:: LEX :: ШКІЛЬНА ОСВІТА В УРСР ЗА ДОБИ УКРАЇНІЗАЦІЇ 1920–1930 РР.
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ШКІЛЬНА ОСВІТА В УРСР ЗА ДОБИ УКРАЇНІЗАЦІЇ 1920–1930 РР.
 
11.05.2022 21:29
Автор: Постоєнко Віталіна Сергіївна, студентка 4 курсу, Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького; Морозов Анатолій Георгійович, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки, Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького
[Секція 8. Історія становлення української державності]


У період соціально-політичної та культурної трансформації сучасного суспільства, реформування системи освіти в Україні, суперечки про українську мову як пріоритет держави або визнання двох державних мов – української та російської, важливо вивчити запит Наркомату УРСР. 1930-ті роки, особливо її українізація. 

Українізація – це запровадження в усіх навчальних закладах української навчально-виховної роботи однією мовою, забезпечення шкіл українськими підручниками, створення вечірніх шкіл для працівників, які навчають українську мову  [1, 4]. 

Фактичному здійсненню процесу українізації сприяли складені й оприлюднені в 1920 р. державні укази: «Про підготовку просвітян повинні вивчати українську мову» (Постанова Наркомату УРСР), «Про запровадження української мови в школи та радянські установи». В останньому документі йдеться про те, що українська мова, як мова більшості населення, та російська мова, як загальносоюзна, мають в УРСР загальнодержавне значення і повинні вивчатися в усіх навчально-виховних закладах УРСР. Щодо мови викладання у школах та інших навчально-виховних закладах, то її встановлює Наркомос УРСР за згодою місцевих рад робітничо-селянських і червоноармійських депутатів. Державне видавництво та Наркомос УРСР повинні забезпечити школу українськими підручниками та літературою [5, 34]. Контролювала виконання зазначених нормативних документів спеціальна комісія, до складу якої входили Г. Ф. Гринько, В. М. Блакитний та ін. [5, 47]. По суті, цим документом Радою народних комісарів УРСР обидві мови було проголошено рівноправними. Декларування вивчення української мови на рівні з російською стало відмінною рисою від освітньої політики майже всіх українських урядів 1917–1919 рр. На нашу думку, це, з одного боку, позитивно, оскільки українська мова була мовою навчання, яка була встановлена в УНДР, а з іншого – рівноправність двох мов можна трактувати як початок русинізації. Розвиваючи українську культуру, більшовицька влада прагнула залучити українську інтелігенцію та наблизити значною мірою зрусифіковане місто до українського села. 

Слід зазначити, що стратегія Раднаркому щодо українізації шкільної освіти визначалася поглядами та орієнтирами його керівників з цього питання. Забігаючи наперед, слід зазначити, що до кінця 1920-х років керівництво Раднаркому складалося переважно з прихильників українського шкільництва. Як ми бачимо, Г. Ф. Гринько та його заступник Я. П. Ряппо є прихильниками національної ідеї шкільництва. 

Однак 24 листопада 1922 р. на засіданні пленуму ЦК КП(б)У Г. Ф. Гринька було звільнено з посади наркома, а на його місце 3 жовтня цього ж року було призначено В. П. Затонського, який перебував на цій посаді до 14 березня 1924 р. [6, 35]. Проте після проголошення ХІІ з’їздом РКП(б) (квітень 1923 р.) нової національної політики на основі принципу коренізації та прийняття Декрету Ради народних комісарів УРСР «Про заходи в справі українізації шкільно-виховальних і культурно-освітніх установ» (27 липня 1923 р.) українізація набула широкого розмаху. Цим документом вимагалося протягом наступних двох років переведення установ соціального виховання на українську мову; запровадження викладання української мови та українознавства як обов’язкових предметів у школах, що були не українізованими, при цьому російська мова залишалася як обов’язковий предмет у всіх навчально-виховних закладах (крім шкіл нацменшин); вжиття негайних заходів до вивчення української мови педагогічним персоналом, що нею не володів [3]. 

Встановлюємо, що владою в 1920-х роках була розроблена нормативна база, теоретичні засади українізації шкільної освіти та практична реалізація за основними напрямами: запровадження української мови навчання, курси українознавства, підготовка педагогічних кадрів до вчити українську мову; Забезпечити школи відповідною літературою та підручниками. Встановлено, що майже 100% соціально-освітніх шкіл українізовано і майже половина професійно-технічних навчальних закладів українізовано. Було виявлено, що рушійною силою українізації шкіл був Раднарком на чолі з лідерами, більшість з яких прагнули зберегти незалежність українського шкільництва. Вивчення Раднаркомом змісту шкільної освіти потребує подальшого вивчення, яке ми розглянемо в наступній публікації. 

Література

1. Геть неписемність. Відозва ВУЦВКу до вчителів.Червоний шлях,  Харків : 1924. № 45. 4 с. URL: https://libraria.ua/numbers/959/69562/ 

2. Курсы для вступающих в партию.  Червоний шлях. Харків : 1924. № 45. С.2. URL:  https://libraria.ua/numbers/959/69562/

3. Кралюк П. Українізація у 1923–1932 роках. Український національний рух становив загрозу для влади СРСР. 2020. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/30576563.html 

4. Население и учительство. Червоний шлях. Харків : 1924. № 45. С. 3. URL: https://libraria.ua/numbers/959/69562/ 

5. Перший Всеукраїнський учительський з’їзд в Харькові від 5 до 11 січня 1925 р. Харків : Державне видавництво України, 1925. 160 с.

URL: https://archive.org/details/uchytelskyi_zizd_1925/page/n79/mode/2up 




Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИЙ АНАЛІЗ СКАЛАТСЬКОГО ЗАМКУ XVII СТ.
14.05.2022 01:12
ОКУПАЦІЙНА ПОЛІТИКА НІМЦІВ В С. РУСЬКА ПОЛЯНА
14.05.2022 01:02




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше