:: LEX :: ОСОБЛИВОСТІ ДЖЕРЕЛ ТРУДОВОГО ПРАВА В США
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 39)

Термін подання матеріалів

09 лютого 2022

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ОСОБЛИВОСТІ ДЖЕРЕЛ ТРУДОВОГО ПРАВА В США
 
25.10.2021 23:12
Автор: Кимак Анастасія Богданівна, студентка групи ПВ-22, Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти, Національного університету «Львівська політехніка»
[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Суспільні відносини, що виникають при використанні праці, потребують правового регулювання, яке здійснюється прийняттям відповідних юридичних норм, що знаходять вираз у формі державних актів органів законодавчої влади, актів вищих органів державного управління, уповноважених видавати такі акти в межах їх компетенції, актів управління конкретних підприємств, установ, організацій за погодженням з трудовими колективами або їх представницькими органами, актів застосування чинного законодавства, що є джерелами трудового права.

Джерела трудового права – це спосіб вираження норм права, що приймаються компетентними на те органами держави і призначені регулювати трудові відносини в процесі застосування праці і суспільного захисту людей [4].

Окремо слід підкреслити систему джерел трудового права США, яка є передовою нормативно-правовою базою, що регулює трудові відносини, а також слугує прикладом для наслідування правової культури у сфері праці у світі.

Розглядаючи питання про джерела трудового права США, необхідно мати на увазі, що Сполучені Штати відносяться до країн англо-американської правової сім'ї, де одним з основних джерел права є судовий прецедент. На формування правової системи США значний вплив мала правова система Англії, тому вона будується на принципах загального права Англії. У цілому в США склалася система, подібна до англійської: прецедентне право у взаємодії з законодавством. Основною відмінністю американської правової системи від англійської є велика значимість в ній законодавства в порівнянні з роллю статутів в англійському праві; важлива, але в меншій мірі домінуюча роль судової практики в правовій системі США в порівнянні з правовою системою Англії, що відобразилось на сфері праці [1].

Необхідно відзначити, що у США трудове право не виділяється як самостійна галузь права. Воно є підгалуззю підприємницького права. Це пов'язано з тим, що в розвинених капіталістичних країнах до сфери підприємницького права відносяться будь-які норми, що регулюють економічні відносини і які зачіпають інтереси підприємців. 

Трудове право США містить два блоки правових норм: employment law (індивідуальне трудове право) і labor law (колективне трудове право). Індивідуальне трудове право являє собою сукупність правових норм, які регламентують відносини між працівником і роботодавцем, включаючи порядок укладення трудового (індивідуального) договору, а також  групу правових норм, що стосуються підготовки та обговорення колективного договору, захисту від дискримінації, оплати праці, робочого часу і часу відпочинку, забезпечення безпеки і умов праці на робочому місці. Колективне трудове право пов'язане з регулюванням прав працівників, роботодавців і профспілкових організацій. Дана підгалузь підприємницького права охоплює всі аспекти взаємин між працівниками, роботодавцями і профспілковими організаціями працівників [2].

Джерела трудового права США поєднують у собі норми статутного права, судових прецедентів та колективних договорів. Крім того, вони також включають міжнародні акти, однак їх застосування у країні суттєвого поширення не отримало. Наприклад, незважаючи на те, що США є членом Міжнародної організації праці, нею на початок 2018 року було ратифіковано лише 14 конвенцій з 189 існуючих. При цьому, серед таких ратифікованих конвенцій лише дві відносяться до фундаментальних – Конвенція МОП № 105 про скасування примусової праці від 1957 року та Конвенція МОП № 182 про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці від 1999 року. Дана ситуація пояснюється значними відмінностями між трудовими нормами МОП і трудовою системою США [3].

До теперішнього часу в Сполучених Штатах відсутнє єдине кодифіковане джерело, яке б включало в себе основні норми трудового права, в той же час існує два основних джерела трудового права, це: (а) політика уряду, що виражається у законах, нормативних актах, судових прецедентах та (б) виробничі звичаї роботодавця, які визнаються чинними, модифікуються та стають юридично обов’язковими шляхом ведення колективних переговорів та укладення колективних договорів. 

Конституція США, прийнята 17 вересня 1787 року, яка є основним джерело американського права, не містить положень, які прямо стосуються праці. Але згідно з традиційним тлумаченням вона вважається вихідною правовою основою регулювання відносин у сфері праці. У Конституції США проголошено основні громадянські права, зокрема перша поправка до Конституції забороняє Конгресу приймати закони, які обмежують свободу слова, друку, зібрань. Тридцята поправка забороняє рабство чи примусову працю [4].

Одним із основних джерел американського статутного права, що діють на усій території країни, є Звід законів США. Він складається з 50 розділів, кожен з яких присвячений певній галузі права або великому правового інституту. 

Регулюванню трудових відносин у ньому присвячений розділ 29, що має назву «Праця». У цьому розділі регламентуються такі напрями: відпуски за сімейними обставинами та станом здоров’я; безпека пенсійного доходу працівника; захист працівника під час застосування поліграфа; трудові відносини між адміністрацією і профспілками; стабілізація зайнятості; національні профспілки тощо. Серед федеральних трудових актів, що формують Звід законів США: Закон про національні трудові відносини від 1935 року, або ж Закон Вагнера; Закон про справедливі трудові стандарти від 1938 року; Закон про трудові відносини між адміністрацією і профспілками від 1947 року, або ж Закон Тафта-Хартлі; Закон про рівну оплату праці від 1963 року; Закон про права інвалідів від 1990 року; Закон про інвестиції в робочу силу від 1998 року; тощо [1].

Окрім федеральних законів, серед джерел американського статутного трудового права окреме місце посідають законодавчі акти штатів, адже положення Конституції США надають широкі повноваження штатам щодо видання власних нормативних актів у сфері регулювання трудових відносин. Законодавчі акти, що приймаються штатами, формуються у відповідні зводи законів (California Labor Code або Texas Labor Code). 

Закони штатів поширюються на дрібні підприємства місцевого значення. За своїм змістом вони здебільшого збігаються з федеральним трудовим законодавством. Федеральним законам відповідають аналогічні закони штатів. В окремих випадках існують норми, які відсутні у федеральному трудовому законодавстві (наприклад щодо тривалості обідньої перерви). Однак в більшості штатів закони про працю регламентують менше коло питань, ніж федеральне законодавство [5].

Колективні договори займають у системі джерел американського трудового права одне з ключових місць, адже саме вони здатні своїми положеннями заповнювати прогалини у правовому регулюванні трудових відносин та пристосувати їх реалізацію під економічні, виробничі та соціальні потреби працівників і роботодавців. Законодавство визначає в основному лише правила боротьби за встановлення умов праці, а самі умови праці регламентуються в колективних договорах [6].

У Сполучених Штатах колективні договори визначають більшість спеціальних умов зайнятості та здебільшого встановлюють, окрім того, процедуру прийняття рішень щодо здійснення контролю за їх виконанням. Під колективним договором в американській юридичній літературі розуміється угода, укладена в письмовій формі між роботодавцем і професійною спілкою, що встановлює порядок найму і містить положення, які стосуються розміру оплати праці, робочого часу й інших умов праці. 

Сторонами колективних договорів у США є одна або декілька профспілок, з одного боку, та роботодавець або об’єднання роботодавців, з іншого [5].

В умовах сьогодення застосування колективних договорів у Сполучених Штатах отримало значне поширення майже на всі сфери трудової діяльності. Їх учасниками можуть виступати як працівники сектора виробництва та надання послуг, так і службовці, поліцейські або пожежники. 

Будь-який укладений колективний договір не може порушувати індивідуальні права працівників, гарантовані їм законодавством. При цьому трудовий договір з працівником, на якого поширюються умови колективного договору, не може містити положень гірших, ніж ті, що передбачені колективним договором. 

У колективних договорах фіксується основна частина заробітної плати із врахуванням державного загальнонаціонального мінімуму заробітної плати, регламентується надання додаткових різновидів відпустки, а також закріплюються положення, що стосуються робочого часу, умов праці, пенсійного забезпечення, побутового обслуговування працівників, нормування та організації праці, режиму праці, охорони праці та техніки безпеки, дисциплінарних правил, прав профспілок на підприємствах, виробничого навчання, професійної підготовки кадрів, умов звільнення, порядку розгляду трудових спорів тощо. Характерна риса американських колективних договорів – це закріплення обов’язку працівників або членів профспілки не організовувати та не брати участь в організації і проведенні страйків за умови виконання роботодавцем усіх зобов’язань, включених до колективного договору [6].

Необхідно зазначити, що навіть незважаючи на відсутність у США єдиного кодифікованого джерела трудового права і самостійної галузі як такої, система джерел трудового права є прикладом для наслідування Україною. Вона пристосована до реалій сучасного світу, ринкової економіки, врегульовує забезпечення дотримання прав і обов’язків не лише найманого працівника, а й роботодавця, в той час як трудове право України в більшій мірі регулюється застарілим законодавством. Чинний Кодекс законів про працю України було прийнято понад 50 років тому в умовах планово-адміністративної економіки, і його норми не пристосовані для регулювання ринкових трудових відносин. Навіть незважаючи на те, що майже кожна його стаття зазнала змін та доповнень. Крім того, близько 20 % актів трудового законодавства України становлять акти, прийняті за радянських часів, які, як і Кодекс законів про працю України, потребують узгодження з нормами Конституції України – Основного Закону України. Зазначені чинники вказують на необхідність реформування джерел трудового права України. Головною тенденцією до вдосконалення джерел трудового права України на сучасному етапі є розширення сфери застосування правових актів, які приймаються на основі нормативно-договірного регулювання трудових відносин, а отже, враховують інтереси як роботодавців, так і найманих працівників.

Література: 

1. Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник. М., 2003. 976 с. 

2. West’s encyclopedia of American law: 2nd edition / Project editors Jeffrey Lehman. San Francisco: Tomson Gale, 2005. Vol. 4. 526 р.; Vol. 6. 486 р.

3. Венедіктов С.В. Трудове право Сполучених Штатів Америки. Київ: Ніка-центр, 2018. 170 с. 

4. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право. Учебник для вузов. Москва: Дело, 1999. С. 41.

5. Назметдинов Р.Р. Трудовое право Соединенных Штатов Америки: диссертация ... кандидата юридических наук: 12.00.05 / Акад. труда и соц. отношений. Москва, 2013. С. 3.

6. Шумилов В.М. Правовая система США: Учебное пособие. 2-е изд., перераб. и доп. Москва: Междунар. отношения, 2006. С. 273.

________________ 

Науковий керівник: Остапенко Леонід Олексійович, доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри цивільного права та процесу, ІППО, Національного університету «Львівська політехніка»



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
МІЖНАРОДНЕ УСИНОВЛЕННЯ: ПРАВОВІ АСПЕКТИ
11.11.2021 19:59
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕНЕНЯ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
11.11.2021 19:52




© 2006-2022 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше