:: LEX :: ПРАЗЬКА ВЕСНА: СОЦІАЛІЗМ З ЛЮДСЬКИМ ЧИ КРИВАВИМ ОБЛИЧЧЯМ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 37)

Термін подання матеріалів

12 листопада 2021

До початку конференції залишилось днів 28


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРАЗЬКА ВЕСНА: СОЦІАЛІЗМ З ЛЮДСЬКИМ ЧИ КРИВАВИМ ОБЛИЧЧЯМ
 
13.05.2021 21:01
Автор: Скибун Катерина Андріївна, бакалаврантка, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
[Секція 9. Історія країн світу та міжнародні відносини]


«A nimium faciles qui tristia crimina caedis

Fluminea tolli posse putetis aqua!» 

Публій Овідій Назон

60-ті роки ХХ сторіччя відбилися на сторінках історії значною кількістю революцій і повстань проти пануючих політичних систем у своїх країнах. Хтось був незадоволений капіталістичним суспільством, а хтось — жорсткими комуністичними устоями. «Празька весна» стала своєрідним криком про неможливість існування того самого «соціалізму з людським обличчям» через небажання московського керівництва відходити від вже готових «методичних рекомендацій» щодо  управління державою.

У цій роботі ми розглянемо хід «Празької весни» 1968 р. та реакцію світової спільноти західних країн й керівництва УРСР та СРСР. Варто зазначити, що актуалізація цієї теми зумовлена загостренням політичних зносин між Російською Федерацією та Чеською Республікою через минулорічний «рициновий скандал». Тому результати роботи можуть бути корисними для всіх громадян, зацікавлених відносинами між цими двома країнами. 

Майже 50-річна історія комуністичної Чехії починається після закінчення Другої світової війни Однак ще в 20 — 30-х роках минулого сторіччя, Чехословаччина була оплотом демократії в Центральній Європі. Комуністична партія Чехословаччини (далі — КПЧ), що отримала доволі велику підтримку на чеських теренах, була створена в 20-ті роки. Партія легально проіснувала до 1938 року, а в перші роки Другої світової, хоч і чинила супротив, але однаково була заборонена [1]. Договір про дружбу та військову співпрацю, укладений 12 грудня 1943 р. з чехословацьким урядом у вигнанні, став першим документом про взаємодопомогою до початку існування НАТО. Після заснування останньої було укладено 23 договори про дружбу між країнами Східної Європи, а також низку угод між СРСР та соціалістичними державами. На останній день роботи Наради європейських держав з питань забезпечення миру та безпеки в Європі у Варшаві, 14 травня 1955 року, керівники компартій СРСР, Румунії, Польщі, НДР, Чехословаччини, Болгарії, Угорщини та Албанії підписали договір про дружбу, співпрацю і взаємодопомогу. Цей договір фактично розколов світ на два ворожі один до одного табори та утворив військову організацію — Організацію Варшавського Договору (далі — ОВД) [2].

Період кінця 1967 – початку 1968 років можна назвати внутрішньополітичною боротьбою між КПЧ в обличчі Антоніна Новотного та КПС (Комуністична партія Словаччини) на чолі з Александром Дубчеком. Перший секретар та президент Чехословаччини Новотний всіляко противився десталінізації й не зважав на економічні та політичні зрушення в сусідніх країнах Варшавського договору. З посади його усунула незадоволена коаліція словаків та чехів: їх очікування послідовних реформ не були виправдані. Новим лідером Чехословаччини став Дубчек, якого в Москві ніхто не розглядав як кандидатуру на найвищу посаду в державі [3, с. 1142]. 

У своїх мемуарах перший секретар ЦК КПУ Петро Шелест згадує: «Першим секретарем ЦК КПЧ був обраний А. Дубчек, його цілком ніхто з керівництва ЦК КПРС не знає. Тому у нас виникає певна заклопотаність, навіть тривога» [4, с. 98]. 1986 році відбувається перша спроба компартії реформувати домінативну політичну машину та створити «соціалізм з людським обличчям». Подібно природній весні, коли все оживає та розцвітає, «Празька весна» почала відроджувати демократичні зміни: гласність, реабілітацію політв’язнів, реформація служби безпеки — і, що незвично для комуністичних країн, розпочала зміни в економіці у бік ринкових перетворень [5, с. 537]. 

Рішуча політика демократизації Дубчека не сподобалася Радянському керівництву та лідерам країн-союзниць, тому вони вдалися до радикальних дій [5, с. 537]. 21 серпня 1968 р. збройні сили Варшавського блоку вторглися на територію Чехословаччини (перебуватимуть там аж до розпаду СРСР). Під контроль радянських військ були взяті будівлі ЦК КПЧ, радіо й телебачення та інші важливі стратегічні об’єкти. Попри «безкровне» вторгнення жертвами стали понад 500 чоловік. Велика кількість високваліфікованих фахівців, людей мистецтва були змушені емігрувати. Студентство також, не бажаючи терпіти політичних переслідувань та репресій.. На знак протесту проти радянської окупації студенти Ян Палах і Ян Заїц  в 1969 році здійснили самоспалення [6].

Реакція партійного керівництва СРСР, зокрема Генсека ЦК КПРС Леоніда Брежнєва, на розвиток подій у Чехословаччині була доволі кволою та вирізнялася певною поступливістю у зв’язку із сподіваннями на поступки зі сторони Александра Дубчека. Владислав Гомулка таку поведінку охарактеризував «політикою цілування» та постійними телеграмами закликав Дубчека одуматися та зупинитися, бо інакше Брежнєв введе війська в Чехословаччину [4, с. 103]. Попри таку реакцію Генерального Секретаря, відношення інших партійних керівників радянських республік та країн Організації Варшавського Договору можна описати словами українського композитора Анатолія Кос-Анатольського: "… так звана "демократія", за яку ратують деякі чехословаки, фактично перетворилася в анархію і цю ситуацію використовують ворожі соціалізму сили" [7]. Через напружену ситуацію в Європі активізувалися антисоціальні елементи, що могли б повторити «чехословацький сценарій» в країнах ОВД [4, с. 113]. Незважаючи на прохання лідерів республік про введення військ в Чехословаччину, Брежнєв відповів, що не треба вестися на «військову провокацію (від імперіалістичних підступів) для досягнення власних цілей». Однак наростання конфлікту, зростаюча загроза можливого втручання військ НАТО та відмова Чехословаччини йти на поступки змусили КПРС і Радянський уряд змінити свою позицію та ввести в дію план "Операція Дунай". Хоч західна спільнота й засудила інтервенцію радянських військ до Чехословаччини, вона побоювалася, що репресії в Східній Європі можуть спричинити заворушення, які перекинуться до кордонів НАТО. Повітря було сповнене хвилюваннями щодо кризи в НДР, що може мати свій відбиток на ФРН [8, с. 113]. Як реакція на події в Чехословаччині, європейські союзники почали обговорювати створення європейської оборонної групи в НАТО.

Отже, криваві події 1968 року в Чехословаччині стали початком напружених відносин між сучасними Чехією та Росією. Будь-які повстання проти пануючих режимів в історії жорстоко придушувалися, «Празька весна» не стала винятком. Під гусеницями танків у Празі загинула спроба поєднати найкращі досягнення двох систем — соціалістичної та капіталістичної — для створення комфортних умов існування людини.

Література:

1. Коммунистическая диктатура в Чехословакии (1948-1989). URL: https://communistcrimes.org/ru/countries/czech-republic (дата звернення: 06.05.2021).

2. Залесский К. А. ВАРШАВСКИЙ ДОГОВОР (1955-1991). URL: https://w.histrf.ru/articles/article/show/varshavskii_dogovor_1955_1991 (дата звернення: 06.05.2021).

3. Дейвіс Норман. Європа: Історія / Пер. з англ. П. Таращук, О. Коваленко. К., «Основи», 2014. 1496 с.

4. Шелест П. Е. Да не судимы будете. Дневники и воспоминания члена политбюро ЦК КПСС. URL: http://loveread.ec/read_book.php?id=54936&p=98 (дата звернення: 06.05.2021).

5. Історія держави і права зарубіжних країн. Новітній час (1918 р. – початок ХХІ ст.) : навч. посібн. Львів, 2016. 720 с.

6. 1968 – придушення «Празької весни», 2019. URL: https://uinp.gov.ua/public/istorychnyy-kalendar/serpen/21/1968-prydushennya-prazkoyi-vesny (дата звернення: 06.05.2021).

7. В'ятрович В. М. Історія з грифом "Секретно". Прага-68: вигляд з танка окупанта, 2012. URL: https://tsn.ua/analitika/praga-68-viglyad-z-tanka-okupanta.html (дата звернення: 06.05.2021).

8. Jackson, Henry M. (1969) "Soviet Invasion of Czechoslovakia and its Impact on NATO: Does the Leopard Change his Spots," Cornell International Law Journal: Vol. 2: Iss. 1, Article 3.

________________

Науковий керівник: Крижевський Антон Васильович, кандидат історичних наук, асистент кафедри історії права та держави Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка




допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше