Витоки польського конституціоналізму (кінець XVI – кінець XVIII ст.)» складається з трьох етапів, в яких розкривається історія становлення моделі польської конституційної держави.
Артикули Генріха Валуа як перший польський конституційний акт розглянемо причини прийняття, зміст, особливості побудови цієї пам’ятки права.
Нормативно-правовим актом, у змісті якого частково знайшли відображення норми конституційного права, став Nihil Novi, прийнятий навесні 1505 р. на Радомському Сеймі, який в науковій літературі отримав назву Регламенту. Текст даного документу вирішував три питання: 1) правовий статус шляхти; 2) політична форма правління королівства польського; 3) обмеження прав правителя держави. Так, згідно з цим нормативно-правовим актом, шляхта отримувала привілейоване становище, перевагу між іншими соціальними групами та ставала закритою кастою.
На основі Nihil Novi було створено нормативно-правовий акт – Артикули короля Генріха Валуа, який присвячувався питанням конституційного устрою держави. Чинниками прийняття документа стали відсутність у країні легітимного правителя, а також забезпечення незалежності держави та правового порядку. Верхівка польської шляхти вирішила запропонувати королівський престол французькому принцу Генріху Валуа, який бажав встановити чіткі повноваження між польською шляхтою та королівською владою. З точки зору науки конституційного права, Артикули Генріха мали всі ознаки конституції, визначали принципи взаємодії правителя та парламенту, свободи совісті та віросповідання, а найвищим благом визнавалися незалежність держави, її безпека, внутрішній мир, справедливість та правовий порядок. Розгляд змісту Артикулів показує, що документ складався з 21 пункту, до яких входила преамбула, основна частини, заключні положення.
Згідно з проведеними розрахунками найбільша увага – 17% від загальної кількості матеріалу надавалась порядку роботи Сейму, що свідчить про виключне значення, яке приділяли король та шляхта цьому питанню. В преамбулі містилися права і обов’язки правителя та населення, а також необхідність підтвердження королем раніше даних привілеїв. У документі перераховувались князівства та землі, які входили до складу Речі Посполитої: Наддніпрянщина, Поділля, Полісся, Волинь, а в інших частинах тексту документа є згадка про Київ.
На підставі Артикулів Генріха Валуа було прийнято документ Pacta conventa, що був різновидом договору між «польським народом», тобто шляхтою Речі Посполитої та новообраним королем за умови його «вільного обрання». Документ юридично закріплював обов’язок нового короля поважати закони Речі Посполитої та визначав обов’язки у сферах міжнародних відносин, податків, збройних сил, державного боргу тощо.
Історичні, політичні та правові фактори прийняття Конституції Польщі 3 травня 1791 р. показує, що в грудні 1790 р. у Речі Посполитій відбулися вибори, за результатами яких король Станіслав Август Понятовський сформував парламентську більшість та прийняв рішення про підготовку основного закону. У 1772 р. значна територія країни була фактично поділена між Австрією, Пруссією та Росією, що отримало назву Першого розділу Польщі. Однак, польське суспільство не погоджувалося на таке знищення держави і готувалося до процесу відродження Речі Посполитої.
Текст Конституції готувався Ігнацієм Потоцьким, депутатом Сейму Олександром Ліновським, маршалом конфедерації Станіславом Малаховським, священиком Гуго Коллонтаєм та італійцем Сципіоном Піатолі. Підготовлений комісією проєкт, запропонований на початку березня 1791 р. отримав назву «Реформа Конституції», а у кінцевому варіанті – «Закон про владу».
Прийняттю Конституції передували Декрет Установчих зборів від 11 серпня 1789 р. «Про знищення феодальних прав та привілеїв», Постанова Національних зборів від 23 червня 1789 р. «Про недоторканість депутатів», Закон від 21 жовтня 1789 р. «Про стан облоги», Закон від 13 квітня 1791 р. «Стосовно повернення селянами захоплених раніше феодальних угідь», Закон від 24 березня 1791 р. «Про обласні ради», Закон від 18 квітня 1791 р. «Про міста» та ін.
Прийняття Конституції почалося 1 травня 1791 р., оприлюдненням документу у палаці Радзівілів (палац Президента), після чого документ було ратифіковано 3 травня 1791 р., Сеймом, який увійшов до історії як чотирьохлітній або великий. На зміст Конституції вплинули традиції польського конституціоналізму, доктрини Жан-Жак Руссо – про народний суверенітет, теорія розподілу влади Ш.Л. Монтеск’є, концепція невідчужуваних прав Джорджа Локка та ідеї інших мислителів.
Конституція складалася зі вступу та 11 розділів, загальною кількістю матеріалу 21 132 знаків. Найбільшу кількість знаків містив розділ – «Король. Виконавча влада» – 7401, що становить 35,1% від загального обсягу документа, на другому місці – розділ «Сейм та законодавча влада» – 3385 зн., що становить 16,1% від загального обсягу документа, на третьому місці – розділ «Шляхта. Землевласники» – 1876 зн., що становить 8,8% від загального обсягу документа, тобто пріоритетним напрямком документа є питання повноважень короля та органів виконавчої влади.
Конституція встановлювала засади державного устрою, принципи організації державної влади, права станів, місцевого самоврядування та судової системи. Основною ідеєю Конституції 3 травня було встановлення компромісу між конституційною монархією і республікою з одночасною регламентацією порядку успадкування трону та ліквідацією принципів liberum veto.
Польська конституція 3 травня 1791 року встановила наступні нововведення в механізмі державної влади: принцип контрасигнації; принцип конституційної відповідальності міністрів та інших членів виконавчої влади; принцип контролю. У Конституції було визначено модель Сейму як двопалатного парламенту, а також порядок засідань Сейму, правотворча процедура, голосування законопроектів, прийняття рішень.
Іншим нововведенням Конституції були положення стосовно того, що королівські міста визнаються вільними містами, губернатори та провінційна влада підпорядковується лише наказам короля, а окремий розділ закону було присвячено вибору суддів та призначенню міських чиновників, їх повноваженням та правам.
Вплив Конституції Польщі 1791 р. на розвиток конституціоналізму мало велике значення цього акта на процес розвитку конституційного права. Конституція 3 травня 1791 р. становила програму, політичний маніфест та встановлювала засади формування демократичних цінностей. Тому текст Основного Закону дуже скоро став відомим у багатьох європейських столицях. Важливу роль у розповсюдженні цього документа відіграли різні закордонні видання, які іноземними мовами викладали текст Конституції Польщі 1791 р. Протягом першого року після її прийняття Конституція 3 травня перевидавалася приблизно 14 разів накладами близько 20-30 тис. примірників, а в Російській імперії було здійснено переклад тексту лише у 1885 р. Прийняття Конституції 1791 р. вплинуло: 1) на суспільно-політичну ситуацію в Європі; 2) на зовнішню політику Росії, Австрії та Пруссії; 3) на процес розвитку конституціоналізму.
По-перше, після прийняття Конституції 1791 р. по території Європи прокотилася хвиля народних виступів на її підтримку, в ній вбачали модель зміни політичної та соціальної системи, знищення абсолютизму та перехід до конституційної форми правління. По-друге, прийняття Конституції 1791 р. викликало незадоволення правителів Австрії, Пруссії та Росії, з яких найбільшу агресивність проявила Російська імперія. По-третє, положення Конституції суттєво вплинули на подальший розвиток конституційної науки через те, що в ній знайшли відображення практичні шляхи реалізації таких положень як верховенство права, верховенство конституції, поділ влади, релігійна толерантність, рівність громадян, державна єдність, загальне благо, парламентаризм, монархічна форма правління, самоврядування.
Для Речі Посполитої важливе значення мало скасування права liberum veto, яке століттями паралізувало внутрішню політику, коли через окремих шляхтичів можна було заблокувати одним голосом будь-які рішення Сейму. Для конституційного права важливе значення мали положення стосовно дуалізму держави, що на перспективу повинно було сприяти національному відродженню, незалежності держави, її демократичним засадам.
Інтерес викликає та обставина, що для українців, які складали майже третину населення Речі Посполитої, в основному законі навіть не передбачалося надання будь-яких прав на автономію. Конституційна модель 1791 р. включала в себе створення спеціальної вищої управлінської структури – Варти Національних Прав, що складалася з короля, примаса та п’яти міністрів, яка повинна була здійснювати загальне керівництво країни більш ефективним. З точки зору конституційної науки, особлива увага приділялася тому, що мешканці міст мали такі ж самі права як шляхта, свободи й права гарантувалися селянам, якими мала опікуватися держава, а повноваження магнатів значно зменшувалося.
Однією з ключових проблем конституціоналізму було закріплення в основному законі норм щодо місцевого самоврядування, яке згідно з Конституцією 1791 р., зміцнювалося і вдосконалювалося. Органи місцевого самоврядування згадувалися в положеннях про сеймики та королівські міста, які мали право обирати своїх голів та представників. В цілому цей комплекс реформ повинен був перетворити Річ Посполиту на одну з найдемократичніших на той історичний момент держав Європи. Тому зміст Основного Закону 1791 р., незважаючи на деякі недоліки, за своїм змістом та юридичною природою визнається як конституція в науковому розумінні цього терміну.
Ідеї свободи, рівності, демократії, народного суверенітету та розподілу влади, які знайшли свою реалізацію в Конституції 1971 р., було закріплено у програмних документах більшості різних польських громадських організацій, політичних рухів та партій протягом всього XIX та поч. XX століть. Прагнення до свободи, відродження польської держави, початки якого були зафіксовані в «Конституції 3-го травня», вплинули на спрямованість та ідейні засади учасників Листопадового (1830-1831 рр.), Краківського (1846 р.), Січневого (1863-1864 рр.) повстань.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Бисага Ю.М., Бєлов Д.М. Політико-правовий аналіз змісту конституції. Форум Права. 2008. №3.
2. Гронский А. Польская конституция 1791 г. и отражение в ней этноконфессиональной проблематики. URL: https://zapadrus.su/slavm/ ispubsm/1783-polskaya-konstitutsiya-1791-g-i-otrazhenie-v-nej-etnokonfessionalnoj-problematiki.html
3. Загорулько О.А. Ustawa rządowa 1791 р.: до питання про політико-правове значення. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія ПРАВО. 2018. Вип. 48. Том 1.
4. Зашкільняк Л. О., Крикун М. Г. Історія Польщі : від найдавніших часів до наших днів. Львів : Вид-во Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2002.
5. Ковальски Е. Конституционализм в Польше: постановка проблемы. Юридическая мысль. 2008. № 4.
6. Конституции государств Европы. В 3-х томах. Т. 1 / Под общ. ред.: Окуньков Л.А. М.: Норма, 2001.
7. Копиленко О. Л., Кіндюк Б. В. Теоретичні засади використання кількісних показників у дослідженнях пам’яток права. Юридична Україна. 2016. № 7–8.
8. Патлачук В.Н. Польський конституціоналізм: історико-правовий дискурс. Дис. – Національна академія внутрішніх справ, Харків, 2021.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
