення деліктних зобов’язань є наявність шкоди, протиправності, причинно – наслідкового зв’язку та вини.
4. Відповідальність за окремі делікти настає за наявності умисної дії деліквента.
5. Розмежовується поняття майнової та немайнової шкоди та надається право на відшкодування моральної шкоди особам лише у випадках, передбачених законом.
6. З деліктним позовом можна звернутися до суду, якщо особи перебували у договірних відносинах.
7. Протиправна поведінка заподіювача шкоди може виражатися лише у формі дії.
Існують особливості щодо способу відшкодування шкоди – необхідно відновлення попереднього положення (реституція), але якщо не можливо поновлення попереднього положення, за вимогою потерпівшого достатньо грошової компенсації.
Література:
1. Bürgerliches Gesetzbuch (електронний ресурс) - http://dejure.org
2. Stefanie Samland. National legal system on tort liability. – [Eлектронний ресурс] - http://www.jurawelt.com
3. Гражданское уложение Германии / Науч. ред. А.Л. Маковский и др. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 816 с.
4. Гринько С.Д. Ноксальна відповідальність за законодавством Франції, Німеччини та України: порівняльно – правовий аспект. / С.Д. Гринько // Форум права. – 2009. - №1 - С. 117-122
5. Михно, Е. А. Проблемы возмещения морального вреда. //Правоведение. -1992. - № 5. - С. 89 – 94
____________________
Науковий керівник: Задирака Наталія Юріївна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
