:: LEX :: КІЛЬКІСНІ ПОКАЗНИКИ ПОЛЬСЬКОГО ЗАКОНУ «ПРО ЗАХИСТ ПРИРОДИ» 2004 Р.
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

КІЛЬКІСНІ ПОКАЗНИКИ ПОЛЬСЬКОГО ЗАКОНУ «ПРО ЗАХИСТ ПРИРОДИ» 2004 Р.
 
24.10.2018 21:41
Автор: Патлачук Олександр Васильович, кандидат юридичних наук, викладач Краматорського економіко-гуманітарного інституту
[Секція 1. Теорія держави і права. Філософія права]

Актуальність теми роботи пов’язана з необхідністю дослідження історії правової охорони природи та міжнародного досвіду, накопиченого в цій сфері, з метою використання в процесі вдосконалення українського законодавства. Враховуючи значні досягнення Республіки Польщі в цій сфері, доцільно розглянути історію розвитку природоохоронного законодавства та особливості чинного Закону Республіки Польщі «Про захист природи» 2004 р. У цій країні існує значна кількість проблем, які пов’язані з природоохоронною сферою: 1) недосконалість державної системи охорони природи; 2) недостатній рівень обговорення громадськістю проектів з охорони природи, недосконалість органів влади; 3) невизначеність владних повноважень державних структур; 4) відсутність чіткої регламентації законом системи відповідальності за стан природи; 5) низька ефективність законодавства стосовно діяльності в природоохоронній сфері органів місцевого самоврядування; 6) необхідність збільшення числа природоохоронних об’єктів. З метою вирішення цих проблем у Польщі було прийнято значну кількість нормативно-правових актів, серед яких основне місце посідає Закон «Про захист природи» 2004 р., на підставі якого 9 березня 2007 р. Державна Рада з охорони природи ухвалила постанову, в якій були сформульовані напрями вдосконалення чинного законодавства. На сьогодні існує методика Б. В. Кіндюка, яка включає в себе розрахунки кількісних показників нормативно-правових актів. З цієї причини Закон 2004 р. потребує свого детального вивчення та систематизації.

Аналіз публікацій показує наявність значного обсягу досліджень, які проводили польські вчені: М. Карпюк, В. Радецький, В. Ракочі, К. Соберай, А. Ярович-Рудольф та ін. Важливе значення мав коментар до Закону 2004 р., що його підготував К. Грушецький в 2005 р., та аналогічна праця 2018 р., авторами якої є Войцех Радецький і Дар’я Данецька. При цьому в сучасній науковій літературі дослідження, пов’язані з польським природоохоронним законодавством, не проводились. З цієї причини питання потребують подальшої розробки. 

Метою роботи є дослідження кількісних показників польського Закону «Про захист природи» 2004 р. 

Викладення матеріалів дослідження необхідно розпочати з того, що в Польщі накопичений значний досвід правового регулювання природоохоронної сфери. Одним із перших таких нормативно-правових актів був Закон «Про охорону природи», прийнятий 10 березня 1934 р. Пізніше, 7 квітня 1949 р., у післявоєнній Польщі також був прийнятий Закон «Про охорону природи». Наступним актом став прийнятий 16 листопада 1991 р. Закон «Про охорону природи». Закон від 16 квітня 2004 р. містив у собі цілі, засади природоохоронної справи та способи їх реалізації, форми охорони природи та способи охорони окремих природних об’єктів, напрями проведення наукових досліджень, а також перелік національних парків, які охоронялись державою. Розгляд структури цього Закону показує наявність трьохрівневої ієрархії «закон – глава – стаття», 13 глав та 162 статей. Характерною особливістю є відсутність преамбули, проте Закон містить перехідні положення, які регламентують порядок створення муніципальних парків, трудові відносини з працівниками та включає в себе перелік законів, які втратили чинність з моменту прийняття цього акта. 

Дослідження кількісних показників проводилось на підставі методики, що її запропонував Б. В. Кіндюк, яка включала в себе розрахунки кількості знаків у Законі, окремих статтях і главах, виконані розрахунки середньої кількості знаків у статтях, а також значення коефіцієнта варіації, який показує амплітуду коливань кількості знаків у главах відносно середнього значення, та коефіцієнта асиметрії, який показує, в якій частині Закону зосереджений найбільший обсяг матеріалу [1]. Використання цієї методики дозволило виконати розрахунки кількості знаків у кожній з 13 глав Закону та перерахувати їх у відносні значення (табл. 1).




Отже, загальна кількість знаків у польському Законі 2004 р. дорівнює 259 606 зн. З метою порівняння вкажемо, що аналогічний показник у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» 1991 р. – 77 338 зн., Законі Республіки Білорусі «Про охорону навколишнього середовища» 1992 р. – 192 054 зн., Законі Російської Федерації «Про охорону навколишнього середовища» 2002 р. – 98 292 зн. 

Таки чином, польський Закон 2004 р. за своїм обсягом значно перевищує аналогічні нормативно-правові акти, прийняті в пострадянських країнах.

Наступним елементом методики стало проведення розрахунків кількості знаків, зосереджених у кожній главі цього акта, що показало наявність їх найбільшого значення у Главі 2 «Форми охорони природи» – 128 284 зн., чи 49,4 % від загальної кількості знаків, які ввійшли до змісту Закону. Другою за своїм обсягом є Глава 4 «Захист зелених зон і залісення», яка складається з 29 976 зн., чи 11,5 % від загальної кількості матеріалу. Найменша за обсягом є Глава 12 «Поправки до чинних правил», яка має найменшу кількість знаків – 58 зн., чи 0,02 % від загальної кількості матеріалу. Інтерес викликає та обставина, що з тринадцяти глав Закону найменший обсяг матеріалу, який складає до 3 % від загальної кількості, припадає на Главу 5 – 2,44 %, Главу 7 – 2,7 %, Главу 8 – 1,51 %, главу 10 – 1,83 %, Главу 11 – 2,55 %, Главу 13 – 2,17 %. З метою з’ясування особливостей розподілення матеріалу в главах цього Закону, були виконані розрахунки коефіцієнта, варіації якого дорівнюють 1,5, що свідчить про значну динаміку коливань кількості знаків у главах усередині документа. Наступним показником внутрішньої структури документа є коефіцієнт асиметрії, який згідно з проведеними розрахунками дорівнює 3,2, що свідчить про зосередження основної маси матеріалу в початковій частині акта. На практиці це означає, що в Главах 1, 2, 3 зосереджено 62 % від загальної кількості матеріалу, тобто проектанти документа не змогли рівномірно розподілити актовий матеріал усередині Закону.

Іншим показником структури нормативно-правового акта є розподілення кількості статей у главах Закону. Проведені розрахунки показали, що найбільша кількість статей припадає на Главу 2 – 59, другою за кількістю статей є Глава 13, яка містить 20 статей, а мінімальна кількість статей припадає на Главу 10, яка складається з однієї статті. 

Інтерес становить та обставина, що в зміст Закону входить Глава 11 «Кримінальні положення», яка регламентує юридичну відповідальність за правопорушення, пов’язані з об’єктами природи, що відрізняє логічну схему побудови цього акта від підходів, зафіксованих у природоохоронних законах, чинних на пострадянському просторі, які не містили конкретних норм. До змісту цієї глави входить ст. 127, яка включає перелік правопорушень, пов’язаних з цими природними об’єктами, та містить санкцію у вигляді тюремного ув’язнення строком від 3 місяців до 5 років у разі навмисного скоєння, а якщо ненавмисного, то тюремне ув’язнення зменшується до двох років та може бути замінено штрафом. Наступна стаття, ст. 128, установлює відповідальність за порушення законів Європейського Союзу про захист деяких видів диких тварин і рослин, а також порушення правил перевезення через кордони ЄС. До змісту цих правил входить захист зразків видів, які підлягають захисту, а також відповідальність осіб, які купують або продають такі види. У цьому разі ст. 129 передбачає конфіскацію таких предметів, штраф у сумі 10 тис. злотих, які передаються до фонду охорони навколишнього середовища того воєводства, в якому було скоєно злочин. За заняття торгівлею тваринами і рослинами, які підлягають захисту з боку держави в разі завдання значної шкоди, польський Закон 2004 р. передбачає санкцію у вигляді тюремного ув’язнення на строк від трьох місяців до п’яти років. Польське законодавство відповідно до ст. 131 установлює покарання за ведення бізнесу з торгівлі тваринами, які підлягають охороні, і за захоплення чи вбивство охоронюваних законом диких тварин, за перевезення рослин і тварин, що належать до категорії рідкісних, вимираючих видів, з об’єктів природно-заповідного фонду в природне середовище, за підпали лугів, пасовищ, придорожніх рослин, очеретів, зелених зон міст. Відповідальність за такі дії настає згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення. Іншою відмінністю польського Закону від аналогічних актів, чинних на пострадянському просторі, є наявність положень, спрямованих на захист прав працівників у природоохоронній сфері, які змінюються після набрання чинності цим актом. Стаття 160 польського Закону регламентує обов’язок адміністрації протягом двох місяців з дня набрання законом чинності запропонувати працівникам нові умови праці й оплати на наступний період. Роботодавець зобов’язаний письмово повідомити співробітника і про наслідки відмови від нової роботи і умов оплати. Важливе практичне значення має додаток до Закону, який включає в себе список до 22 національних парків, території яких підлягають охороні, а держава зобов’язується виділяти кошти на їхню роботу.

Розгляд історії розвитку польського природоохоронного законодавства дозволяє дослідити динаміку форм природних об’єктів, які отримали охорону з боку держави. У Законі ІІ Речі Посполитої «Про охорону природи» від 10 березня 1934 р. вказуються дві форми природних об’єктів: а) національний парк; б) охорона цінних видів тварин і рослин. У свою чергу Закон від 7 квітня 1949 р. надавав правову охорону природним резерватам та пам’яткам природи, а в Законі від 16 листопада 1991 р. вказувалися ландшафтний парк та захищені ландшафтні території. Закон 2004 р. передбачає державну охорону значно більшої кількості категорій природних об’єктів, до числа яких належать: 1) національні парки; 2) заповідники; 3) ландшафтні парки; 4) охоронювані ландшафтні території; 5) зони Natura 2000; 6) пам’ятки природи; 7) позиції документації; 8) екологічні землі; 9) природно-ландшафтні комплекси; 10) захист видів рослин, тварин і грибів. Тобто юридична техніка Закону 2004 р. характеризується значно вищим рівнем розвитку в порівнянні з раніше прийнятими в Польщі законодавчими актами. 

Як вказує польська дослідниця Каміла Соберай, польський уряд та Міністерство навколишнього середовища при створенні природних об’єктів беруть до уваги підготовлений в ЄС каталог територій, який міститься в програмі Natura 2000 [2, c. 147]. На думку дослідниці, надання природним об’єктам програми Natura 2000 державної охорони не має чітко встановленого законом порядку, тому потребує внесення змін до чинного законодавства та повноважень державних органів у цій сфері.

Важливим елементом Закону, на думку польського дослідника Мирослава Карпюка, є повноваження Служби Національного парку, яка здійснює діяльність з охорони біологічного різноманіття, елементів природи, місць знаходження рослин, тварин, грибів, а також відновлення знищених природних об’єктів [3]. Вчений звертає увагу на закріплене в Законі положення стосовно створення плану охорони конкретного об’єкта, який підлягає затвердженню міністром навколишнього середовища у формі розпорядження. Після складання плану наступним етапом згідно із Законом 2004 р. є визначення завдань Служби з урахуванням природних процесів, діяльності людини та інших факторів. У Законі закріплюються права й обов’язки працівників цієї Служби, вимоги стосовно рівня їх кваліфікації, а також знання чинного законодавства у сфері охорони природи.

Список літератури 

1. Копиленко О. Л., Кіндюк Б. В. Теоретичні засади використання кількісних показників у дослідженнях пам’яток права. Юридична Україна. 2016. № 7–8. С. 4–12.

2. Kamila Sobieraj. Administrowanie formami ochrony przyrody. Roczniki Nauk Prawnych. 2013. T. XXIII, n. 4. S. 145–166. 

3. Mirosław Karpiuk. Status prawny Służby Parku Narodowego. Zeszyty Naukowe KUL. 60 (2018). Nr 1 (241). S. 233–244. 

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ВНЕСОК К. ЛЕВИЦЬКОГО В РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ АДВОКАТУРИ У ІІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ 1923–1939 РР.
25.10.2018 13:18
ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ У ПРАЦЯХ ТОМАСА ГОББСА
15.11.2018 18:01
MORAL REVIVAL OF SOCIETY – A NEW JURIDICAL PHILOSOPHY OF UKRAINIAN DEMOCRACY
15.11.2018 17:37
ОСОБЛИВОСТІ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА, ЯК НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
14.11.2018 17:04
ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СУЧАСНОСТІ
14.11.2018 16:49




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше