:: LEX :: ВНЕСОК ТЕОФІЛА ОКУНЕВСЬКОГО В РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 36)

Термін подання матеріалів

13 жовтня 2021

До початку конференції залишилось днів 18


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ВНЕСОК ТЕОФІЛА ОКУНЕВСЬКОГО В РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
 
17.10.2018 19:32
Автор: Кузенко Марія, студентка I курсу юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету
[Секція 7. Історія держави і права. Історія політичних і правових вчень]

Українська юриспруденція, зародившись із об’єктивних суспільних потреб, утверджувалася зусиллями не одного покоління громадських культурно-освітніх діячів у важких умовах відсутності власної державності, штучної територіальної розмежованості України. Важливе місце в становленні українського права належить Теофілу Окуневському (1858-1937) – українському юристу, адвокату, послу до парламенту Австро-Угорщини та Галицького сейму, дипломату, політичному і громадському діячу. 

Майбутній юрист походив із славетної української родини Окуневських, представники якої прислужилися розбудові національної церкви, освіти й науки, музичного мистецтва й медицини. Його батько Іполит був греко-католицьким священиком, який виконував обов’язки пароха в Радівцях біля Сучави, а також у с. Яворові Косівського повіту. У його сім’ї виховувалося шестеро дітей, найстаршим з яких був син Теофіл. Він  народився 7 грудня 1858 року в селі Яворові Косівського повіту, де й зростав і навчався [1, с. 37].

Початкову освіту Теофіл Окуневський здобував у народних школах Яворова та Снятина. Пізніше  навчався у Коломийській гімназії, після якої разом зі своїм братом Ярославом вступив до Віденського університету. Ярослав навчався на медичному  факультеті, а Теофіл здобував освіту на правничому. Під час навчання майбутній адвокат веде активну громадську діяльність: у Відні стає членом українського студентського товариства «Січ», певний час є її бібліотекарем, а згодом –  почесним членом [3, с. 64]. 

Ця молодіжна національно-патріотична організація перебувала під патронатом Остапа Терлецького та Михайла Драгоманова, які мали велике значення в формуванні політичних поглядів Теофіла Окуневського. Важливу роль у житті майбутнього юриста відіграло його особисте спілкування з Михайлом Драгомановим. Про це свідчить його листування з видатним громадським діячем, яке в 1905 році було видане друком М. Павликом [4, с. 175]. 

Після закінчення навчання молодий юрист, відбуває однорічну військову службу, здобувши звання лейтенанта. У 1884 році Теофіл Окуневський  розпочав адвокатську діяльність в Станіславі в  канцелярії д-ра Квятковського. Із 1885 року Теофіл займався приватною адвокатською практикою у Станіславові, а 1890 р. – відкрив власну адвокатську канцелярію в Городенці. Водночас, проводить активну громадську й просвітницьку роботу: створює товариство інтелігенції «Українська бесіда», в навколишніх селах збирає віче, засновує читальні «Просвіти», організовує гімназію товариства «Рідна школа» в Городенці. Окремим напрямком його громадської діяльності стає допомога своїй сестрі - активістці жіночого руху в Галичині Наталії Кобринській у справі організації «Товариства руських женщин в Станіславові», яке було засновано  1884 р. [3, с. 64].

Двічі Теофіла Окуневського обирали до сейму і двічі – депутатом до австрійського парламенту. В 1897 році він разом із послом австрійського парламенту Юліаном Романчуком виступає на народних вічах і обстоює політичні права українців. Через два роки, в липні 1889 року, Коломийщина висунула його кандидатуру в депутати до Крайового сейму Галичини. Польський табір висунув свого кандидата – коломийського маршала князя Пузину, який отримав 70 голосів, у той час як адвокат Окуневський – 96, застосувавши тактику безпосереднього спілкування з виборцями. [4, с. 175].

Тогочасний Коломийський повіт налічував одне місто, 5 містечок та 69 сіл. Територія того повіту - 210.698 квадр. миль, населення - 110.091 тисяч. Коломия з містечками Гвіздець, Яблонів, Велика Кам'янка, Кулачківці, Печеніжин становила округу, звану Покуттям, в якій було 3 міста, 11 містечок і 206 сіл - повіти Коломийський, Гвіздецький, Заболотівський, Снятинський, Городенківський, Обертинський, Кутський, Косівський і Печеніжинський [7, с. 28].

У автобіографії Т. Окуневський цей період у своєму житті згадує так: «,Перший мій публічний виступ був на вічу в Коломиї, поруч посла Ю. Романчука, про політичні наші права. Сей виступ мій мав той наслідок, що в два роки по тім, як Коломийщина зачала шукати за кандидатом на посла до Сойму, то люди самі видвигнули мене на кандидата, хоть я зовсім не мав до сего претензії і уважав, що се місце належиться старшому. Я ж не мав і 30 вимаганих законом років, тай приготовлявся до адвокатського іспиту» [6, с. 53]. Його передвиборча програма кардинально відрізняється від усіх інших. Ходячи від села до села, він розповідав людям про їх права. що до цього ніхто не робив. Суперник Окуневського - князь Пузина був дуже впевнений у своїй перемозі, отож навіть прихопив на вибори поросят і вино, щоб відсвяткувати свою перемогу. Проте, здобути перемогу йому не вдалося [5, с. 53].

Теофіл Окуневський був одним із засновників Української Радикальної Партії, співавтором програми і статуту «Радикалів» (разом із І. Франком і М. Павликом) та Української Національно-Демократичної Партії (1899 р.). Після виборів він став послом (обирався двічі: 1897-1990 та 1907-1918), а Франко і Павлик – ні, отож здобуття нової посади, стало для Окуневського причиною чвар з «однопартійцями». Непорозуміння привели до виходу з партії Окуневського, а пізніше – й Франка. [1, с. 37].

У 50-томному виданні творів І. Франка ім’я Т. Окуневського згадується понад 20 раз у різноманітних ракурсах. В одних випадках хвалить Теофіла, захоплюється, в інших – нещадно критикує [1, с. 37].

Здобувши перемогу, Теофіл Окуневський разом із 13 депутатами створюють депутатський клуб. Ніщивної критики з боку Окуневського зазнавали зневажливі висловлювання в бік українського народу, з цієї ж причини, Окуневський викликає на дуель польського посла Розвадовського. Михайлина Рошкевич згадує про цю подію у своїх спогадах про Івана Франка. «Одного разу я дістала телеграму, щоб зараз поїхати до Львова на похорон тьоті… На похороні зауважили ми, що д-р Озаркевич був щось дуже схвильований… Причиною цього нервування було те, що в той день мав відбутись поєдинок між д-ром Теофілем Окуневським і польським шляхтичем Розвадовським. Коли поєдинок закінчився щасливо для д-ра Окуневського, тоді він виявив причину свого нервування. Між українцями зчинився великий рух і зараз того вечора урядили банкет на честь д-ра Окуневського…» [2, с. 115].

У його юридичній практиці було чимало справ, які відствоювали інтереси українського народу в Галичині. Приміром, в 1894 році д-р Окуневський виступив проти австрійського намісника графа Казимира Фелікса Бадені. Через це прокуратура почала проти нього судовий коломийський процес, який він блискуче виграв. Також резонансною була судова справа, в якій адвокат відстояв гідність українського студенства: в 1908 році Генрик Сенкевич публічно зневажив українських студентів на чолі з Ярославом Веселовським. Вони проводили голодування перед Віденським трибуналом, через свавілля влади на Галичині. Теофіл Окуневський став на захист студентів і виграв судовий процес [6].

Саме з ініціативи Теофіла Окуневського австрійський уряд побудував лікарні в Надвірні і Жаб’є. Також він домігся виділення коштів на побудову дороги Косів-Жаб'є, яку побудували італійці й вона досі називається в народі цісарською [1, с. 37].

Упродовж 1918-1919 років Теофіл Окуневський – член Української Національної Ради ЗУНР. Як державний представник вів переговори з угорськими політиками про співпрацю, а згодом із чехами в Празі про припинення українсько-польської війни та про українсько-чеський військовий союз проти поляків. Був на дипломатичній роботі у Франції, брав участь у Паризькій мирній конференції 1919–1920 рр.; під час аудієнції в міністра закордонних справ США йому було обіцяно вирішення проблеми Східної Галичини шляхом плебісциту. Коли республіка зазнала поразки, то Окуневський переїхав у Городенку, де і жив до кінця своїх днів, там і поховали видатного адвоката. Теофіл Окуневський помер 19 липня 1937 році, а його родину більшовики у 1939 році вивезли до Сибіру [6].

Таким чином, Теофіл Окуневський відіграв важливу роль в історії української юриспруденції. Завдяки активній суспільній діяльності, його здатності переконливо й доступно пояснювати складні правові та політичні питання, адвокат здобув заслужений авторитет серед українського населення  Австро-Угорщини кінця ХІХ - початку ХХ ст. Він став наймолодшим послом Галицького крайового сейму, який наполегливо відстоював в парламенті існування українців, як окремої нації. Саме за його каденції відбулося визнання польськими політиками окремішності української нації. Адвокат активно боровся за розвиток української мови в шкільництві та адмініструванні. Прихильність виборців здобував не підкупом, а чесно ходив селами, спілкувався з простими людьми, таким чином завойовуючи їх довіру. Адвокат Окуневський став промовистим прикладом справедливості й професійної етичності для сучасних українських політиків.

Література:

1. Гуменюк В. Посол до сейму // Гуцульський календар. – 2003. – С. 37.

2. Коломия й Коломийщина / За ред. М. Савчук. – Коломия, 2007. – С. 28.

3. Мельник В. М. Теофіл Окуневський – посол до галицького сейму (1889–1900 рр.) / URL: http://ena.lp.edu.ua/bitstream/ntb/10149/3/06.pdf.

4. Никифорук В. Карбівничі високого духу // Перевал. – № 1. – 1996. – С. 173-181/

5. Романюк І. Покутський посол // Край. – № 48. – 2008. – С. 64.

6. Черкаська Г. Брати Окуневські / URL: https://uamodna.com/articles/braty-okunevsjki].

7. Чорновол І. Дуель Теофіла Окуневського // Літературно-краєзнавчий альманах «Ямгорів». – Городенка, 1995. – С. 112-116/
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ СІМЕЙНИХ ПРАВОВІДНОСИНИ ЗА «РУСЬКОЮ ПРАВДОЮ» ТА РИМСЬКИМ ПРАВОМ
17.10.2018 19:29
ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ РИТОРИКИ В СТАРОДАВНЬОМУ РИМІ
17.10.2018 18:57
ЄВРОМАЙДАН – НЕЗАБУТНЯ СТОРІНКА СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ
16.10.2018 09:53




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше