:: LEX :: ОСВІТНЯ ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ У БЕССАРАБСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ В ХІХ СТОЛІТТІ. СПРОБА РУСИФІКАЦІЇ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ОСВІТНЯ ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ У БЕССАРАБСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ В ХІХ СТОЛІТТІ. СПРОБА РУСИФІКАЦІЇ
 
12.04.2021 21:53
Автор: Заліщук Володимир Ігорович, аспірант, історико-філософський факультет, кафедра всесвітньої історії, Київського університету імені Бориса Грінченка
[Секція 9. Історія країн світу та міжнародні відносини]

У тезах розкрито роль освітнього компоненту у формуванні нації. Акцентовано увагу на важливості мови як ознаки національної самоідентифікації. Висвітлено причини, хронологію, методи та завдання русифікаторської політики Російської імперії щодо Бессарабії. Зокрема, зазначено, що русифікація не призвела до асиміляції молдаван через несприйняття чужого російського культурного простору.

Ключові слова: освіта, мова, русифікація, Бессарабія, Російська імперія, Кишинівська духовна семінарія

Важливим чинником для сталого розвитку національної культури та самоідентифікації нації є освіта. Через неї формується прошарок інтелігенції як рушійної сили культурного відродження, відображається світогляд, ідеї освіченої частини населення. Ще одним чинником розвитку та особливостей освітнього процесу є мова, що вивчається та котрою проводиться весь освітній процес. 

Мова є цінним маркером для національної самоідентичності. Збереження рідної мови та сприйняття її як своєї, що відрізняється від інших мов є похідною умовою для культурницьких процесів серед населення, одним з котрих і є освіта. В умовах відсутності власного державного утворення це питання стоїть доволі гостро, оскільки освіту можна розглядати як інструмент ведення пропаганди на користь чужоземного панівного народу. У випадку Російської імперії та підвладній їй Бессарабії освіта поступово ставала предметом русифікаторської політики з наданням російській мові очевидній елітарності та поступовій монополії.

Після включення краю до Росії в новій та неосвоєній російською адміністрацією території існувала необхідність підготовки священнослужителів та управлінських кадрів. Такий крок передбачав необхідність розширення та покращення учбових установ Бессарабії. 

Першим навчальним закладом в Бессарабії, що був відкритий після включення до складу Російської імперії стала Кишинівська духовна семінарія. Вона була відкрита в січні 1813 року з ініціативи митрополита Гавриїла Бенулеску-Бодоні. Всередині навчального закладу передбачалось обов'язкове вивчення молдавської мови. В 1834 році учбову установу було переформатовано: у її стінах йшла підготовка не тільки священнослужителів, але також й чиновників. 

У першій половині XIX століття молдавська мова допускалась як окрема навчальна дисципліна в більшості навчальних закладів Бессарабії. Це було зумовлено необхідністю мати частку освічених людей, здатних комунікувати з місцевим населенням. 

В середині ХІХ століття у Бессарабії було розпочато процес культурницької асиміляції, що було пов'язано з ростом загальноросійського націоналізму та загальної регресивної політики Російської імперії. Вона була направлена на подавлення розвитку національних культурницьких та політичних процесів на окраїнах держави. 

Політика русифікації в Бессарабії визначалася способами ведення комунікації між російською владою та місцевим бессарабським населенням. Основні зусилля русифікаторів були спрямовані на трансформування системи освіти до російського напрямку в рамках імперської уніфікації, зокрема, через мову. Але ці кроки виявились малоефективними. Через поступове витіснення та заборону молдавської мови в навчальних закладах Бессарабії більшість молдаван не відчувало потреби в інтеграції до російського культурного простору.

У 1866 році накладається заборона на викладання молдавської мови в Кишинівській класичній чоловічій гімназії.

У 1871 році було видано указ про заборону викладання молдавської мови в повітових училищах - Кишинівському, Бельцькому, Орхейському, Хотинському та Сорокському. 

Спроба русифікації не оминула й церковно-парафіяльні навчальні заклади Бессарабії. У 1887 році пропозиція щодо відкриття більшого числа церковно-парафіяльних шкіл була відкинута. Причиною цього стала неможливість у ряді міст забезпечити викладання російською мовою. 

Ефективність російської школи в Бессарабії у другій половині XIX століття виявилась невисокою. Російське чиновництво було стурбоване якнайшвидшою русифікацією регіону. Це підштовхувало владу до збільшення кількості російськомовних шкіл в бессарабських повітах, але це не призвело до потрібних російській адміністрації плодів. В результаті низької ефективності викладання та обмежених фінансових можливостей лише невелика частина молдаван могли вільно говорити російською. Дослідник історії Бессарабії І. Будак вказував на звіт бессарабського губернатора Константиновича Александра Петровича від 1896 року і привів наступну цитату: «…между мужчинами весьма немного находится умеющих говорить по-русски и то почти исключительно из числа лиц, прошедших ряды армии…». 

Отже, за допомогою нав'язування російської мови було русифіковано частину молдавського населення, переважно дворян з метою уніфікації в рамках загальноімперського простору. З іншого боку, небажання більшості молдаван, особливо у сільській місцевості освоювати російську мову як чужу та незрозумілу зберегло молдавську самоідентичність. Молдавська мова втратила певні привілеї в рамках вивчення та використання в освітніх закладах, але продовжувала залишатись мовою спілкування місцевого населення.

Література:

1. Ciobanu, Șt. Basarabia: populația, istoria, cultura / Șt. Ciobanu. – Chișinău: Știința, 1992. – 156 p.

2. Negru, Gh. Țarismul și mișcarea națională a românilor din Basarabia / Gh. Negru. – Chișinău: Prut Internațional, 2000. – 199 p.

3. Будак, И. Г. Общественно-политическое движение в Бессарабии в пореформенный период / И. Г. Будак. – Кишинев: Картя Молдовеняскэ, 1959. – 412 с.

4. Стадницкий, А. Гавриил Банулеско-Бодони, экзарх молдо-влахийский (1808–12 гг.) и митрополит Кишиневский (1813–21 гг.) / А. Стадницкий. – Кишинев: Тип. Э. Шлиомовича, 1894. – 453 с.


________________ 

Науковий керівник: Надтока Геннадій Михайлович, доктор історичних наук, професор, Київський університет імені Бориса Грінченка




Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ДИПЛОМАТИЧНИЙ ПРОТОКОЛ ТА ЕТИКЕТ УКРАЇНИ З ТУРЕЧЧИНОЮ
12.04.2021 21:26




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше