:: LEX :: ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО УНОРМУВАННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ УЧАСНИКІВ ОУНІВСЬКОГО НАЦІОНАЛІСТИЧНОГО ПІДПІЛЛЯ ТА ВОЯКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 33)

Термін подання матеріалів

10 червня 2021

До початку конференції залишилось днів 24


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО УНОРМУВАННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ УЧАСНИКІВ ОУНІВСЬКОГО НАЦІОНАЛІСТИЧНОГО ПІДПІЛЛЯ ТА ВОЯКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ
 
18.11.2020 11:39
Автор: Стебницький Віктор, магістр юридичного факультету Західноукраїнського національного університету
[Секція 7. Історія держави і права. Історія політичних і правових вчень]

Упродовж майже тридцяти років незалежності України у суспільстві не вщухають дискусії щодо визначення та формулювання офіційної оцінки діяльності суб’єктів національно-визвольного руху середини ХХ століття та унормування на законодавчому рівні правового статусу тих громадян, чия активна патріотична позиція наближала проголошення національної державності в Україні. 

Метою наукової розвідки є висвітлити окремі аспекти законодавчого унормування правового статусу учасників оунівського націоналістичного підпілля (далі - ОУН) та вояків Української повстанської армії (далі - УПА).

Після виборів до Верховної Ради Української РСР та місцевих рад усіх рівнів у березні 1990 року, що їх програли комуністи в трьох областях Галичини, Народний рух України порушив питання про політичну реабілітацію ОУН і УПА [4, с. 15]. Після 24 серпня 1991 року ветерани УПА, а також політичні або громадсько-політичні організації, які вважали себе правонаступниками ОУН, порушили питання про визнання Української повстанської армії воюючою стороною у Другій світовій війні. Ця вимога обґрунтовувалась тим, що задовго до появи самостійної та незалежної Української держави сотні тисяч українців у лавах ОУН і УПА боролися за свободу і незалежність України.

1 лютого 1993 року Президія Верховної Ради України ухвалила Постанову «Про перевірку діяльності ОУН-УПА». Згідно з цією Постановою на Міністерство юстиції України, Академію наук України, Міністерство закордонних справ України було покладено завдання щодо створення урядової комісії щодо перевірки діяльності ОУН-УПА. Але через відсутність належного фінансування положення Постанови не були реалізовані повною мірою [4, с. 18]. Ситуація була частково виправлена з прийняттям 22 жовтня 1993 р. Верховною Радою України I скликання Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до цього Закону вояків УПА, які брали участь у боях проти німецьких загарбників на тимчасово окупованій території України до 1944 р. включно, було визнано учасниками бойових дій [4, с. 19]. Зокрема, пунктом другим ст. 1 Указу Президента України від14 жовтня 2006 року № 879 «Про всебічне вивчення та об’єктивне висвітлення діяльності українського визвольного руху та сприяння процесу національного примирення» Глава держави зобов’язав Кабінет Міністрів України «розробити разом із Національною академією наук України з урахуванням фахового висновку робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА законопроект про український визвольний рух 20-50–х років XX ст., статус і соціальний захист його учасників, в якому, зокрема, передбачити визнання діяльності організацій, які боролися за Українську самостійну соборну державу у 20 – 50-х роках XX ст., українським визвольним рухом» [4, с. 18]. У 2008 р. Президент України вніс до Верховної Ради України Законопроект «Про правовий статус учасників боротьби за незалежність України 20 – 90-х років XX ст.», що мав на меті визначення офіційного ставлення держави до учасників боротьби за незалежність України у XX ст. [4, с. 18].

9 квітня 2015 року український парламент більшістю голосів ухвалив Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», № 314-VlII [1]. Стаття 1 Закону окреслює перелік організацій, представники яких визнаються борцями за незалежність України (слід наголосити, що визначений перелік не є вичерпним і у подальшому може доповнюватися розпорядженням уряду України) [2]. Стаття 2 визначає юридичний зміст правового статусу учасників боротьби за незалежність України. Діяльність зазначених представників (у Ст. 1) кваліфіковано як правомірну, згідно як міжнародного так і вітчизняного законодавства [2; 3]. Стаття 3 Закону встановлює право державних органів влади, а також органів місцевого самоврядування надавати соціальні гарантії і пільги або інші виплати борцям за незалежність України та членам їхніх сімей [1].

Таким чином, по-перше, Закон уперше в історії України передбачає державне визнання історичної справедливості щодо осіб (зокрема ОУН і УПА), які провадили боротьбу за незалежність України, надаючи їм правовий статус та належне вшанування; по-друге, боротьба збройних формувань українського національно-визвольного руху у контексті міжнародно-правового регулювання була легітимною, а її стратегія і тактика відповідала нормам міжнародних конвенцій, які встановлювали правила ведення війни; по-третє, віриться, що позитивним наслідком прийняття цього Закону буде значне зменшення суспільно-політичної напруги щодо суспільної та історичної оцінки значення національно-визвольної боротьби у XX столітті.

Література:

1. Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» від 09.04.2015 року № 314-VIII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/314-19 (дата звернення 07.10.2019 р.).

2. Ухач В.З. Правовий статус суб’єктів національно-визвольної боротьби середини 40-х – сер. 50-х років XX ст. (національне законодавство). URL: http://dspace.tneu.edu.ua/bitstream/316497/28615/1/64.PDF (дата звернення 10.11.2019 р.).

3. Ухач В.З. Історія держави і права України (конспекти лекцій): навчальний посібник. Тернопіль: Вектор, 2018. С. 169.

4. Федоренко В.Л., Білий О.В., Дрьомов С.В., Шутович В.В. Проблеми законодавчого забезпечення реабілітації вояків Української повстанської армії, які постраждали від політичних репресій радянської влади. Стратегічні пріоритети. 2008. № 3(8). С. 14-21.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ІСТОРІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА В УКРАЇНІ
18.11.2020 15:50
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
18.11.2020 11:49
ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ЖІНКИ В УКРАЇНІ-РУСІ
18.11.2020 11:47
ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ЖІНКИ ЗА ШЛЮБНО-СІМЕЙНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ-РУСИ
18.11.2020 11:46
ВИБОРЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
18.11.2020 11:41
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПРОВЕДЕННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ РЕФОРМИ 1862 РОКУ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ
18.11.2020 11:22
ВИКОРИСТАННЯ УСНОІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ У ДОСЛІДЖЕННІ ПРОЦЕСІВ РЕАБІЛІТАЦІЇ ЖЕРТВ РЕПРЕСІЙ КОМУНІСТИЧНОГО ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ (1990-ТІ РР. ДО СЬОГОДЕННЯ)
17.11.2020 10:28
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МІЖКОНФЕСІЙНИХ ШЛЮБНО-СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН ПІДДАНИХ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
16.11.2020 14:58
ДИНАМІКА СИСТЕМИ ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ ТА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ У ТАВРІЙСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX – ПОЧ. ХХ СТ.: ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ
16.11.2020 14:16




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше