:: LEX :: ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ В АГРОПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 36)

Термін подання матеріалів

13 жовтня 2021

До початку конференції залишилось днів 24


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ В АГРОПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ
 
13.06.2019 12:53
Автор: Іванова Ганна Сергіївна, кандидат юридичних наук, докторант кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Міжнародне право. Муніципальне право]

Аналіз сучасного стану розвитку агропромислового комплексу в Україні свідчить про те, що виділення адміністративно-правової складової щодо врегулювання зазначеної галузі є необхідним елементом сучасного механізму вдосконалення Агропромислового комплексу України. Оскільки за своїм складом та структурою агропромисловий комплекс відрізняється від інших міжгалузевих комплексів і визначає соціально-економічний розвиток країни, рівень життя населення, продовольчу безпеку та забезпечення промисловості сільськогосподарською сировиною. 

Для початку, варто розглянути форми публічного адміністрування. Вони є системним утворенням, компоненти якого тісно взаємодіють один з одним, проте не є взаємозамінними. Вони відзначаються помітною самостійністю й універсальністю щодо конкретних галузей владного впливу. Саме тому одні й ті самі форми успішно застосовуються в різних сферах суспільного життя (економічна, соціально-культурна, адміністративно-політична), застосування публічною адміністрацією будь-якої форми визначається її компетенцією, характеристиками об'єкта впливу, поставленою метою. Форми публічного адміністрування, як правило, передбачені і регламентовані адміністративно-правовими нормами. Вони найчастіше містяться у законах та підзаконних актах, що визначають компетенцію суб'єкта владних повноважень.

Так, форми публічного адміністрування можна класифікувати за різними підставами: 1) за ступенем юридичного вираження: 2) за досягнутими результатами: 3) за спрямованістю: 4) за колом осіб, на яких вони поширюються: 5) за характером і методам вирішення питань компетенції: 6) за суб'єктним складом: 7) за суб'єктом ініціативи: 8) за умовами застосування: 9) за юридичним змістом:

В юридичній літературі існують й інші підстави класифікації форм публічного адміністрування, проте найбільш поширеними є дві класифікації: по-перше, за значенням наслідків, які виникають у результаті використання тієї чи іншої форми (наявності правового ефекту); по-друге, за ступенем правової регламентації процесу їх застосування.

За значенням наслідків, які виникають у результаті використання форм, виділяють: а) правові форми публічного адміністрування; б) неправові форми публічного адміністрування.

До правових належать форми, використання яких спричиняє виникнення юридичних наслідків. Зокрема видання правових актів, застосування примусових заходів тощо. Такі форми виступають як юридичні факти і можуть формувати адміністративно-правові відносини. До неправових належать форми, які безпосередньо юридичного значення не мають і не спричиняють виникнення адміністративно-правових відносин. Такі форми або передують правовим (проведення ревізії за результатами якої видається правового акт), або використовуються за ними (нарада з приводу реалізації правового акта).

За ступенем правової регламентації процесу використання виділяють форми публічного управління.

Форми публічного адміністрування в АПК повинні відповідати таким вимогам: (а) не виходити за межі режиму законності; (б) відповідати компетенції суб'єкта публічної адміністрації та змісту його адміністративних зобов'язань; (в) відповідати змісту і характеру вирішуваних питань, державне сприяння розширенню ємності національного аграрного ринку і стимулювання експорту аграрної продукції на світовий ринок; (г) держава повинна сприяти задоволенню публічного інтересу та ініціювати інноваційні процеси, створюючи сприятливі умови для їх здійснення усіма учасниками, до яких відносяться не лише малі, середні й великі підприємства, але і наукові й освітні установи, бюджетні організації, регіональна і місцева влада; (д) враховувати особливості конкретного об'єкта владного впливу, необхідність залучення інвестицій у першу чергу для малих та середніх виробників є основним із стратегічних пріоритетів.

Відповідно до Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» усі форми господарювання в агропромисловому комплексі мають рівні права на організацію виробництва та володіння своєю продукцією.

Агропромисловий комплекс є вагомим елементом у розвитку науки адміністративного права, оскільки формує її адміністративно-правове забезпечення. Варто відзначити роль агропромислового комплексу в розвитку економіки у цілому, оскільки саме продукція аграрних підприємств є основою діяльності інших галузей, таких як легка, харчова та переробна, забезпечуючи їх сировиною. Зазначимо, що підписання Угоди про асоціацією між Україною та ЄС, а також створення в рамках цієї Угоди Зони вільної торгівлі є важливими чинниками розвитку аграрної галузі, оскільки для України відкриваються перспективи поступового освоєння ринку країн ЄС вітчизняними компаніями, підвищення рівня якості, безпечності продукції АПК, покращення стану продовольчої безпеки держави. Тому для України постає завдання вироблення механізму адміністративно-правового забезпечення політики щодо підвищення ефективності використання наявного потенціалу аграрного сектору і його адаптації до нових умов, з урахуванням можливих ризиків, які виникатимуть внаслідок лібералізації зовнішньоторговельних відносин з європейськими країнами, з урахуванням їх досвіду.

Для забезпечення публічного адміністрування в агропромисловому комплексі України та з метою інтеграції АПК у світову економічну систему необхідно сформувати сучасні системи інформаційної-правової підтримки діяльності основних суспільних інститутів аграрного сектора, у тому числі: удосконалити систему публічного моніторингу розвитку сільського господарства країни шляхом посилення контролю за ефективним використанням коштів державного і місцевого бюджетів для виконання програм розвитку відповідно до Стратегії розвитку аграрного сектору економіки України на період до 2020 року. Сформувати систему інформаційного забезпечення аграрного ринку для оперативного інформування операторів про ціни, попит і пропозиції на місцевих, регіональних, загальнодержавних і міжнародних ринках продовольства і ресурсів. Забезпечити ефективні комунікації між рівнями управління аграрним сектором на базі використання засобів телекомунікацій і системи Інтернет, комп’ютерної і оргтехніки, сучасних інформаційних технологій [2].

На сьогодні, чинне адміністративне законодавство не повністю врегульовує означені вище питання, а тому запровадження європейських норм фактично спонукатиме зміну самої адміністративно-правової системи публічного адміністрування з досліджуваної проблематики. Тому ці зміни мають проводитися із урахуванням змін до законодавства України з питань публічного адміністрування та КУпАП.

Література:

1. Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24 червня 2004 р. № 1877-1V [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1877-15

2. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві: Закон України. – Відом. Верхов. Ради УРСР (ВВР). – 1990, № 45, ст. 602.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЦІЛІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВСТУПУ УКРАЇНИ В ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ
29.05.2019 12:30
МОВНЕ ПИТАННЯ: УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК БАЗОВИЙ СИСТЕМО УТВОРЮВАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДЯНСЬКОЇ НАЦІЇ
27.05.2019 18:35
ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ АДВОКАТІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ ЗА ТРУДОВИМИ ДОГОВОРАМИ
27.05.2019 12:02
ОСНОВНІ АСПЕКТИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СПІВПРАЦІ УКРАЇНА - НАТО
21.05.2019 19:25
ЗАРОДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ
14.06.2019 12:11
CПІР ЩОДО ПРОХОДЖЕННЯ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ ЯК РІЗНОВИД ПУБЛІЧНО-ПРАВОВОГО СПОРУ
12.06.2019 17:37
РЕФОРМА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
10.06.2019 15:19
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕМІЩЕННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ НОМЕРАХ: НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ
06.06.2019 15:17




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше