:: LEX :: ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ МЕДІАТОРА В УКРАЇНІ ТА НІМЕЧЧИНІ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ МЕДІАТОРА В УКРАЇНІ ТА НІМЕЧЧИНІ
 
22.09.2017 15:43
Автор: Барабаш Тетяна Анатоліївна, адвокат, медіатор, здобувач Міжнародного гуманітарного університету (Одеса)
[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]

Законодавство про медіацію в Україні тільки і доволі важко створюється, а формування думки та визначення окремих положень щодо законодавчого регулювання стандартів навчання медіації, підвищення кваліфікації медіаторів та акредитації осіб, що проводять навчання медіації, продовжується тривалий час. Зокрема, не вщухають суперечки щодо кадрового забезпечення медіаційної діяльності. За якою програмою отримувати спеціалізацію медіатора і підвищувати кваліфікацію в Україні? Чи є якісними пропоновані багатьма організаціями послуги з навчання медіації? Чи будуть відповідати підготовлені медіатори новим стандартам, у разі прийняття Закону України про медіацію? Наприклад, сьогодні в Україні навчання проводять фізичні особи, які своєю чергою отримали кваліфікацію тренера–медіатора за межами України або в рамках проектів, присвячених альтернативному вирішенню конфліктів (медіації) тощо. Тому програми, за якими ці особи проводять навчання, суттєво відрізняються в залежності від школи (моделі), яку пройшли самі тренери–медіатори.

Існує думка про необхідність законодавчого закріплення стандартів навчання медіації та підвищення кваліфікації медіатора, визначення обсягу навчання, акредитації тренерів. Немає єдності думок щодо уже існуючого навчання медіаторів громадськими об’єднаннями медіаторів. Зокрема, пропонується монополізація цієї діяльності вищою кваліфікаційною комісією та/або профільними центрами з підвищення кваліфікації по аналогії з деякими юридичними професіями (наприклад, ВКК адвокатури, суддів та інші). Висловлювалася думка про необхідність створення при Міністерстві юстиції України уповноваженого органу у справах по медіації або альтернативних способах вирішення спорів, який, серед іншого мав би контролювати діяльність навчальних закладів та організацій, які здійснюють підготовку медіаторів в Україні [1, с. 331].

Як уявляється, відповіді на ці питання можна отримати за допомогою порівняльно–правового аналізу досвіду європейських держав, де медіація вже врегульована на законодавчому рівні. Серед них – Німеччина, країна, правова система якої, подібно до української, належить до нормативно–актного типу правових систем. Додатковим стимулом для порівняння є те, що нормативне врегулювання питань підготовки та підвищення кваліфікації медіаторів у Німеччині теж врегульовано лише частково, а відповідний підзаконний акт знаходиться на стадії ухвалення.

Частиною 1 статті 16 проекту Закону України «Про медіацію», зареєстрованого за № 3665 [1], передбачено, що медіатором може бути фізична особа, яка досягла двадцяти п’яти років, має вищу або професійно–технічну освіту та пройшла професійне навчання медіації, що має включати 90 академічних годин початкового навчання, в тому числі не менше 45 академічних годин навчання практичним навичкам. У статті 17 (частини 2–3) проекту зазначено, що спеціальна підготовка медіаторів здійснюється фізичними та юридичними особами, програми яких було акредитовано об’єднаннями медіаторів. Об’єднання медіаторів, які проводять акредитацію програм спеціальної підготовки з медіації, приймають та оприлюднюють положення, в яких викладаються вимоги до таких програм. Організації, що здійснюють спеціальну підготовку з медіації, повинні забезпечувати як підготовку на базовому рівні, так і підвищення  кваліфікації медіаторів, метою якого є проведення процедур медіації у ефективний, неупереджений та компетентний спосіб по відношенню до сторін.

 У Німеччині питання підготовки та підвищення кваліфікації медіаторів викладено у Законі «Про сприяння розвитку медіації та іншим методам позасудового врегулювання конфліктів» (далі – MediationsG) від 21 липня 2012 року [2] та проекті Акту Федерального Міністерства юстиції Німеччини (відповідно та на виконання параграфу 6 вищевказаного закону). Цей Акт не ухвалено Федеральним Міністерством юстиції Німеччини через триваюче досі обговорення щодо підготовки та підвищення кваліфікації сертифікованих медіаторів, а також щодо вимог до закладів освіти, яки проводять таку підготовку.

Відповідно до§1 MediationsG, медіатор – це незалежна неупереджена особа без повноважень ухвалювати рішення, яка направляє сторони у процесі медіації. Положення Базової підготовки та підвищення кваліфікації медіатора; сертифікований медіатор, передбачені § 5 MediationsG: «Медіатор під особисту відповідальність забезпечує шляхом здобуття належної освіти та регулярного проходження курсів підвищення кваліфікації наявність у себе теоретичних знань та практичного досвіду для того, щоб компетентно направляти учасників у процесі медіації». При цьому у самому Законі MediationsG (абзаци 2–3§5) визначено, що має включати належна освіта медіатора, а саме: знання про основи медіації, її перебіг та рамкові умови, володіння техніками ведення переговорів та комунікації, компетенцією у сфері вирішення конфліктів, знання про юридичні аспекти медіації, а також про роль законодавства у медіації, практичні вправи, рольові ігри, супервізію.

Згідно § 6 Закону MediationsG Федеральне Міністерство юстиції уповноважене прийняти відповідний Акт про про підготовку сертифікованих медіаторів, про підвищення кваліфікації сертифікованих медіаторів, а також щодо вимог до закладів освіти, які проводять таку підготовку, та визначати:

деталізацію змісту освітньої підготовки, причому освітня підготовка сертифікованих медіаторів має містити програми, наведені у § 5 абзац 1, речення 2, а також про вимоги до практичного досвіду;

деталізацію змісту програм підвищення кваліфікації;

мінімальну кількість годин для освітньої підготовки та для підвищення кваліфікації;

часові інтервали, через які медіатор повинен проходити курси з підвищення кваліфікації;

вимоги до викладачів, які проводять навчання та підвищення кваліфікації для медіаторів у навчальних закладах;

положення про те, що і яким чином навчальний заклад повинен проводити сертифікацію для учасників освітньої підготовки та підвищення кваліфікації;

регулювання питання свідоцтва про отримання освіти;

перехідні положення для осіб, які працювали медіаторами ще до набуття чинності цього закону (MediationsG) .

Але у порівнянні із українськими законопроектами про медіацію, MediationsG не містить положень щодо визнання особи медіатором, яка пройшла підготовку з медіації за межами Німеччини. Така особа буде визнаватися медіатором або сертифікованим медіатором у Німеччині, лише якщо відповідатиме вимогам абзацу 2 § 5 MediationsG.

Урядова комісія, що працює у Німеччині над розробкою вищевказаного Акту, прагне положень з мінімальним втручанням у діяльність медіаторів та розвитку медіації в цілому. Також ставить питання про те, що регулювання програми навчання на законодавчому рівні може не збільшити поле діяльності медіаторів та кількості звернень до медіації, як того сподіваються медіатори.

Так, в одному із своїх інтерв’ю на початку 2016 року Міністр юстиції Німеччини зазначив, що обговорення щодо прийняття Акту про підготовку сертифікованих медіаторів, про підвищення кваліфікації сертифікованих медіаторів, а також щодо вимог до закладів освіти, яки проводять таку підготовку, тривають досить довго, тоді як врахувати усі інтереси в одному акті неможливо. І чи буде сертифікований медіатор працювати медіатором якісніше за умов ухвалення відповідного нормативного акта? При цьому міністр зазначає, що минуло мало часу після прийняття закону MediationsG для напрацювання практики у цій сфері.

Як уявляється, промоутерам нормативного врегулювання діяльності медіаторів та медіаторських об’єднань, в тому числі – їх підготовки та підвищення кваліфікації в Україні варто врахувати відповідний досвід Німеччини. Попри законодавчий активізм, властивий нашій державі подібно усім перехідним державам, варто розуміти, що далеко не всі питання можуть і повинні визначатися законом. Як мінімум, деякі питання визначаються практикою. Практика ж розвитку медіації в Україні доводить необхідність ухвалення рамкового законодавства, основна мета якого – врегулювання питань, які виникають при застосуванні медіації в процесі вирішення юридичних справ. Усе інше, в тому числі діяльність медіатора в неюридичній соціальній сфері, а також підготовка та підвищення кваліфікації медіатора може бути врегульовано корпоративними, а не правовими нормами.




Література:

1. Вознюк Н.О. Посередник – ключова ланка процесу медіації / Н.О. Вознюк // Правове регулювання економіки. – 2014. – № 14. – С. 326–338.

Проект Закону про медіацію № 3665 від 17.12.2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57463

2. Mediationsgesetz mit Stand vom 21.07.2012, In Kraft getreten am 26.07.2012 [Elektronische Ressource]. – Zugangscode: http://www.mediation.de/mediation/mediationsgesetz 

_________________________

Науковий керівник: Крестовська Наталя Миколаївна, доктор юридичних наук, професор, Міжнародний гуманітарний університет (Одеса)



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЮРИДИФІКАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА: ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
23.09.2017 12:26
СПІВВІДНОШЕННЯ ПРАВА І РЕЛІГІЇ ПРИ РЕГУЛЮВАННІ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН
22.09.2017 15:56
ОСОБЛИВОСТІ ТЛУМАЧЕННЯ ПРАВА В РОМАНО-ГЕРМАНСЬКІЙ ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ
22.09.2017 15:28
ВІЙСЬКОВО – ПОЛЬОВІ СУДИ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД
21.09.2017 17:35
ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА, ЙОГО ЗМІСТОВНІ РИСИ
21.07.2017 16:17
ЮРИДИЧНІ ФАКТИ
07.09.2017 21:03




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше