:: LEX :: СТАНДАРТ ДОКАЗУВАННЯ ПОЗА РОЗУМНИМ СУМНІВОМ: ПРАКТИКА ВЕРХОВНОГО СУДУ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

СТАНДАРТ ДОКАЗУВАННЯ ПОЗА РОЗУМНИМ СУМНІВОМ: ПРАКТИКА ВЕРХОВНОГО СУДУ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
 
09.05.2020 10:21
Автор: Строга Єлизавета Олександрівна, студентка 3 курсу 6 групи, Інституту прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Медичне право. Судові та правоохоронні органи. Адвокатура]

Невід’ємною складовою будь-якої правової демократичної держави є дотримання принципу верховенства права (Rule of law) як фундаментальної правової доктрини. Дана засада означає, що права і свободи людини визначають зміст і спрямованість організації та діяльності державної влади, зокрема у площині відправлення правосуддя. Особливої уваги при цьому заслуговує ефективність реалізації вищенаведеного «мірила правовладдя» у кримінальному провадженні, оскільки під час здійснення останнього можливе найбільш істотне обмеження або навіть порушення прав людини. 

Слід зазначити, що вагомим кроком на шляху дотримання змагальності процесу та забезпечення справедливого судового розгляду, стало закріплення в Кримінальному процесуальному кодексі України (далі – КПК) положення про стандарт доказування «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Так, відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК будь-яка особа має бути виправдана судом, якщо сторона обвинувачення не доведе її винуватість поза розумним сумнівом [1].

Звичайно, з одного боку, встановлення такої гарантії вмотивованості судового рішення позитивно вплинуло на всю сферу кримінальної юстиції. Однак, з іншого боку, актуальним все ще залишається питання щодо правильного практичного застосування вказаного стандарту доказування.

Для розв’язання цієї проблеми проаналізуємо деякі рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) та найвищої національної судової інстанції – Верховного Суду (далі – ВС). 

Так, у справі «Севтап Везнедароглу проти Туреччини» (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey) ЄСПЛ зазначив, що доказування «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, який застосовується у разі притягнення особи до кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом» [2]. 

У рішенні по справі «Рінгвольд проти Норвегії» (Ringvold v. Norway) від 11.02.2003 Суд акцентував на тому, що стандарт доказування у кримінальних справах має бути вищий, ніж у цивільних [3].

Варто також згадати рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom) в якому закріплено: «судове рішення може ґрунтуватися лише на тих доказах, які відповідають стандарту доказування «поза розумним сумнівом», тобто, якщо вони випливають із досить переконливих, чітких та узгоджених висновків або безперечних фактів. До того ж, наявність будь-яких сумнівів ніяким чином не може узгоджуватись з наведеним стандартом» [4].

Останнє твердження знайшло відображення у вітчизняному законодавстві, а саме в ч. 4 ст. 17 КПК, де наголошується, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи [1]. 

Показовим саме для нашої держави є рішення у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine) від 21 жовтня 2011 року [5], де ЄСПЛ вкотре підкреслив значення застосування критерію доведеності «поза розумним сумнівом» та продублював тлумачення його змісту, наведеного у раніше прийнятому рішенні у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства». 

Як бачимо, даний міжнародний судовий орган висловлює сталу позицію до застосування стандарту доказування у кримінальному провадженні. На відміну від ЄСПЛ, практика національних судів не є одноманітною та узгодженою, а тому Верховним Судом було прийнято низку постанов.

Так, у рішенні від 12.06.2018 у справі № 712/13361/15 ВС вказав наступне: «обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме – винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення» [6].

Крім того, ВС у постанові від 4.07.2018 у справі № 688/788/15-к зауважив: «для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, – є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням» [7].

Таким чином, стандарт доказування – це встановлена межа достатності доказів, яка дозволяє не тільки судді, а й будь-якій незацікавленій особі дійти висновку, що наведена обвинуваченням версія є єдиним розумним поясненням досліджуваної події. При цьому, вимога доведення поза розумним сумнівом ставиться як до розглядуваних обставини в цілому, так і до кожного елементу, який необхідний для правової кваліфікації вчиненого кримінального правопорушення, окремо. 

Якщо ж достатність доказів для доведення винуватості особи в суді не встановлена, а можливості отримання нових вичерпані, то кримінальне провадження підлягає закриттю (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК). У разі, коли все ж таки відбувся судовий розгляд кримінальної справи і за його результатами не доведено, що: кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, – суд зобов’язаний ухвалити виправдувальний вирок (п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 373 КПК) [1].

Підсумовуючи, потрібно зазначити, що, хоча КПК і не містить тлумачення змісту поняття стандарту «поза розумним сумнівом», однак сформована ВС та ЄСПЛ практика надає змогу судам першої та апеляційної інстанції постановляти законне та вмотивоване рішення, що, зі свого боку, дозволяє забезпечити право людини на справедливий суд, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Література:

1. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (дата звернення: 05.05.2020)

2. Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey: European Court of Human Rights judgment 23.08.2016. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-58897 (дата звернення: 05.05.2020).

3. Ringvold v. Norway: European Court of Human Rights judgment 11.05.2003. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-183593 (дата звернення: 06.05.2020).

4. Ireland v. the United Kingdom: European Court of Human Rights judgment 23.08.2016. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57506 (дата звернення: 05.05.2020).

5. Коробов проти України: рішення Європейського суду з прав людини від 21.10.2011. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_790 (дата звернення: 17.04.2020).

6. Постанова Верховного Суду від 12.06.2018 спр. № 712/13361/15. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/74777387 (дата звернення: 23.04.2020).

7. Постанова Верховного Суду від 04.07.2018 спр. № 688/788/15-к. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/75286445 (дата звернення: 23.04.2020).

________________

Науковий керівник: Беспалько Інна Леонідівна, кандидат юридичних наук, асистент кафедри кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше