Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (або Стамбульська конвенція) від 11 травня 2011 року, однієї з держав-розробниць якої виступила України, обумовила внесення істотних змін до чинного вітчизняного законодавства. Природно, що саме по собі суспільно небезпечне явище, що ним є домашнє насильство, порушує (або ставить під загрозу порушення) права людини у багатьох сферах. Відтак вкрай важливим є створення комплексного механізму запобігання та протидію зазначеному феномену.
Поряд із законодавчими актами (Кримінальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, законами «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків») важливим елементом вказаного механізму повинно стати врахування досвіду і впровадження позитивних напрацювань іноземних держав, у першу чергу європейських та пострадянських. Це дозволить не тільки уникнути раніше допущених за кордоном помилок, а й оптимізувати обізнаність працівників правоохоронних органів щодо найбільш ефективних способів застосування цих нових механізмів (інструментів) та повноважень, спонукатиме їх до широкої співпраці з іншими органами державної влади, неурядовими організаціями, а структури громадянського суспільства та широкі верстви населення – до більш активної взаємодії з правоохоронцями.
Зокрема, в Азербайджані Закон «Про запобігання домашньому насильству» був прийнятий ще у 2010 році. Його принциповими положеннями є:
- забезпечення реалізації основних конституційних прав та свобод громадян;
- заборона дискримінації стосовно жінок;
- неприпустимість втручання в особисте та сімейне життя за виключенням передбачених законом випадків;
- забезпечення конфіденційності з метою захисту особистого та сімейного життя;
- відновлення прав осіб, які постраждали від домашнього насильства;
- взаємодія органів державної влади та неурядових організацій у сфері запобігання домашньому насильству.
Слід зазначити, що обов’язковою умовою розгляду скарги про домашнє насильство в Азербайджані є відповідне бажання жертви або її законного представника (якщо вчинене не містить ознак складу злочину).
Компетентні державні органи зобов’язані:
- надати жертві домашнього насильства невідкладну медичну допомогу, тимчасове місце проживання у центрі піклування, одяг та харчування за кошти державного бюджету, а також передати інформацію про таку особу відповідному органу виконавчої влади для організації курсу психологічної реабілітації;
- з’ясувати обставини, що призвели до домашнього насильства, та вжити заходів до їх усунення;
- забезпечити безпеку жертви з метою недопущення продовження домашнього насильства;
- роз’яснити членам сім’ї, які постраждали від домашнього насильства, їх права та обов’язки держави щодо їх забезпечення;
- надати допомогу для нормалізації стосунків між членами сім’ї;
- забезпечити реєстрацію кривдників із запобіжною метою та вжиття до них заходів виховного та психологічного впливу;
- прийняти у разі необхідності рішення щодо видачі охоронного припису.
Останній може бути виданий на короткий (до 30 днів) або довгий (від 30 до 180 днів) термін. У першому випадку кривднику забороняється подальше вчинення актів насильства, вжиття заходів до встановлення місцезнаходження жертви чи здійснення інших дій, що можуть спричинити шкоду останній. У другому (окрім перерахованого) можуть бути передбачені обмеження у спілкуванні із неповнолітніми дітьми кривдника, використанні такою особою помешкання чи іншого нерухомого майна, умови відшкодування витрат на медичну та правову допомогу жертві домашнього насильства, застереження про кримінальну відповідальність за недотримання умов охоронного припису (на умовах відповідальності за невиконання рішення суду). Варто зауважити, що у разі, коли акт домашнього насильства не містить ознак складу злочину, проте порушує права та законні інтереси особи, відповідні органи влади виносять кривднику письмове попередження про неповторення такого чи подібного акту одночасно із короткостроковим охоронним приписом, і саме лише недотримання умов цих документів може бути підставою для винесення судом довгострокового припису (за потреби – з метою нерозголошення персональних даних чи в інтересах неповнолітніх осіб – слухання відбувається у закритому режимі). При цьому і письмове попередження, і охоронні приписи можуть бути оскаржені до суду (приписи – до вищої інстанції), що не зупиняє їх виконання.
Крім власне правових заходів запобігання та протидії домашньому насильству (розслідування відповідних випадків та притягнення винних до відповідальності), також передбачені заходи соціального (впровадження соціального захисту жертв домашнього насильства – надання тимчасового притулку, медичної допомоги тощо) та інформаційного (поширення обізнаності населення щодо негативних наслідків домашнього насильства, інші подібні освітні дії) характеру у рамках відповідних державних програм.
У Вірменії Закон «Про запобігання насильству в сім’ї, захист жертв насильства в сім’ї та відновлення миру в сім’ї» був прийнятий у 2017 році (як видно з назви, правове регулювання діяльності у цій сфері спрямоване радше на відновлення родинних стосунків, ніж на захист інтересів окремих осіб).
Принципами запобігання насильству в сім’ї визнаються:
- пріоритет безпеки та захисту жертв насильства в сім’ї;
- підтримка сім’ї як природної фундаментальної соціальної одиниці, зміцнення традиційних цінностей та відновлення миру в сім’ї;
- пріоритет кращих інтересів дитини;
- гарантованість рівних прав та захист дискримінації;
- доступ до правосуддя;
- конфіденційність відомостей про приватне та сімейне життя;
- взаємодія між органами державної влади, місцевого самоврядування та громадянським суспільством.
У випадку насильства в сім’ї закон передбачає можливість застосування (за належного обґрунтування та на засадах пропорційності) таких заходів:
- попередження (виноситься органом поліції невідкладно у разі вчинення насильства в сім’ї вперше та за відсутності підстав для термінового втручання; містить вказівку на можливі правові наслідки повторення чи продовження насильства; доводиться кривднику під розпис, або шляхом поштового відправлення на адресу реєстрації чи електронну, або зміст повідомляється телефоном; може бути оскаржене до вищестоящого органу поліції у місячний термін або до суду; копія надсилається до відповідного центру підтримки для невідкладної пропозиції реабілітаційної програми);
- рішення про термінове втручання (приймається органом поліції для захисту життя та здоров’я члена сім’ї, якщо насильство вже вчинене і є ризик його повторення чи продовження або якщо насильство вчинене у межах року після попередження; термін чинності – до двадцяти днів, або – у разі розгляду судом справи щодо винесення охоронного припису – до постановлення рішення; передбачає негайне примусове видалення кривдника з місця проживання жертви із забороною повернення, відвідування місця роботи, навчання, дозвілля жертви, забороною наближатись до жертви на відстань, що гарантує особисту безпеку, чи контактувати з нею будь-яким способом, а також вилучення наявної у кривдника за законних підставах вогнепальної зброї. Цікаво відзначити, що з моменту оголошення рішення набуває чинності, і працівник поліції залишається у помешканні, поки кривдник не збере свої речі, та виходить звідти разом із ним. Підставою скасування рішення є досягнення примирення між кривдником та жертвою або порушення передбачених ним обмежень (із подальшим притягненням до відповідальності). Рішення може бути оскаржене до вищестоящого органу поліції у п’ятиденний термін або до суду, причому оскарження не зупиняє його виконання);
- винесення охоронного припису (здійснюється судом за позовом жертви насильства в сім’ї чи (за її згодою) центру підтримки, законних представників неповнолітньої чи неосудної особи, органів опіки чи піклування з метою захисту та попередження нових випадків насильства на не більше ніж шість місяців із можливістю продовження не більше ніж двічі на тримісячні терміни за наявності належного мотивування; включає заходи, аналогічні рішенню про термінове втручання, а також вимогу до кривдника відшкодувати витрати на спільних із жертвою дітей, заборону спілкуватись із останніми, обов’язок кривдника пройти реабілітаційну програму; суд, приймаючи рішення, повинен взяти до уваги можливість та вартість переміщення жертви до притулку і наявність у кривдника іншого місця проживання; порушення передбачених приписом є підставою для притягнення кривдника до відповідальності).
Закон окремо передбачає заходи примирення кривдника із жертвою насильства в сім’ї, зокрема, процедуру їх письмового погодження на проведення такого примирення у центрі підтримки, негайного припинення примирення за наявності підстав вважати, що жертва діє під примусом, неможливість примирення, якщо жертвою є неповнолітній або неосудна особа.
Грузія першою серед держав Кавказу прийняла у 2006 році Закон «Про запобігання домашньому насильству, захист та підтримку жертв домашнього насильства» (у 2009 році з урахуванням наявного досвіду застосування до нього були внесені зміни задля більшої гнучкості реагування на випадки домашнього насильства та ефективності захисту його жертв).
Принципами запобігання та протидії домашньому насильству визначені:
- рівність прав членів сім’ї;
- створення належних законодавчих гарантій захисту прав та свобод членів сім’ї, їх фізичної та психічної недоторканості;
- формування ефективних правових механізмів запобігання, виявлення та усунення домашнього насильства;
- забезпечення доступу до правосуддя жертв домашнього насильства;
- захист, підтримка та реабілітація жертв домашнього насильства;
- забезпечення співпраці між різноманітними органами (установами) з метою запобігання та протидії домашньому насильству.
Заходами захисту жертви та обмеження активності кривдника є:
- захисний припис (виноситься судом першої інстанції згідно правил адміністративного судочинства за позовом жертви, члена її сім’ї або її законного представника або (якщо жертвою є неповнолітній) органу опіки терміном до трьох місяців з можливістю продовження на такий самий період; скасовується у разі примирення сторін за їх спільним зверненням до суду; визначає захисні заходи щодо жертви; не застосовується за наявності підстав для кримінального переслідування кривдника);
- заборонний припис (виноситься компетентним працівником поліції, визначає невідкладні захисні заходи щодо жертви, підлягає затвердженню судом протягом доби).
Порушення умов захисного чи заборонного припису є підставою для притягнення кривдника до кримінальної відповідальності.
Підсумовуючи викладене, слід наголосити, що різниця у законодавчому регулюванні запобігання та протидії домашньому насильству у державах Кавказу обумовлюється не тільки неоднаковим підходом до визначення та охорони соціальних цінностей. Свою роль відіграє і рівень активності інститутів громадянського суспільства та вплив політичних партій (владних і опозиційних). Тим не менше досвід використання правових механізмів у зазначеній сфері підлягає вивченню та аналізу в Україні з метою уникнення можливих помилок та впровадження корисних напрацювань.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
