:: LEX :: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 32)

Термін подання матеріалів

13 травня 2021

До початку конференції залишилось днів 1


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ
 
27.11.2020 15:38
Автор: Карасевич Катерина Олегівна, студентка 4 курсу, 1 групи, факультету прокуратури та кримінальної юстиції, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
[Секція 5. Господарське право. Господарське процесуальне право. Екологічне право. Земельне право. Аграрне право. Фінансове право. Банківське право]

У сучасних умовах реформування земельних відносин в агросфері особливої актуальності набувають питання правової охорони земель сільськогосподарського призначення. Ще більшої актуальності ці питання набувають у зв’язку із загостренням екологічних проблем, що і зумовлює своєчасність розгляду обраної теми.

Правове регулювання є одним з найефективніших та найдієвіших видів соціального регулювання. Воно забезпечує стабільність регульованих відносин, внаслідок чого останні отримують чітку правову регламентацію, є охоронюваними та мають здатність розвиватись.

Основні засади охорони земель в Україні визначаються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законами України: «Про охорону земель», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів», «Про землеустрій», окремими постановами Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами. 

Земельний Кодекс України у ст. 162 визначає охорону земель як систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону земель» охорона земель – це система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Земельний Кодекс України, у свою чергу, містить положення про завдання охорони земель у ст. 163 - забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель. 

Варто відзначити, що ЗК України виділяє один із пріоритетних заходів у галузі охорони земель - консервація деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їхнього здоров’я.

Інформаційною основою для прийняття заходів з охорони земель є моніторингові спостереження як попередній етап охорони земель. Базові положення моніторингу земель і ґрунтів закріплено у ст. 54 Закону України «Про охорону земель». Пріоритетними завданнями моніторингу земель є своєчасне виявлення зміни стану земель та властивостей ґрунтів, оцінки здійснення заходів щодо охорони земель, збереження та відтворення родючості ґрунтів, попередження впливу негативних процесів і ліквідації наслідків впливу.

Виходячи з положень цитованої вище ст. 162 Земельного кодексу України, раціональне використання земель є напрямом з охорони земель. Вектором земельної реформи можна назвати саме раціональне використання й охорону земель. Але, на жаль, такий вектор не знаходить необхідної підтримки у державі й законодавстві. 

У згаданому вище Законі України «Про охорону земель» є колізія, на яку я хотіла б звернути увагу. У ст. 56 цього закону визначено відповідальність за порушення законодавства України про охорону земель, а саме: 

• юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом; 

• застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам; 

• шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі [1].

Звідси виникає питання, юридичні і фізичні особи несуть відповідальність лише за умови, якщо винні в порушенні законодавства України про охорону земель? Законом України «Про охорону земель» чітко визначено, що є охороною земель. У той самий час у п. 2 ст. 56 зазначеного Закону закріплюється, що відповідальність можлива за завдання шкоди земельним ресурсам. Та чи тотожні поняття «земля» та «земельні ресурси»? Доволі спірно, оскільки у цьому ж Законі також дефінитивно закріплено, що земельні ресурси – це сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення та господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві. Таким чином, останні є лише складовою частиною земель, що значно звужує об’єкт правопорушення й ускладнює правореалізацію. 

Наступним є те, що визначена можливість відшкодування шкоди за нераціональне землекористування чи вилучення земель. Нічого не сказано про можливість відшкодування в повному обсязі при забрудненні відходами виробництва, радіоактивними та хімічними речовинами. Крім того, у Земельному Кодексі України, у ст. ст. 167 та 168 виокремлюється охорона земель та ґрунтів. Ст. 167 присвячена охороні земель, а також ґрунтів від забруднення небезпечними речовинами, в свою чергу, ст. 168 – охороні земельних ділянок. Тож, у згаданих статтях наведені різні об’єкти охорони.

Отже, зважаючи на все вищезгадане, можна зробити висновок, що правова охорона землі – це система правових засобів, за допомогою яких здійснюється заходи з підтримання, покращення, відновлення, збереження і підвищення родючості ґрунтів, поліпшення інших корисних властивостей землі. Передбачені законодавством заходи з охорони земель спрямовані на боротьбу з природними та штучними процесами, які погіршують стан ґрунтів. До них належать заходи по запобіганню ерозії ґрунтів: організаційно-господарські, агротехнічні та лісомеліоративні [2]. Таким чином, питання охорони земель сільськогосподарського призначення в умовах загострення екологічної ситуації в Україні має стати одним з найважливіших напрямків державної політики, оскільки поліпшення стану цих земель відкриває значні резерви збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції і забезпечує суттєве оздоровлення екологічних умов життя людини.

Література:

1. Кудінов В. Правове регулювання охорони земель: стан та перспективи.  Земельне право. 2009 р. № 11. С. 105-106.

2. Гоштинар С. Л. Правове забезпечення охорони земель сільськогосподарського призначення як передумова сталого розвитку агропромислового комплексу України. Цивільне, підприємницьке, господарське та трудове право. Європейські перспективи. 2016 р. № 6. С. 173 

________________

Науковий керівник: Курман Тетяна Вікторівна, доктор юридичних наук, доцент, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого






допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИТОКІВ ПРОБЛЕМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
11.12.2020 18:22
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНИХ ОРГАНІЗМІВ В УКРАЇНІ
10.12.2020 11:38




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше