:: LEX :: ОСОБЛИВОСТІ ЛІТЕРАТУРНОГО ЖИТТЯ СХІДНОГО ПОДІЛЛЯ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ. – ПОЧАТКУ XX СТ.
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ОСОБЛИВОСТІ ЛІТЕРАТУРНОГО ЖИТТЯ СХІДНОГО ПОДІЛЛЯ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ. – ПОЧАТКУ XX СТ.
 
11.10.2019 17:01
Автор: Подолянчук Вікторія Станіславівна, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
[Секція 8. Історія становлення української державності]

Період другої половини XIX ст. – початку XX ст. був досить складним і неоднозначним в історії та культурі України загалом, та в становленні і розвитку культури Східного Поділля зокрема. У другій половині ХІХ ст. нових обертів набирає русифікаторська, колонізаторська політика російського самодержавства, особливо після прийнятого у 1863 р. указу міністра внутрішніх справ П.Валуєва про заборону друкувати книжки українською мовою та підписаного Олександром ІІ у травні 1876 р. у німецькому місті Бад Емс указу [6, с. 154]. Як наслідок – катастрофічно денаціоналізуються міста, здійснюється демографічна експансія, нищаться коріння самосвідомості української нації, постає загроза внутрішнього самознищення [4, с. 533].

В той же час у другій половині XIX ст., незважаючи на репресії та перешкоди з боку царського уряду, українська література не лише вижила, а й зміцніла та розквітла. Зусиллями своїх видатних представників вона досягла високого художнього рівня. Доба панування критичного реалізму (1870–1880-і роки) проявилася у творчості І.Нечуя–Левицького, П. Мирного та І. Франка. Яскравим явищем стала творчість Лесі Українки (Л. Квітка-Косач) [5, с. 96]. У 90-і роки широко культивувався жанр новели. Наприкінці XIX ст. – на початку XX ст. поряд з реалізмом утверджується модернізм, під гаслами якого першим виступив у 1901 р. М. Вороний [5, с. 97].

Вагомий внесок у розвиток літератури України та Східного Поділля зробив відомий подолянин Михайло Михайлович Коцюбинський, який народився 17 вересня 1864 р. в м. Вінниці в сім'ї дрібного урядовця. Дитинство та юність майбутнього письменника минули в містечках і селах Поділля. В родині спілкування відбувалося російською мовою. Однак у тринадцять, коли Михайло випадково отримав кілька примірників журналу «Основа», прочитав оповідання Марка Вовчка, а згодом – Шевченків «Кобзар», то це вже безповоротно скерувало його на свідомий український шлях [3].

У Вінниці М. Коцюбинського було обрано гласним (депутатом) міської думи. У його будинку збиралося молоде товариство вінничан. Вони «читали і розбирали книжки», цікавилися й нелегальною літературою [7, с. 180–181]. 

У своїй творчості М. Коцюбинський розвинув жанр психологічної новели [5, с. 96]. 1890-і рр. були періодом становлення М. Коцюбинського як письменника. Він відшліфовував свою імпресіоністичну творчу манеру й успішно застосовував її в художньому осмисленні різних сфер дійсності [3, с. 80]. На початок 1900-х рр. М. Коцюбинський уже сформувався як письменник із власним творчим обличчям. У 1904 році М. Коцюбинський написав і опублікував оповідання «Fata мorgana», в якому висвітлив головні зрушення у свідомості селянства і нові тенденції в соціальній психології села [3, с. 81].

Якщо проаналізувати обсяг творчої спадщини М. Коцюбинського, то автор написав порівняно небагато. Однак йому вдалося подолати провінційність в українській літератури, розірвати із селянською тематикою та вийти на значно ширші тематичні обрії [2, с. 99].

В цей же час на теренах Східного Поділля жили й творили інші відомі письменники та поети. Марія Олександрівна Вілінська (майбутня письменниця Марко Вовчок), у 1855 році разом з чоловіком О. В. Марковичем прибула до невеликого подільського міста Немирів. Тут в навколишніх селах вона збирала пісні, казки, легенди, прислів’я і приказки, різні життєві історії, почуті переважно від жінок-кріпачок. Короткий немирівський період життя і творчості письменниці був дуже плідним: тут вона написала повість «Інститутка», немирівські враження лягли в основу повісті «Кармелюк», роману «Записки причетника». У серці письменниці Поділля залишилося назавжди: вона пам’ятала немирівських друзів, листувалася з ними, а головне – тут відбулося її народження як української письменниці [7, с. 96–97].  

Степан Васильович Руданський народився у 1833 році в подільському селі Хомутинці на Вінниччині. Віршувати почав з сімнадцяти років у Кам’янці-Подільському. 1861 року С. Руданський отримав диплом лікаря [7, с. 108–109]. Світоглядні переконання поета характеризують його великим патріотом рідної землі та українського народу. Поезія С. Руданського стала народною, дорівнялася до пісень Марусі Чурай, творів кобзарів та лірників. [7, с. 110].

Слід зазначити, що цей період характеризується помітними напрацюваннями фольклористів. Андрій Іванович Димінський народився в селі Борщівцях під Могилевом-Подільським у кріпацькій родині тесляра. Початкову освіту здобув у Кам’янці-Подільському. Працював фельдшером на селі. З 1850 року почав писарювати у подільських селах та містечках. Систематичні дослідження народного побуту і культури розпочав з 1849 року. У 1868 р. газета «Киевлянин» подала таке оголошення: «Мешканець Подільської губернії Новоушицького повіту с. Струга Андрій Іванович Димінський заявив, що в нього є зібрання подільських пісень – 2500, різного змісту; 2000 казок; 2000 приказок та загадок». На оголошення ніхто не відгукнувся, на листи теж, як правило, не відповідали [7, с. 7–9].

Софія Тобілевич (Дитківська) народилася у 1860 році в Новоселиці (нині Жмеринського району Вінницької області). Вона знала багато народних пісень, винесених нею з рідного Поділля. У травні-червні 1883 року в Плискові (нині Погребищенський район Вінницької області) Софія записала понад триста пісень та інших фольклорних творів. Деякі пісні М. Лисенко поклав на ноти. Пісні були переважно обрядові, з них сімдесят – весільні, чимало також баладних. Окрім пісень С. Тобілевич записувала й прислів’я та приказки, оповідальний фольклор [7, с. 19–21].

Поети та письменники Вінниччини, носії та збирачі фольклору Поділля залишили нам безцінну спадщину. Загалом літературні процеси регіону цілком справедливо можна назвати віддзеркаленням загальноєвропейських літературних процесів, що позначаються безперервністю чергування провідних мистецьких течій і тенденцій [1, с. 143].

Проте головною особливістю літературного життя Східного Поділля другої половини XIX ст. – початку XX ст. є поява цілої плеяди талановитих письменників, поетів, фольклористів, які зробили вагомий внесок в розвиток культури України та заклали підвалини для формування витоків української держави. В той же час, на сьогодні є ще чимало невідомих сторінок їхнього життя і творчості, що може стати основою для подальших наукових пошуків.

Література:

1. Антошко М. О. Видатні літератори Поділля як важливий чинник культурних процесів регіону / М. О. Антошко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання. – 2011. – №44. – С. 140–143.

2. Бронзенко Т. А. Вивчення біографії Михайла Коцюбинського в аспекті його мистецького феномену / Т. А. Бронзенко // Наукові записки Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2015. – №2. – С. 97–101.

3. Ігнатецька І. Поет краси природи та краси людської душі / І. Ігна-тецька // Дати і події, 2014, друге півріччя : календар знамен. дат № 2 (4) / Нац. парлам. б–ка України ; уклад.: В. Кононенко (кер. проекту) [та ін.]. – К., 2014. – С. 79–83.

4. Кононенко П.П. Українознавство: підручник для вищих навчальних закладів / П.П. Кононенко. – К., 2005. – 680 с.

5. Перегуда Є.В. Історія української культури: навчальний посібник / Є.В. Перегуда, В.Ф.Панібудьласка, А.В.Тороп та ін. – К.: КНУБА, 2010. – 149 с.

6. Передерій І.Г. Історія української культури: навч. посіб. / І.Г.Передерій, О.В.Тєвікова, А.В.Нарадько; за ред. І.Г.Передерій. – Полтава: ПолтНТУ, 2015. – 274 с.

7. Подільські криниці: Хрестоматія з літератури рідного краю. Випуск перший / Упоряд., вступ. ст., біогр. нариси та матеріали до літ. карти А. По¬долинного. – Вінниця: Континент–ПРИМ, 1994. – 478 с.

__________________________

Науковий керівник: Безуглий Андрій Іванович, кандидат історичних наук, доцент, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
СТАТІ РАЙОННИХ ГАЗЕТ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ НІМЕЦЬКОЇ ВЛАДИ В СФЕРІ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ НА ХАРКІВЩИНІ В 1941-1943 Р.Р.
30.09.2019 10:16
ДОСЛІДНИЦЬКІ ПІДХОДИ У ВИВЧЕННІ СУЧАСНОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ УКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ (1939 – СЕРЕДИНА 1950-Х РОКІВ)
16.10.2019 11:18




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше