:: LEX :: ЕВОЛЮЦІЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ В ПЕРІОД ДИРЕКТОРІЇ УНР
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЕВОЛЮЦІЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ В ПЕРІОД ДИРЕКТОРІЇ УНР
 
16.11.2021 22:03
Автор: Галуга Анастасія, студентка 1 курсу юридичного факультету Західноукраїнського національного університету
[Секція 7. Історія держави і права. Історія політичних і правових вчень]

Динаміку та виклики державотворення в пострадянській Україні можна зрозуміти й оцінити лише в контексті історії України. Її історія, як і багатьох інших націй Східної та Центральної Європи, була зіпсована невдачею чи обмеженою державністю. 

Мета дослідження – висвітлення еволюції центральних органів влади в період директорії УНР.

У світлі розриву та різноманіття правових і політичних інститутів історія України не піддається конфігурації як лінійна національна історія за зразком західних історичних наративів національної держави, які, як правило, зосереджуються на династичних та інституційно-адміністративних чинниках. Пострадянській Україні бракує «історичної легітимності», яка випливає з чітких і «ідентифікованих» інституційних традицій та стабільних територіальних кордонів. Більше того,  церква, еліта, мова та культура зазнали утисків, були зруйновані чи знищені і, не могли служити міцними стовпами національної історії. Як стверджував дослідник фон Хаген, «сьогоднішня Україна - це дуже сучасне створення, з невеликим твердим прецедентом у національному минулому» [3, с. 235].

Тимчасовий революційний державний орган, створений Українським національним союзом 14 листопада 1918 року для керівництва поваленням гетьмана Павла Скоропадського. Повстання проти гетьмана прискорило його проголошення того дня «федеративного союзу» з майбутньою небільшовицькою Росією. На початку Директорію очолював Володимир Винниченко - представник Української соціал-демократичної робітничої партії, до неї входили: верховний отаман Симон Петлюра - партія Українська соціал-демократична робітнича, і делегат від січових стрільців - Федір Швець, який представляв селянську асоціацію, Опанас Андрієвський від української партії соціалістів-незалежників, та Андрій Макаренко - безпартійний член, делегат робітників-залізничників [5, с. 125]. 

Директорія сформувала тимчасовий уряд - Виконавчу раду у державних справах. Повстання призвело до зречення Скоропадського на користь його Ради Міністрів, яка, у свою чергу, поступилася владою Директорії. Новий уряд - Рада національних міністрів УНР - створена указом Директорії від 26 грудня 1918 р. під головуванням Володимира Чехівського. Директорія скасувала багато з урядових гетьманом законів і інститутів, відновила законодавство Центральної Ради. Найважливіші з цих законів стосувалися розподілу землі, встановлення української мови як державної, автокефалії православної церкви та скликання Трудового з’їзду. Конгрес праці відбувся 23-28 січня 1919 року, і було представлено свої повноваження в конгрес-законодавчому органі Української Народної Республіки. З огляду на воєнний стан, Трудовий конгрес надав Директорії повноваженнями діяти як «верховна влада і приймати закони, необхідні для захисту Республіки», а Раду національних міністрів наділив виконавчою владою. Міністри призначалися Директорією і відповідали перед нею між сесіями Трудового конгресу. Наприкінці березня за постановою Трудового конгресу до Директорії увійшов Євген Петрушевич, президент Української Національної Ради Західної області УНР, але фактично не брав участі в роботі Директорії та зрештою відмовився від тієї посади [2, с. 315].

5 лютого 1919 року Директорія переїхала з Києва до Вінниці . Відтепер вона часто змінювала місце знаходження залежно від подій на фронті. Для того, щоб заручитися підтримкою Антанти в українсько-радянській війні, Володимир Винниченко вийшов з Директорії, а 11 лютого її головою став Симон Петлюра. Тоді ж був сформований новий уряд без соціалістів, який очолив Сергій Остапенко. Коли переговори з Антантою зазнали краху, 9 квітня 1919 р. у Рівному, Борисом Мартосом було сформовано новий соціалістичний кабінет. Наприкінці серпня його змінив кабінет Мазепи. Опанас Андрієвський залишив Директорію у зв'язку з повстанням отамана Володимира Оскілки.

У Директорії залишилося лише троє членів. Їхні повноваження не були чітко розмежовані. Крім виконання своїх представницьких і законодавчих функцій, вони іноді втручалися у справи виконавчої влади та провокували конфлікти з Радою національних міністрів [1, с. 235].

На засіданні Директорії та Ради національних міністрів 15 листопада 1919 р. у Кам’янці-Подільському було вирішено, що Андрій Макаренко та Федір Швець виїжджають за кордон у державних справах, а за їх відсутності «вищий орган влади у справах республіки покладено на голову Директорії і верховного отамана Симона Петлюру, який іменем Директорії повинен був підтверджувати всі закони та укази, прийняті Радою національних міністрів». 21 травня 1920 р. уряд республіки видав наказ (затверджений Симоном Петлюрою) про відкликання двох членів Директорії — Макаренка і Швеця. Їхнє неповернення вважалося виходом із Директорії. Таким чином Директорія перестала бути колективним органом. Усі її повноваження перейшли до С. Петлюри [4, с. 132].

Отже, ухвалений 12 листопада 1920 р. «Закон про тимчасову верховну владу і законодавчий устрій Української Народної Республіки» конституційно закріпив нову одноосібну Директорію як верховну владу республіки. Відповідно до цього закону, якщо голова Директорії був не в змозі виконувати свої функції, вища влада переходила до голови Державної народної ради, а саме Державної Народної Ради. До скликання цієї ради верховну владу було доручено колегії, до складу якої входили голова кабінету міністрів, голова Верховного суду та представник політичної партії. Поки цю колегію не викликали, голова Ради національних міністрів замінив би голову Директорії. Після смерті Симона Петлюри 25 травня 1926 року, верховною владою передбачалося відповідно до цього закону на чолі уряду, у вигнанні Української Народної Республіки в той час, Андрій Левицький.

Література:

1. Директорія УНР. Історія державності та правові пам'ятки України: довідник / Т. А. Михайлів, Т. В. Михайлів. Харків: Основа, 2013. 93 с. 

2. Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки. 1918–1920: Документи і матеріали: У 2 т. Київ, 2006. 

3. Бойко О. Д. Зміна урядів та урядової політики Директорії УНР у 1919 р. Український історичний журнал. 2009. № 6. С. 35-47.

4. Щусь О. Директорія Української Народної Республіки. Енциклопедія сучасної України: у 30 т. / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.]; НАН України, НТШ. Київ: [б. в.], 2007. Т. 7. С. 608-609.

5. Ухач В. З. Історія держави і права України (конспекти лекції): навчальний посібник. Тернопіль: Вектор, 2011. 378 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ ЗА ЗВИЧАЄВИМ КОЗАЦЬКИМ ПРАВОМ
16.11.2021 22:12
ІНСТИТУТ КРОВНОЇ ПОМСТИ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
16.11.2021 22:05
ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ В КОНТЕКСТІ РАДЯНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА
16.11.2021 22:00
КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ДОБИ ПЕРШОЇ УНР І УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ
16.11.2021 21:57
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРИМІНАЛЬНИХ КОДЕКСІВ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ
16.11.2021 21:54
КОНСТИТУЦІЯ МИКОЛИ СЦІБОРСЬКОГО
16.11.2021 21:45
КОРПУС ЖАНДАРМІВ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ В СКЛАДІ АВСТРО-УГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
16.11.2021 21:40
СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ПІДРОЗДІЛИ ПОЛІЦІЇ У ГАЛИЧИНІ В СКЛАДІ АВСТРІЇ ТА АВСТРО-УГОРЩИНИ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
16.11.2021 21:36




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше