В умовах сьогодення агропромисловий комплекс (далі – АПК) України є одним із найбільших і найважливіших секторів економіки України, адже саме тут формується основна частина продовольчих ресурсів та майже три чверті роздрібного товарообігу. Об'єктивна необхідність адміністративно-правового регулювання сфери АПК України визначається забезпеченням збалансованого, ефективного та безпечного функціонування всіх галузей аграрної сфери для забезпечення інтересів суспільства. Необхідно відзначити, що адміністративне регулювання є першоосновою впорядкування певної групи економічних відносин, що є актуальними питаннями сучасності.
Цілком очевидно, що для ефективного розвитку українського агробізнесу важливим є правове забезпечення функціонування останнього.
Адміністративно-правове регулювання АПК – це цілеспрямований вплив правовими засобами, а саме належними формами та методами, уповноважених органів державної влади та органів місцевого самоврядування на виробництво, переробку і реалізацію сільськогосподарських продукції, сировини і продовольства, а також на виробничо-технічне, наукове та кадрове забезпечення агропромислового виробництва за допомогою застосування сукупності адміністративно-правових форм і методів з метою забезпечення продовольчої безпеки і підвищення рівня рентабельності агропромислового виробництва продовольства [1, С. 86-91].
Аналіз положень нормативно-правових актів, зокрема Указу Президента «Про Основні напрями розвитку агропромислового комплексу України» від 29 квітня 1998 р. за № 389/98, який закріплює комплекс заходів, спрямованих на підвищення виробництва у сферах АПК України, дає змогу сформувати уявлення про такі його складові сфери, як рослинництво, тваринництво, харчова й переробна промисловість, техніко-технологічна сфера, приватний сектор [2].
Як бачимо, АПК України складається не тільки із суто сільськогосподарської продукції, а включає в себе більш складні і глобальні процеси, пов’язані із забезпеченням сприятливих умов для всього процесу її вироблення, від створення (вирощування) до виготовлення кінцевого продукту, придатного для споживання.
Об'єктивна необхідність адміністративно-правового регулювання сфери АПК України як складової частини державного регулювання національної економіки зумовлена забезпеченням збалансованого, ефективного й безпечного функціонування всіх галузей останньої в інтересах суспільства, його стабільності й гармонійності в цілому. Зазначимо, що тільки адміністративним правом і правовими засобами впорядковується певна частина економічних відносин, отримуючи від них той чи інший організаційний зміст, хоча останні саме у сфері економіки регулюються нормами багатьох правових галузей. З огляду на це, ще раз підкреслимо, що вивчення адміністративно-правового регулювання у сфері АПК України та його основних завдань, а також пошуки шляхів їх вирішення й удосконалення цього механізму залишаються актуальними питаннями сучасності.
Правову категорію «адміністративно-правове регулювання» необхідно також тлумачити як певний алгоритм послідовного впливу правових методів і засобів для досягнення цілей регулювання поведінки учасників управлінських відносин в царині діяльності органів виконавчої влади та органів державного управління [3].
Адміністративно-правове регулювання передбачає нормативно-правові акти й акти правозастосування, якими держава в особі уповноважених органів встановлює:
- загальні правила діяльності суб’єктів суспільних відносин у сфері агропромислового комплексу;
- контроль і нагляд за виконанням установлених правил;
- координацію діяльності учасників адміністративно-правових відносин у сфері АПК;
- захист їх законних прав та інтересів, а також інтересів держави й суспільства;
- закріплення заходів адміністративної відповідальності й залучення до неї.
Першочерговою метою даного виду адміністративно-правового регулювання має бути продовольча безпека, за нею формування сприятливого середовища для розвитку стійкого її відтворення в аграрній сфері й підвищення рівня її рентабельності.
Отже, становлення та розвиток системи адміністративно-правового регулювання в АПК України характеризується поступовим розширенням сфери його впливу, постійно зростаючим рівнем адаптації до міжнародних норм регулювання аграрних відносин, постійним посиленням уваги до тих об’єктів майнової власності, які найбільше впливають на створення сучасних технологій аграрно-правового регулювання а також розв’язання комплексного підходу до вирішення проблем державної підтримки прогресивного розвитку різнопланових аграрних відносин.
Література:
1. Ганна Іванова. Щодо адміністративно-правової характеристики суб’єктів агропромислового комплексу України. Підприємництво, господарство і право.2018. № 11.
2. Про Основні напрями розвитку агропромислового комплексу України: Указ Президента України від 29.04.1998. №389/98 URL: http://zakon3.rada. gov.ua/laws/show/389/98/conv.
3. Чернов С. І. Текст лекцій з дисципліни «Публічне адміністрування». Xарків, 2014. С. 5, 7-8.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
