:: LEX :: ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ В УКРАЇНІ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ В УКРАЇНІ
 
02.06.2017 16:46
Автор: Шпомер Алла Іванівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного, господарського права та процесу Чернігівського національного технoлoгічнoгo університету; Книш Юлія Олегівна, студентка юридичнoгo факультету Чернігівського національного технoлoгічнoгo університету
[Секція 9. Господарське право. Господарське процесуальне право]

Правосуб’єктність є однією з методологічних та основоположних категорій сучасної науки як господарського, так і цивільного права, що визначає правовий статус суб’єкта господарських правовідносин та надає йому господарсько-правову можливість і спроможність бути учасником господарських правовідносин.

Саме тому, аналіз правосуб’єктності страхових компаній, правового регулювання діяльності страховиків та ефективного розвитку фі¬нансової системи і її стабільності є актуальним в сучасних умовах, як у теорії так і на практиці. [1, с. 16]. Актуальним на сьогодні є також питання  правосуб’єктності страхових компаній [2, с. 89].

Метою статті є аналіз правового регулювання правосуб’єктності страхових компаній в Україні.

В сучасних умовах страхування регламентується, насамперед, як особлива фінансова послуга, яка забезпечує оцінку та страхування ризиків і фінансового відшкодування втрат від їх настання.

Необхідно зазначити, що правове становище страхових компаній регулюється ст. 352-355 Господарського кодексу України (далі – ГК України) та главою 67 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Згідно зі ст. 352 ГК України страхування визначається як вид діяльності спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язаний з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів [3]. Як вбачається, з даного визначення, особливу функцію в сфері страхової діяльності відіграють саме страховики.

В Україні страховиками визнаються фінансові установи, утворені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей страхового законодавства, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

Актуальним вбачається питання виникнення правосуб’єктності страхової компанії. Спочатку правосуб'єктність в цілому ототожнювалася з правоздатністю. Проте, вже у другій половині 50-х рр.. ХХ століття виникає теорія, яка визначає, що правосуб'єктність складається з двох елементів: правоздатності та дієздатності. В свою чергу, радянська дослідниця Р. Халфіна виділяє три елементи правосуб'єктності: правоздатність, дієздатність і компетенцію [4, 133]. Щоправда, з останньою думкою складно погодитись, оскільки компетенцію, на нашу думку, необхідно вважати складовою дієздатності.

Взагалі, правосуб'єктність означає здатність суб'єкта господарювання своїми діями набувати суб'єктивних прав та обов'язків, що є змістом господарських правовідносин. Вона має абстрактний характер, та є потенційною здатністю бути учасником господарських правових відносин. При цьому, правосуб'єктність є не природженою, а суспільно-правовою властивістю, а її набуття визнається державою за певною особою. Визнаючи особу правосуб’єктною, держава встановлює критерії визначення її здатності до певного виду діяльності [7, с. 66].

Так, на думку М. Федорова, правосуб'єктність страхувальника виникає з моменту його реєстрації як платника страхових внесків [8, с. 169]. Ми не   погоджуємось з такою точкою зору, оскільки вважаємо, що правосуб’єктність виникає з моменту державної реєстрації юридичної особи в порядку передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» [9] та одержання ліцензії на здійснення страхової діяльності.

Що стосується спеціальної правосуб’єктності, то відповідно до ст. 353 ГК України страховики здійснюють страхову діяльність лише за умови одержання ліцензії на право проведення певного виду страхування. Страховик має право займатися лише тими видами страхування, які визначені в ліцензії. Слід зауважити також, що такі поняття, як «страховик», «страхова компанія», «страхова організація» та похідні від них дозволяється  використовувати  у назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності. Тому, виходячи з цього, вищевказані терміни необхідно вважати тотожними.

Варто зазначити, що страховою компанією може бути будь-яка юридична особа, яка наділена спеціальною правосуб'єктністю, яка відмінна від загальної правосуб'єктності фізичних та інших юридичних осіб. Таким чином, страховиком може бути особа, яка відповідає ознакам юридичної особи і згідно з законодавством та установчими документами володіє спеціальною страховою правосуб'єктністю [6].

В свою чергу, спеціальна правосуб'єктність страхових компаній виявляється в тому, що страховик має право здійснювати тільки діяльність, що відповідає меті, а саме ведення страхової діяльності. A тому, з урахуванням досвіду попередніх років діяльності страхових організацій і виявлених зловживань, в Законі України «Про страхування» передбачено, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. При цьому, в законі дозволяється виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених угод про сумісну діяльність [7].

Обов’язки страховика визначені в ст. 988 ЦК України:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;

5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна внести відповідні зміни до договору страхування;

6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом [10].

Що стосується прав страховика,  то згідно ст. 991 ЦК України cтраховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону [10].

Таким чином, страхова компанія має загальну і спеціальну правосуб’єктність. Аналіз особливостей загальної і спеціальної правосуб’єктності страхової компанії, зокрема прав і обов’язків страховика, дозволяє зробити висновок, що правосуб’єктність страхової компанії можна визначити як здатність своїми діями набувати суб'єктивних прав та обов'язків, які є змістом господарських правовідносин та здійснювати тільки ту діяльність, що відповідає меті, а саме ведення страхової діяльності.




Джерела:

1. Кашкарьова О. В. Історико-правовий аналіз страхування як ланки фінансової системи / О. В. Кашкарьова // Право і Безпека. - 2011. - № 5. - С. 16-20.

2. Самілик Л. О. Співвідношення понять "суб’єкт права", "особа", "суб’єкт правовідносин", "учасник відносин" / Л. О. Самілик, Л. П. Корбут // Право і суспільство. - 2016. - № 1. - С. 89-93.

3. Гoспoдарський кoдекс України від 16 січня 2003 р. № 436-ІV // Відoмoсті Верхoвнoї Ради України від 02.05.2003 – 2003 р., № 18, стаття 144.

4. Халфіна Р.О. Загальне вчення про правовідносини. М.: Юрид. лит., 1974. – 348 с.

5. Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 18, ст. 78.

6. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / О. А. Беляневич, Н34 О. М. Вінник, В. С. Щербина [та ін.]; за заг. ред. Г. Л. Знаменського, В. С. Щербини. — 3-тє вид., перероб. і допов. — К. : Юрінком Інтер, 2012. — 776 с.

7. До питання про статус страхувальника як суб'єкта правовідносин загальнообов'язкового соціального страхування / С. Сільченко // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 65-68.

8. Федоров М. Ю. Теоретические проблемы правового регулирования социального страхования: Дис. ... д-ра юрид. наук. - СПб., 2003. - 362 с.

9. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 31-32, ст.263

10. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV // Офіційний вісник України  від 28.03.2003. – 2003 р., № 11, стор. 7, стаття 461.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше