:: LEX :: ПІДСТАВИ ПОВЕРНЕННЯ ОБВИНУВАЛЬНОГО АКТА ПРОКУРОРУ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПІДСТАВИ ПОВЕРНЕННЯ ОБВИНУВАЛЬНОГО АКТА ПРОКУРОРУ
 
29.09.2016 13:35
Автор: Комарницька Оксана Богданівна, кандидат юридичних наук
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право]

На сьогодні в умовах законодавчих змін та реформування  однією з дискусійних проблем, яка жваво обговорюється є тема підстав повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання та в деяких випадках навіть після постановлення судом рішення. Питання уніфікації таких підстав набуває вельми актуального значення. За змістом низка підстав повернення обвинувального акта співпадають із підстави, які служили для повернення справи на досудове розслідування у відповідності до положень КПК України 1961 року. Фактично в цій частині, можна вести мову про існування неіснуючого в КПК України 2012 року інституту - повернення справи на досудове розслідування. Пункт 3 частини  3 статті 314 КПК України містить категорію, яка служить основою  формування підстав для повернення обвинувального акта, а саме, якщо акт не відповідає вимогам цього Кодексу. Структурні компоненти  вимог до обвинувального акта  розміщені у ст. 291 КПК України, але з урахуванням змісту п.3 ч. 3 ст. 314 КПК України, як правило, через суперечливість, неузгодженість призводять  до мінімуму європейські стандарти. Наявність у процесуальному законі такого альтернативного оціночного поняття, як невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України в переважній більшості є наслідком створення такого різноманіття інтерпретації підстав для їх повернення. Механізм застосування  альтернативної  процесуальної норми  не завжди спрямовується  на благо людини, встановлення істини, а на інші не пов’язані з відправленням правосуддям цілі, які очевидно ослаблюють діяльність прокурора під час реалізації покладених на нього  функцій. Звичайно це вимагає неабиякого професіоналізму та активності прокурора. На законодавчому рівні обов’язок перевірки обвинувального акта складеного слідчим на відповідність вимогам закону під час досудового розслідування  покладено на прокурора (п. 13 ч. 2 ст. 36, ч. 1 ст. 291 КПК України). Цю контрольну функцію прокурор вправі здійснювати шляхом затвердження обвинувального акту складеного слідчим або відмовити  у затвердженні, внести  змін до нього  чи самостійно  скласти  акт. Основна роль прокурора на цього етапі полягає не тільки в нагляді за дотримання законності, але й у процесуальному керівництві по  забезпеченню виконання завдань кримінального провадження та запобіганню  недоліків й прорахунків.

У науці та практиці немає єдиного підходу до того, які підстави служать для повернення обвинувального акта прокурору.  

 В. Мацко вважає, що ним висвітлені  не всі процесуальні порушення, які служать у правозастосовній діяльності підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання,  а лише основні, до яких належать: 1) щодо неналежного надання копії обвинувального акту; 2) щодо невідповідності обвинувального акту статусу офіційного документу; 3) щодо порушень конкретизації злочину та невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України; 4) обставини, які вказують на те, що обвинувальний акт підписаний особою, яка не наділена повноваженнями; 5) щодо невідповідності реєстру матеріалів досудового слідства [1]. Вивчивши ухвали районних та апеляційних судів, наукові джерела з  підстав повернення обвинувальних актів прокурору, можемо виділити такі їх групи: 1) організаційно-формального характеру; 2) невідповідність нормам КПК України (ст.ст. 291, 293, 109, 110); 3) неузгодженість між собою рівних за значенням законодавчих актів; 4) різне праворозуміння та правозастосування норм КПК України [2, с. 74]; 5)усунення перешкод для оперативної, якісної та ефективної підготовки справи до судового розгляду. 

 До найбільш поширених підстав повернення обвинувального акта належать, зокрема, недотримання п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, коли в обвинувальному акті не повністю викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, а також відсутній такий важливий елемент, як формулювання обвинувачення. Замість цього обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру, що є недопустимим. Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об’єктивної сторони  та кваліфікуючих ознак. Досить часто (навіть у вироках), судді пишуть: «…скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.191 КК, а саме — привласнив чи розтратив чуже майно, яке було йому ввірене чи перебувало в його віданні». Це є наслідком або неконкретного формулювання обвинувачення, або, як правило, відсутності такого формулювання. Нерідко в обвинувальному акті викладені лише зміст підозри, а також частина тих фактичних обставин правопорушення, у вчиненні якого підозрювалася особа, і правова кваліфікація. За таким «обвинувальним актом» особа  має статус не обвинуваченого, а підозрюваного, оскільки відповідно до положень ст.277 КПК це становить зміст повідомлення про підозру. Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист і, як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку [3]. 

 У цьому випадку постає низка питань, чи належать групи перелічених підстав для повернення обвинувального акта з реєстром до тих питань, які суд повинен досліджувати й надавати правову оцінку на стадії підготовчого судового засідання, чи можуть вони служити підставою для повернення обвинувального акта зі стадії судового розгляду, чи можна за наявності вказаних порушень призначати судовий розгляд справи, чи потрібно тільки за порушення та невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України повертати прокурору для усунення недоліків. Виходячи із сформованої  на сьогодні практики нам не відомі випадки, коли б суд самостійно по власній ініціативі ініціював питання про повернення обвинувального акта. Аналогічним чином дискусійним є питання оскарження прокурором ухвали про повернення обвинувального акта, коли для цього служать законні підстави,  а також те, повернення обвинувального акта прокурору сприяє захисту яких інтересів: підозрюваного чи органів слідства.   

 В той же час, виходячи із положення ст.ст. 291, 314,  337 КПК України, вирішення вказаних підстав виходить за межі підготовчого судового засідання. Однак, не вирішення їх на вказаній стадії може створити передумови закладення сумніву в законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду. Через те, що обвинувальний акт, який  не містить сформульованого детального  обвинувачення, свідчить про те, що  особі  не висунуто  обвинувачення, тоді постає питання,  в чому таку особу обвинувачувати,  чи можна ухвалити  виправдувальний чи обвинувальний  вирок, чи не буде такий  обвинувальний  акти  підставою для скасовуються вироку. 

Прокурорам слід взяти на озброєння, що не завжди сторона захисту звертається до суду  з клопотанням про повернення обвинувального акта, а займає вичікувальну позицію для отримання виправдувального вироку. 

Тільки активна позиція прокурора  на підготовчому судовому засіданні сприятиме дотриманню розумних строків та вирішенню проблемних питань пов’язань із встановленням повних відомостей про особу обвинуваченого (зокрема наявність непогашених судимостей, сімейний стан, тощо)  надання характеризуючих матеріалів до, чи під час підготовчого судового засідання;  вирішенню  клопотань, зокрема про зміну запобіжного заходу, звільнення від кримінальної відповідальності; вирішення питання про виклик сторін провадження а також з’ясуванню питання підсудності  провадження; надання  оцінки кваліфікації дій обвинуваченого та доказів, що  не передбачено у ст. 291 КПК України.  Хоча ці підстави  кваліфікувати як невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України не можна. Через те, що  не розглядається кримінальне провадження по суті та не досліджуються докази, в порушення вимог КПК України суд не має права давати оцінку правильності кваліфікації дій обвинуваченого на підготовчому судовому засіданні. В той же час,  призначення судового розгляду за таким обвинувальним актом  може нести ризик в доведенні прокурором обвинувачення.  В такому випадку бажано, щоб повернення обвинувального акту не було пов’язано із необхідністю усунення істотних порушень КПК України, тобто щоб це не передбачало проведення  додаткових слідчих (розшукових) дій, а тільки приведення акта у відповідність до ст. 291 КПК України на підставі уже  сформованих доказів. 

Як показує практика, підстави повернення обвинувальних актів не завжди перебувають у взаємозв’язку  з повнотою реалізації прокурором  своїх повноважень. Зокрема, проведений аналіз ухвал апеляційних судів щодо перегляду рішень суду щодо повернення обвинувальних актів  з підстав неповноти реєстру матеріалів досудового розслідування, свідчить про неоднозначність порушеного питання. Висловлені правові позиції суддів з цього питання, в переважні більшості,  поділені на два види. Одні судді апеляційного суду вважають, що неповнота реєстру матеріалів досудового розслідування є підставою для повернення обвинувального акта, інші твердять, що з цих підстав обвинувальний акт повертати не можна.  Водночас,  за призначенням реєстр матеріалів досудового розслідування є обов’язковим додатком до обвинувального акта й вимоги до якого сформовані у ст. 109 КПК України.  Враховуючи це, неповнота реєстру матеріалів досудового розслідування не може бути підставою для повернення обвинувального акта, але може бути аргументованою основою для звуження обсягу доказової бази сторони обвинувачення під час судового розгляду кримінального провадження (ч. 1 ст. 337 КПК України). Вважаємо, що у будь-якому випадку до реєстру матеріалів досудового розслідування необхідно вносити дані про проведення слідчих (розшукових) дій, які можуть бути використані в суді як доказ  та які необхідні для суду при постановленні у справі судового рішення. До реєстру необхідно вносити навіть дані про проведення допитів свідків та інших осіб, не зважаючи на принцип безпосередності, оскільки в залежності від ситуації може постати необхідність перед прокурором заявити клопотання про оголошення протоколів допитів свідків або інших осіб в суді. 

В ході проведеного аналізу підстав повернення обвинувального акта  важливо звернути увагу на правозастовну діяльність. Наприклад, ухвалою апеляційного суду Київської області від 17.10.2013 справа № 359/8712/13-к  скасовано ухвалу  про повернення обвинувального акта з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів  кримінального провадження прокурором складено акт про відмову підозрюваного від отримати копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, який засвідчує виконання прокурором вимог п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України.  Посилання в ухвалі  на порушення прокурором ст. 293 КПК України, а саме, що прокурором не було вручено захиснику копії обвинувального акту з копією реєстру матеріалів досудового розслідування, як на підставу для повернення обвинувального акту прокурору не може бути порушенням вимог ст. 291 КПК України, в якій жодним чином не відмічено про необхідність надання в додатках до обвинувального акту розписки захисника про отримання ним копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.  Прикладів розрізненої практики можна навести багато, але спільним для них є те, що визначальною категорію їх появи служить оціночне положення розміщене у п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України. 

Таки чином, виявлення й усунення причин, які сприяють формуванню підстав для повернення обвинувального акта з підготовчого судового засідання з одночасним забезпеченням постановлення судом законно рішення є двоєдиним завданням прокурора під час прийняття ним рішення про затвердження або відмову у затвердженні такого важливого процесуального рішення.    




Література:

1. Мацко В. Підстави повернення обвинувального акту. Електронний ресурс - Юридична газета ( online). Режим доступу - http://yur-gazeta.com/publications/practice/kriminalne-pravo-ta-proces/pidstavi

2. Комарницька О., Радіонов В. Актуальні питання повернення обвинувальних актів та прийнятих за цим рішень / О. Комарницька, В. Радіонов // Вісник прокуратури. – 2015. - № 6. – С.  73-85. 

3. Пономаренко Д. Яких типових помилок припускаються прокурори в обвинувальному акті та які процесуальні наслідки цього. Електронний ресурс. – Закон і бізнес -Режим доступу - http://zib.com.ua/ua/122577akih_tipovih_pomilok_pripuskayutsya_prokurori_v_obvinuvalno.html.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ВІДПОВІДНІСТЬ ПРОБАЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ КРИТЕРІЯМ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ
29.09.2016 11:17
НЕВЫПОЛНЕНИЕ ОБЯЗАННОСТИ МАРКИРОВАТЬ ПОДАКЦИЗНЫЕ ТОВАРЫ МАРКАМИ УСТАНОВЛЕННОГО ОБРАЗЦА КАК ОСНОВАНИЕ ОТВЕТСТВЕННОСТИ ПО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВУ УКРАИНЫ И РЕСПУБЛИКИ МОЛДОВА
23.08.2016 18:22
ВТЯГНЕННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ У ЗЛОЧИННУ ДІЯЛЬНІСТЬ
12.10.2016 13:30
КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ: ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ
11.10.2016 10:26
ОЗНАКИ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ, ЯКИЙ ПЕРЕДБАЧЕНИЙ СТ. 445 КК УКРАЇНИ
05.10.2016 14:12




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше