:: LEX :: НОВЕЛИ ІНСТИТУТУ ПРЕДСТАВНИЦТВА В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ: БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

НОВЕЛИ ІНСТИТУТУ ПРЕДСТАВНИЦТВА В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ: БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?
 
06.05.2019 12:52
Автор: Шамралюк Софія Олександрівна, студентка факультету соціології та права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Кожна держава повинна мати за мету захист прав та законних інтересів громадян, адже це є свідченням про те, що держава бере на себе зобов'язання та виступає гарантом у разі порушення прав та свобод своїх громадян. 

Судовий процес – дійство складне та має свої особливості. Перед особою, яка бере участь у вирішенні спору в судовому порядку постає складне завдання: довести свою позицію у конкретній справі так, щоб у суду не виникло будь-яких сумнівів у правоті такої сторони. Існують випадки, коли особа не може сама відстоювати свої інтереси, тому є доцільним наявність інституту представництва. 

Згідно із статтею 58 Цивільного процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі фізичної особи не позбавляє її права мати в цій справі представника [2].

Адвокат або інша особа, яка досягла 18 років, має цивільну дієздатність і повноваження такої особи належним чином посвідченні, до 1 січня 2019 року могли бути представниками у суді. Зміни, які відбулися стосовно інституту представництва в першу чергу пов’язанні із внесенням змін до Конституції України. 

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII Конституцію України доповнено статтею 131-2 якою передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення [1, 3].

В даній ситуації слід чітко визначити, що така адвокатська монополія, яка почала діяти із 2019 року, не поширюється у цивільному процесі на справи, що виникають із трудових відносин, а також у малозначних справах. На нашу думку, така новела щодо представництва виключно адвокатом створена для того, щоб у справах, які розглядаються в порядку цивільного судочинства інтереси особи представляв висококваліфікований спеціаліст в галузі права. Адвокат здійснює свою діяльність на основі принципів верховенства права, незалежності, законності та дотримання адвокатської таємниці.

Представництво у цивільному процесі – це відносини, які виникають на підставах закону, договору, статуту, в яких сторона-представник здійснює процесуальні дії, які спрямовані на захист прав та законних інтересів особи, а також державних та громадських інтересів. Самопредставництво і законне представництво є допустимими під час всіх видів проваджень. Очевидно, що це спрямоване на встановлення справедливості в захисті невизнаних, оспорюваних прав та свобод. Що стосується самопредставництва, то  це взагалі віднесено до конституційного права, тому ніяким чином не може бути обмежено таке право особи. 

Цивільний процесуальний представник - це особа, яка здійснює процесуальні дії від імені та в інтересах довірителя. 

Керуючись чинним законодавством України, варто зазначити, що представник є учасником справи, займає самостійну процесуальну нішу в цивільному судочинстві, проте головна роль його полягає у тому, щоб представляти інтереси сторін у справі та третіх осіб.

В силу того, що особа не має достатню кількість знань у галузі права, через свій стан здоров’я чи інші причини не може захищати відстоювати свої інтереси в судовому порядку, виникла потреба у запровадженні інституту представництва. 

Дійсно важливість наявності представників у цивільному процесі є надзвичайно великою в окремих випадках. У зв’язку зі змінами в системі законодавства України, реформуванням слід приділяти окрему увагу такому інституту. В першу чергу, слід чітко відмежовувати від загального цивільного представництва, адже суперечки щодо цього питання є як в юридичній літературі, так і безпосередньо у практичній діяльності. З першого погляду може скластися враження, що представник, виконуючи надані йому повноваження, є ключової фігурою у процесі, але все ж таки безпосередній захист правовідносин, порядок врегулювання спору між конфліктуючими сторонами є тягарем суду, а представник лише представляє інтереси окремих осіб. Тому сказати, що участь «представника є цілковитою гарантією розгляду справи» буде недоцільним та неправильним. В силу реформ, які відбуваються у правовій системі необхідним елементом при внесенні будь-яких змін чи доповнень є врахування старої практики та прогнозування можливих наслідків введення новел у цивільний процес та правову систему загалом.

Література:

1. Конституція України від28.06.1996 №254к/96- ВР // ВВР України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2. Цивільний процесуальний кодекс України : Закон України від 18.03.2004 р. № 1618-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 40-41, 42. — Ст. 492.

3. Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII. Електронний ресурс - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19

__________________________

Науковий керівник: Солончук Ірина Вікторівна, старший викладач кафедри інформаційного права і права інтелектуальної власності факультету соціології і права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ТА ПРАЦІВНИКІВ
08.05.2019 20:30
ДІЛОВА РЕПУТАЦІЯ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ
08.05.2019 20:21
ПРИНЦИПИ ТРУДОВОГО ПРАВА
08.05.2019 20:02
ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УКРАЇНІ
08.05.2019 19:57
ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОРФАННИХ ХВОРИХ
08.05.2019 14:39
ПРАВОВА НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ ОБОВ’ЯЗКУ БАТЬКІВ УТРИМУВАТИ ПОВНОЛІТНІХ ДОНЬКУ, СИНА, ЯКІ ПРОДОВЖУЮТЬ НАВЧАННЯ, ПІСЛЯ ЗДОБУТТЯ СТУПЕНЯ БАКАЛАВРА
06.05.2019 13:20




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше