:: LEX :: КОРПУС ЖАНДАРМІВ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ В СКЛАДІ АВСТРО-УГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 20


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

КОРПУС ЖАНДАРМІВ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ В СКЛАДІ АВСТРО-УГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
 
16.11.2021 21:40
Автор: Білосевич Олена, студентка 1 курсу юридичного факультету Західноукраїнського національного університету
[Секція 7. Історія держави і права. Історія політичних і правових вчень]

Жандармерія - найважливіша воєнізована організація Австро-Угорщини. До повноважень входили: завдання підтримки громадського порядку і забезпечення державної безпеки; під час війни-функції воєнної поліції при штабах різного рівня. 

Перші жандарми входили до складу військових частин австрійської армії. [4, с. 13]. В «Тимчасових приписах про жандармерію» зазначалось про необхідність формування 16 полків (по 1000 осіб). Полками командували крайові управління жандармерії на чолі з крайовими комендантами. У повітах діяли повітові комендатури жандармерії, які керували роботою жандармських постів. На кожному з таких постів знаходились кінні чи піші жандарми на чолі з вахмістром. Залежно від місцевих обставин їх чисельність коливалась від 3 до 10 осіб. Військовим командиром жандармів був інспектор жандармерії, переважно, в ранзі генерала жандармерії [3, с. 260-261].

На території українських земель жандармерія мала крайові управління – у Львові для Галичини, та в Чернівцях для Буковини. Їм підлягали команди відділів жандармерії, повітові команди і жандармські станиці – найнижчі організаційні структури жандармерії в містах і більших селах. Посередньою ланкою між крайовими командами і командами відділів були так звані експоновані булавні старшини жандармерії. У Галичині їх було три – у Львові, Перемишлі і Станіславі. Жандарми-українці за національністю направлялися на військову службу, здебільшого, поза межами української території, тоді як на українських землях жандармерія складалася переважно з поляків, румунів, угорців.

У першій половині 60-х років ХІХ ст. жандармерія була радикально скорочена – до 10 полків і близько 8 тис. офіцерів і рядових особового складу. 4-й полк дислокувався у Львові з юрисдикцією для Галичини і Буковини. У 60-ті роки жандармерія перестає бути суто воєнізованим органом, адже у військовому і дисциплінарному відношеннях вона підпорядковується Вищому військовому командуванню, а у службовому й економічному – Міністерству внутрішніх справ, яке визначало порядок фінансового забезпечення жандармів. Так, для вахмістра встановлювалась оплата у 600 флоринів, а для рядового жандарма – 400 [5, с. 138].

Остаточно організаційна структура жандармерії, що діяла до початку Першої світової війни, була затверджена у лютому 1876 р. Вона складалася з австрійської імператорсько-королівської жандармерії, угорської королівської жандармерії, королівської угорсько-хорватсько-словенської жандармерії, імператорського і королівського корпусу жандармів у Боснії і Герцеговині (у 1878-1908 рр.). 

«Службова інструкція жандармерії» регламентувала її призначення, місце, права, підпорядкування при виконанні служби. Так, зазначалося, що «жандармерія є військово організованим однорідним вахтовим організмом, призначеним для збереження громадського порядку, спокою і безпеки» [4, с. 67]. У військовому відношенні жандарми підпорядковувались крайовим політичним відомствам, а в адміністративних і економічних питаннях – своїм безпосереднім начальникам. Послугами жандармів були уповноважені користуватися, також, суди і прокуратура [5, с. 271]. Використовувати жандармів за іншим призначенням заборонялось.

Для прийому на службу в жандармерію встановлювались ряд вимог. До числа обов’язкових належало: австрійське підданство; вік від 20 до 40 років; фізичне здоров’я; знання мови регіону проходження служби; достатнє вміння читати, писати і рахувати.

Стаючи жандармом юнак чи чоловік зобов’язувався прослужити не менше 4-ох років. Це стимулювалось і фінансово. Так, після 3-ох років служби рядовим жандармам встановлювалась надбавка у 50 флоринів, після 6-ти – 100, після 12-ти – 150 і після 18-ти – 200 [4, с. 182]. 

Нормативно-правові акти регламентували високий статус особи жандарма та обов’язковість його розпоряджень. Так, в «Службовій інструкції жандармерії» наголошувалось, що «у випадках свого службового втручання проти осіб жандарм повинен користуватися формулою «Іменем закону» на мові краю, і кожний зобов’язаний підкоритись його вимозі». Також зазначалось, що кожен громадянин повинен звертатися до жандарма на «Ви і ніколи публічно його не ображати [4, с. 179]. 

Під час виконання службових обов’язків всі жандарми носили на лівій руці, вище ліктя, широку пов’язку (54 мм) жовто-чорного кольору. Незважаючи на різний дизайн, на всіх пов’язках був єдиний напис: «Польова жандармерія». Жандарми розрізнялися, також, головним убором: австрійські носили звужений доверху шолом, а угорські – чорний капелюх. Офіцери і унтер-офіцери мали на озброєнні піхотну офіцерську шаблю і револьвер або пістолет, а рядові жандарми користувалися особливим карабіном зі штиком і жандармською шаблею [1, с. 32].  Жандарм мав право «з обережністю застосовувати зброю» у випадках самооборони, подолання опору при намаганні зірвати виконання службових обов’язків, зриву втечі небезпечних злочинців, якщо відсутні інші засоби для затримання [2, с. 193-194].

Жандарми брали участь, переважно, у придушенні антимонархічних виступів, слідкували за порядком та суспільними настроями. Їх число постійно збільшувалося. Якщо у 1876 р. в монархії було 5600 жандармів, то напередодні Першої світової війни, влітку 1914 р., їх кількість досягнула майже 14 тис. осіб. [3, с. 262-263].

Таким чином, напередодні Першої світової війни в Австро-Угорщині було 14 австрійських територіальних жандармських комендатур, по 8 – угорських та угорсько-хорватсько-словенських жандармських округів й боснійсько-герцеговинський корпус жандармів, які злагоджено й максимально ефективно функціонували як воєнізовані підрозділи силових структур Габсбурзької монархії в умовах існування багатонаціональної держави. Незважаючи на те, що призначенням цих підрозділів було стояти на сторожі закону, берегти життя і майно громадян, австрійська влада з допомогою поляків у Галичині, румунів в Буковині та мадярів на Закарпатті нерідко зловживала послугами жандармерії для переслідування українців.

Література:

1. Історія держави Габсбургів. URL: www.austro-hungary.iatp.org.ua. 

2. Лозинський А. Воєнізовані організації Австро-Угорщини Андрій Лозинський. Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні: Мат.-ли Між-нар. наук.-практ. конф. Львівського рег-го ін.-ту держ. управ. Національної академії державного управління при Президентові України. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2006. С. 191-195. 

3. Никифорак М. В. Буковина в державно-правовій системі Австрії 1774-1918 рр. Чернівці: Рута, 2004. 383 с.

4. Історія правоохоронних органів України. Підручник / С. В. Банах, А. В. Грубінко. В. В. Савенко. В. З. Ухач. Тернопіль: ЗУНУ, 2021. 232 с.

5. Ухач В. З. Жандармерія – політична поліція Російської імперії в XIX поч. XX ст.: організаційно-правові аспекти становлення та діяльності. Актуальні проблеми правознавства. 2021. Вип. 2 (26). С. 34-41.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ ЗА ЗВИЧАЄВИМ КОЗАЦЬКИМ ПРАВОМ
16.11.2021 22:12
ІНСТИТУТ КРОВНОЇ ПОМСТИ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
16.11.2021 22:05
ЕВОЛЮЦІЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ В ПЕРІОД ДИРЕКТОРІЇ УНР
16.11.2021 22:03
ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ В КОНТЕКСТІ РАДЯНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА
16.11.2021 22:00
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ДОБИ ПЕРШОЇ УНР І УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ
16.11.2021 21:57
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРИМІНАЛЬНИХ КОДЕКСІВ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ
16.11.2021 21:54
КОНСТИТУЦІЯ МИКОЛИ СЦІБОРСЬКОГО
16.11.2021 21:45
СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ПІДРОЗДІЛИ ПОЛІЦІЇ У ГАЛИЧИНІ В СКЛАДІ АВСТРІЇ ТА АВСТРО-УГОРЩИНИ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
16.11.2021 21:36




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше