Сім’я – одна із найбільших цінностей, створена людством за період свого існування. Жодна нація, жодне історичне суспільство не обходиться без сім’ї. Молоде подружжя, створюючи свою сім’ю, намагається відтворити в житті свої ідеальні моделі сімейного життя. Проте не завжди все виходить легко і без труднощів, безумовно виникають проблеми, що потребують уваги з боку механізмів соціальної політики держави. Основними проблемами молодих сімей вважають матеріальні (низькі заробітні плати, відсутність житла); психологічні (відсутність взаєморозуміння, поваги та неправильний розподіл сімейних ролей); соціальні (відсутність правил внутрішнього розпорядку сім’ї, моральних та духовних цінностей); юридичні (незнання своїх прав, обов’язків та законів, що стосуються сімейного життя).
Соціальний захист малозабезпечених сімей як форма соціальної роботи є необхідною складовою діяльності держави відносно суспільства. Такий захист можливий лише за умов наявності ефективної нормативно-правової бази, а також структури органів влади всіх рівнів, що являють собою базові компоненти ефективного державного впливу на демографічні процеси, на розвиток інституту сім’ї зокрема.
Конституційні норми забезпечують здійснення державою охорони материнства, дитинства, батьківства (ст. 51 Конституції України), що безпосередньо пов’язано з процесом народження дітей [1]. Це доводить, що держава визнає важливу роль сім’ї в функціонуванні та розвитку суспільства і в сталості демографічного розвитку, що вимагає розроблення й реалізації засад демографічної політики, ядром якої має стати сім’я.
Інші важливі питання, такі як механізми заохочування сімей народжувати бажану кількість дітей, інструменти моральної та матеріальної підтримки сімей із дітьми, сприятливі для сім’ї умови праці, забезпечення можливості жінкам поєднувати материнство з працею, лише частково розкриваються в ст. 24 Основного Закону, присвяченій гендерній рівності чоловіків і жінок [1].
Нормативно-правова база здійснення державної підтримки сім’ї складається з низки Законів України, а також підзаконних актів, серед яких постанови Кабінету Міністрів України: «Про затвердження Порядку виявлення сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, надання їм соціальних послуг та здійснення соціального супроводу таких сімей (осіб)» [2], «Про затвердження Загального положення про центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді» [64] та ін.
Підсумовуючи наведене вище, робимо висновок про те, що соціальний захист малозабезпечених сімей як форма соціальної роботи є необхідною складовою діяльності держави відносно суспільства.
Література:
1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96 – ВР (останні зміни 21.02.2019) / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
2. Про затвердження Порядку виявлення сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, надання їм соціальних послуг та здійснення соціального супроводу таких сімей (осіб): Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2013 року № 896 / Кабінет Міністрів України. Офіційний вісник Верховної Ради України. 2013. № 896.
3. Про затвердження Загального положення про центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 cерпня 2013 року № 573 / Кабінет Міністрів України. Офіційний вісник Верховної Ради України. 2013. № 573.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
