Виходячи з сучасних політико-правових реалій, правові системи світу можна чітко розділити на три основні — континентальна або романо-германська, англо-саксонська і мусульманська. Кожна з систем характеризується індивідуальними підходами до розуміння права, його джерел, правозастосування, побудови системи органів державної влади. Особливо цікавою з точки зору правозастосування є англо-саксонська правова система, в якій право формується на основі прецедентів – рішень суду. І однією з ключових потреб такої системи є наявність суддів надзвичайно високої кваліфікації і компетентності, здатних реалізовувати свої функції. Якість і об’єктивність правосуддя у Великій Британії – одна з найвищих в світі, саме тому її важливо аналізувати і при можливості впроваджувати в Україні їх досвід. Серед робіт українських вчених дуже мало актуальної інформації про сучасний стан процедури добору кандидатів на посаду судді у Великій Британії.
Наше дослідження необхідно розпочати із лаконічної характеристики структури правової і судової системи самої Великої Британії, яка в силу географічних, соціальних, історичних, культурних передумов має свої регіональні особливості. По перше, характерною рисою є існування трьох дещо відмінних правових систем в середині однієї держави: 1) Англії і Уельсу; 2) Шотландії; 3) Північної Ірландії;
По друге, визначальною особливістю Великої Британії є відсутність писаної Конституції. Конституційний правопорядок визначається конституційними законами і прецедентами. Звідси наслідок, що в силу національних особливостей і звичаєвої усталеності юрисдикція, структура і компетенція судів у регіонах дещо відрізняється.
Основними нормативно-правовими актами, які регулювали процедуру призначення судді до 2005 року були Акт про престолонаслідування 1701 року [4] та Судовий акт 1971 [6]. У наслідок активних змін суспільних відносин, руху в бік встановлення верховенства права, ці нормативно-правові акти були визнані такими, що не відповідають реаліям сьогодення. Раніше, процедура добору на посаду судді у Великій Британії виглядала наступним чином: Лорд-канцлер, який є урядовим міністром, видавав рекомендації щодо призначення. Департамент Лорда-канцлера здійснював власні запити щодо найбільш придатних кандидатів. Вважалося, що процес призначення може піддаватися критиці, оскільки член уряду не може бути єдиною відповідальною особою за призначення суддів. Також вважалося, що при доборі суддів спостерігається орієнтування на певний усталений образ судді, що суперечить формуванню нового образу судді [1]. Зі свого боку, хочемо зауважити, що такий підхід у процедурі суддів не відповідав засадничим ідеям демократизму і верховенства права. При цьому, принцип розподілу влади порушувався — спостерігалася чітка лінія залежності судової гілки влади від виконавчої влади, чиї повноваження в доборі суддів явно не відповідають.
Відповідно до Акту про конституційну реформу, який отримав королівську згоду 24 березня 2005 року, публічний порядок Великої Британії в багатьох аспектах зазнав серйозних змін. Розглядаючи тематику добору і призначення кандидатів на посаду судді, зауважимо, що ця частина, на нашу думку, зазнала найбільш докорінних змін.
Розпочати варто з того, що Акт про конституційну реформу вводить гарантії суддівської незалежності. У ч. 1 підрозділу 3 розділу 2 Акту вказано, що Лорд-канцлер, Міністри, Королівська персона з усією їх відповідальністю у сфері правосуддя та адміністрування сфери судоустрою, мають підтримувати постійну незалежність суддів. Відповідно до частини 5 цього підрозділу визначається, що Лорд-канцлер і Міністри не повинні впливати на правосуддя шляхом будь-якого особливого доступу. Ці норми декларують обмеження законодавчої і виконавчої влади по відношенню до судової гілки влади.
Одним із найважливіших нововведень Акту про конституційну реформу стало створення та закріплення в розділі 1 ч. 4 Акту двох нових органів добору суддів — Комісії з добору суддів та Омбудсмена щодо призначень та поведінки суддів. Комісія з добору суддів має повноваження по добору кандидатів на посаду суддів, пошуку найбільш доброчесних кандидатів, заохочує як найбільш широке коло компетентних людей до участі в процедурі добору кандидатів на посаду судді. Організаційно-правові аспекти Комісії з добору суддів закріплюються в розділі 12 Акту про конституційну реформу та регламентуються в Акті про регулювання Комісії з добору суддів 2013 року [7]. Омбудсмен щодо призначення та поведінки суддів в частині призначення суддів відповідає за: 1) внесення пропозицій Лорду-канцлеру та Комісії з добору суддів пропозицій стосовно змін у процедурі, потреба яких обумовлена ідентичними скаргами; 2) пропонує виплатити компенсацію заявнику (учаснику процедури добору), якщо йому було завдано шкоди діями Лорда-канцлера або Комісії з добору суддів. Діяльність Омбудсмена урегульовується в розділі 12 Акту про конституційну реформу.
Аналізуючи Акт про конституційну реформу 2005 року варто також наголосити на тому, що він встановлює особливості процедури добору суддів Верховного суду. В основному, норми частини 3 Акту про конституційну реформу роблять акцент на високому кваліфікаційному рівні кандидатів на посаду судді, наявності практичного стажу або стажу судді більше 15 років, встановлюються особливості процедури добору суддів та інші аспекти, які вирізняють цю процедуру.
Особливості процедури добору деяких кандидатів на посаду судді визначає Регуляція добору суддів, затверджена Лордом-Канцлером у 2013. Регуляція визначає особливості добору Лорда головного судді Англії та Уельсу Високого суду Її Величності юстиції в Англії, Старшого Президента-суддю трибуналів Великої Британії, 4 голів апеляційних судів та звичайних суддів.
Підсумовуючи все сказане вище, хочемо наголосити, що процедура добору і призначення кандидатів на посаду судді у Великій Британії надзвичайно складна, у тому числі і з точки зору правового регулювання. Нами проаналізовано надзвичайно великий масив нормативно-правових актів, виділено ті, які урегульовують процедуру добору суддів та окреслено їх ключові риси. Беручи за основу матеріали нашого дослідження можна проводити конкретизовані дослідження різних аспектів процедури добору суддів у Великій Британії.
Література:
1. Judicial appointments. Courts and Tribunals judiciary. URL: https://www.judiciary.uk/about-the-judiciary/the-judiciary-the-government-and-the-constitution /jud-acc-ind/jud-appts/
2. Constitutional Reform Act 2005. URL: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/2005/4/contents
3. Courts Act. URL: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/1971/23/contents
4. The Act of Settlement 1701. URL: https://www.legislation.gov.uk/aep/Will3/12-13/2
5. The Judicial Appointments Regulations 2013. URL: https://www.legislation.gov.uk/uksi/2013/2192/contents/made
6. Courts Act 1971. URL: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/1971/23/part/III
7. The Judicial Appointments Commission Regulations 2013. URL: https://www.legislation.gov.uk/ukdsi/2013/9780111100202
_________________
Науковий керівник: Коротун Олена Миколаївна, доктор юридичних наук, доцент, Академія адвокатури України
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
