:: LEX :: ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ЯК СУБ’ЄКТИ ВІДНОСИН У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 42)

Термін подання матеріалів

29 червня 2022

До початку конференції залишилось днів 0


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ЯК СУБ’ЄКТИ ВІДНОСИН У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ
 
15.12.2017 18:07
Автор: Майданевич Григорій Анатолійович, здобувач, Національний університет біоресурсів і природокористування України
[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Основою управління будь-якою системою є правильна організація її структури. З часу незалежності української держави триває процес реформування адміністративно-державного управління системи її органів. На протязі всього цього періоду відбувається пошук оптимальної системи органів державного управління. У сьогоднішніх умовах реформування системи органів державного управління має будуватись на наукових основах, враховуючи цілий ряд суб’єктивних та об’єктивних факторів. У першу чергу це пов’язано зі становленням української державності. Невипадково увесь цей час відбувається постійний процес пошуку оптимальної системи державного управління 

[1, с. 225]. 

Як наголошує О. П. Світличний, останнім часом стан функціонування виконавчої влади характеризувався тим, що рівень її організуючого впливу на суспільні процеси не задовольняє потреби динамічного розвитку громадянського суспільства, енергійного формування соціально-економічного порядку та демократичної, соціальної і правової держави. За роки незалежності так і не вдалося досягти такого рівня організації виконавчої влади, коли б її суб’єкти створили функціонально-достатню та структурно-несуперечливу систему [2,с.7].

Погоджуємося із наведеною думкою, підкреслимо, що у багатьох випадках реформування системи органів  виконавчої влади, а за роки незалежності в Україні таке реформування відбувається майже при каденції кожного із глав держави, не йде в цілому на користь суспільству. Часті зміни в системі органів виконавчої влади без виваженої державної політики, що призводить до ліквідації, реорганізації, створенню нових органів та частих змін в керівництві, незважаючи на професіоналізм окремих посадових осіб, призводить до дублювання окремих функцій, відсутності організуючого впливу відповідного органу на певну сферу суспільних відносин, у тому числі й на сферу використання та охорону природних ресурсів, негативно впливає  на весь стан державного управління в державі. 

На неефективні системи державного управління, деградація державної служби, здійснення державними органами діяльності в корпоративних та особистих інтересах, що призводить до порушення прав, свобод і законних інтересів громадян та суб’єктів господарської діяльності, звертається увага і в Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України № 287/2015 від 26 травня 2015 року [3].

Це в повній мірі стосується й діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у галузі охорони та відтворення лісів, охорони надр, земельних ресурсів, а також проблемних питань пов’язаних із  порушенням операцій поводження із відходами, санітарно-гігієнічних вимог до якості повітря в населених пунктах, розміщення, будівництва, експлуатації нових і реконструкції існуючих промислових підприємств та інших об’єктів, посилення ефективності державного управління в природоохоронній галузі тощо, де також необхідно здійснити реформування системи державного управління із забезпеченням розмежування природоохоронних і господарських функцій.

Незважаючи на суттєві недоліки державного управління у сфері використання та охорони природних ресурсів, в цілому діяльність органів виконавчої влади забезпечує значна кількість нормативно-правових актів, виконуючі які, посадові особи уповноважених органів виконавчої влади при належному ставленні до своїх функціональних обов’язків спроможні виконати поставлені перед ними державні завдання. Метою державного управління у досліджуваній сфері є реалізація природоохоронного законодавства, створення передумов для використання природних ресурсів громадянами та суб’єктами господарювання, проведення ефективних заходів з метою збереження природних ресурсів, здійснення контролю за додержанням вимог використання та охорони природних ресурсів, запобігання правопорушенням.

Органами державного управління, які здійснюють зазначені функції є численні державні суб’єкти, які різняться характером своєї діяльності, відповідними повноваження і на яких нормативно-правовими актами покладені функції державного управління у досліджуваній сфері. 

Аналіз законодавчого та нормативно-правового  управлінської діяльності свідчать, що до системи органів  виконавчої влади, уповноважених здійснювати функції державного управління у сфері використання та охорони природних ресурсів, слід віднести Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві державні адміністрації, а також виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних в містах (у разі їх створення) рад для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених законами.

До органів загальної компетенції у сфері використання та охорони природних ресурсів належать Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних в містах рад.

До органів спеціальної компетенції належать міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх структурні підрозділи, які в межах своїх повноважень здійснюють переважно надвідомчі функції у сфері використання та охорони природних ресурсів.

Література:

1. Романенко А. До питання системи органів державного управління у сфері земель житлової та громадської забудови/ А. Романенко // Науковий вісник НУБіП України: Серія «Право». – Київ. –2014. – Вип. 197. – Ч. 1. – С. 225–230.

2. Світличний О.П. Адміністративні правовідносини  у сфері земельних ресурсів України: проблеми теорії та практики правозастосування: Монографія/ О.П. Світличний.  – Донецьк: Державне видавництво «Донбас», 2011. – 410 с.

3. Про Стратегію національної безпеки України: Указ Президента України № 287/2015 від 26 травня 2015 року//[Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/287/2015.

_________________________

Науковий керівник: Яра Олена Сергіївна, кандидат юридичних наук, доцент, Національний університет біоресурсів і природокористування України



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПРИНЦИПИ ГОСПОДАРСЬКОГО СУДОЧИНСТВА ТА ЇХ ВПЛИВ НА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ГОСПОДАРСЬКИХ СУДІВ
15.12.2017 18:02




© 2006-2022 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше