В сучасному світі інститут лобізму є невід’ємною складовою процесу погодження багатогранних (множинних) інтересів суспільства, механізмом взаємодії з органами влади , що забезпечує ефективність процесу прийняття політичних рішень.
В 1640 році словом “ лобі називали у Великобританії вузький коридор для прогулянок членів Палати громад [1 ].
Лобізм [ англ.. lobbyism від lobby – приймальня, кулуари ] являє собою систему впливу на членів законодавчих органів з метою ухвалення або не ухвалення того чи іншого законопроекту [2, 387].
Декілька варіантів розуміння змісту терміна “ лобізм “ наводить А.П. Любимов: як діяльність системи професійних організацій ( лобістських фірм ); як діяльність соціальних груп, що обстоюють свої особі інтереси; як систему представництва інтересів суспільства в органах влади і як механізм взаємодії суспільства і держави в межах демократичного процесу [3].
Лобізм притаманний будь-якій політичній системі, незалежно від закріплення його як інституту на законодавчому рівні.
Поняття “ лобізм “ вживається в таких значеннях: перше відповідає англійському “ advocacy “, тобто просування інтересів через будь-які структури ( не обов’язково через державні ); друге, більш вузьке, що відповідає англійському “ lobby “, тобто спосіб впливу представників недержавних організацій на органи державної влади та органи місцевого самоврядування з метою досягти прийняття ( неприйняття) ними рішень відповідно до потреб певних груп за інтересами [4, 106 ].
Лобіювання може здійснюватись і фізичною особою, що не перебуває на службі в органі, де лобіює певне питання, а також здійснюватись на рівні міждержавних утворень, зокрема, в органах Європейського Союзу.
Лобізм проявляється не тільки у певному тиску з боку бізнесу, громадських організацій на владні структури, але й відповідна діяльність самих суб’єктів влади, спрямована на просування своїх корпоративних інтересів.
Лобізм є коректною, цілком прозорою формою комунікації між певними групами інтересів та владою, завдяки якій кожна з груп отримує можливість відкрито говорити про свої проблеми та бути почутою. Лобіювання знаходить свій прояв у діалозі між органами влади ( законодавчою, виконавчою, органами місцевого самоврядування, Президентом як політичним інститутом) та Бізнесом стосовно регуляторної політики – важливого фактору впливу на ринкові відносини в країні, на суспільство в цілому.
Оскільки в суспільстві відсутній єдиний підхід до розуміння феномену “лобізм”, є нагальна потреба у розмежуванні понять “ лобізм “ і “корупція”. Ефективність антикорупційної політики в будь-якій країні залежить, в першу чергу, від якості законодавства в зазначеній сфері та відокремлення легальних форм впливу на владні структури.
Лобіювання відокремлює “ приватне “ від “ публічного”. Бізнес має обстоювати свої інтереси, а політики мають обстоювати обстоювати інтереси держави, суспільства в цілому. Лобіювання не тільки сприяє розвитку “ великого” бізнесу, представляючи транспарентно його інтереси, але й репрезентує інтереси всіх зацікавлених сторін – громадських організацій, бізнес – асоціацій та інших.
Лобізм створює підґрунтя для поступового відходу від олігархату, корупційних схем, “ тіньового ” підкупу чиновників
Лобізм дає можливість приймати на державному рівні більш зважені, ефективні рішення, адже прозора комунікація дозволяє розглянути певну проблему під різними кутами зору: з точки зору бізнесу, з точки зору політиків та інших суб’єктів, що повинні стояти на сторожі інтересів держави, громадян, суспільства в цілому.
Вбачається, що лобізм являє собою збалансовану модель сталого розвитку суспільства, прикладом вдалої реалізації якої є США. країни Балтії.
В сучасному світі лобіювання є легальним інститутом, необхідним елементом демократизації політичних процесів в країні, адже прийняття посадовцями законних, науково обґрунтованих та ефективних рішень є можливим лише на підставі наданої всіма зацікавленими сторонами об’єктивної, достовірної інформації ( аналітичних викладок щодо суті проблеми та можливих шляхів її вирішення ).
Необхідність у прийнятті в Україні закону “ Про лобізм “ назріла вже давно. Саме тому в суспільстві ( бізнес – асоціаціями та громадськими організаціями, в середовищі правників ) активно обговорюється розроблений компанією “ Sic Group Ukraine “ профільний закон про лобіювання, а також зареєстрований у Верховній Раді України проект Закону № 5144 від 20.09.2016 р. [5], Формування та розвиток легальних ефективних механізмів взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та бізнес – структур має сприяти покращенню інвестиційного клімату, економічному зростанню. Не менш актуальною є також лобіювання вітчизняного бізнесу в Європейському Союзі, США та інших країнах. Але зміниться кардинально ситуація в Україні з прийняттям цього довгоочікуваного закону?
Слід зазначити, що лобіювання в Україні суттєво не відрізняється від лобіювання в США. Так, якщо члени асоціації фермерів США мають секторальний інтерес з приводу державної підтримки вирощування кукурудзи, то вони мають сформувати пропозицію ( на основі ґрунтовного аналізу) і направлено сенаторам, до компетенції яких належить питання; то член Української Зернової Асоціації може репрезентувати відповідну позицію щодо ПДВ, об’єднатись з іншими зацікавленими питанням особами та конкурувати з іншими суб’єктами ринку зерна, що мають свої організаційні структури. В цьому випадку конкуренція знаходить прояв у переконливих аргументах стосовно отримання істотної користі ( в разі реалізації пропозиції ) не тільки для конкретної групи, що її представила, але й для розвитку відповідної галузі економіки.
Законодавче закріплення інституту лобізму є важливим елементом демократизації політичних процесів в країні, один з факторів, що може суттєво змінити систему фінансування політичних партій в Україні. Адже секретом Полішинеля є те, що основним джерелом фінансування політичних партій в Україні є саме фінансово – промислові групи, а не внески членів партій і навіть не кошти, виділені державою. А, отже, партія представляє інтереси конкретної фінансово – промислової групи.
Легалізація лобізму дозволить транспарентно фінансувати політичні партії як під час виборів, так і після їх проведення. Так, політична партія “ Зелений лан ”, отримавши певну суму від асоціації агробізнесу на проведення виборчої кампанії, повинна буде ( після перемоги на виборах ) представляти тактику і стратегію розвитку відповідної галузі ( суб’єктів – виробників зерна, цукрового буряку тощо), в якій є професійно зайнятими більшість виборців партії “ Зелений лан “.
Легалізація в Україні лобізму є ще одним важливим кроком на шляху подолання в країні корупції.
Література:
1. Галстян А.С. Армянское лобби в США: формирование и основные направления деятельности ( 1915 – 2014 гг. ). – Дис. …канд. ист. наук.. – Томск, 2015. – с.29. – [ Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http:// www.tsu.ru/schence/disadvice/annou nceneht1/
2. Нечволод Л.І. Сучасний словник іншомовних слів. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2008. – 768 с.
3. Любимов А.П. История лоббизма в России. - М.: Либеральная миссия, 2007. –.216
4. Конышев В.Н., Сергунин А.А. О понятийном аппарате в исследованиях феномена лоббизма // Вестник Балтийского университета им. И.Канта. – Серия: Гуманитарніе и общественніе науки. - № 6. – с.101-111
5. Проект Закону про лобізм № 5144 від 20.09.2016 р. - [ Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http:// w1.c1.rada.gov.ua/zweb2/webproc4-1
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
