Шляхи удосконалення діючого законодавства на підставі історичного досвіду використання доктрин природоохоронного права, як наявність історичного досвіду в сфері реалізації доктрин природоохоронного права може суттєво допомогти в розробці політики України в галузі охорони, використання та відтворення природних об’єктів. До змісту доктрини охорони природи пропонується розглянути такі розділи: по-перше, визначення основних загроз природному фонду України. До числа основних загроз цього природного ресурсу належать: зміни клімату, антропогенний вплив, викиди промислових підприємств, автомобільного транспорту, забруднення лісів побутовими відходами, радіоактивними речовинами, незаконні рубки, пожежі, а також питання нераціонального використання землі, лісів, водних об’єктів; по-друге, формулювання цілей, напрямів, завдань та принципів проведення єдиної правової політики в природній сфері. Основними напрямами забезпечення доктрини є збереження цього природного ресурсу, забезпечення прав людини на безпечне навколишнє середовище, наявність у населення можливості безоплатного користування деякими видами природних ресурсів, впровадження ефективних технологій використання земель без хімічних добрив, використання систем моніторингу та сертифікації, забезпечення суспільства інформацією щодо їх стану, яка повинна бути доведена до громадськості; по-третє, фіксація сучасних концепцій сталого розвитку, збалансованого використання та біорізноманіття. З цією метою необхідно прийняти нормативно-правові акти, які дають можливість створити дієві механізми узгодження різновекторних інтересів суспільства; по-четверте, організаційно-правові заходи з охорони природних об’єктів Карпатського регіону, Полісся, деяких об’єктів степової зони України. Ураховуючи цінність цих природних ресурсів, є доцільним внести зміни в нормативно-правові акти, які встановлюють розмір оплати за користування такими об’єктами, які повинні бути більшими, ніж ті, що використовуються в інших природних регіонах України; по-п'яте, проведення структурних змін в організації державної охорони природних об’єктів і контролю за їх станом. За допомогою системи охорони природних об’єктів передбачається вирішити такі питання: припинення незаконних посягань та будь-яких інших користувань; збереження цих об’єктів від пожеж, крадіжок, пошкодження, ослаблення, захист від шкідників і хвороб та іншого шкідливого впливу; по-шосте, підвищення рівня екологічних знань у суспільстві; по-сьоме, міжнародне співробітництво; по-восьме, реалізація положень природоохоронної доктрини шляхом прийняття низки підзаконних актів. У реалізації даного плану з урахуванням історичного досвіду необхідно передбачити такі заходи: 1) створення державних і недержавних систем екологічної освіти; 2) включення питань екології природних об’єктів, їх раціонального використання, охорони в навчальні плани на всіх рівнях освітнього процесу; 3) підготовка і перепідготовка педагогічних кадрів у сфері природознавства для всіх рівнів системи обов'язкової освіти; 4) включення питань культури, освіти у сфері охорони природи в державні, регіональні та місцеві програми розвитку територій; 5) державна підтримка діяльності системи освіти у сфері охорони природи; 6) підтримка і публікація матеріалів, пов’язаних з природним фондом, у засобах масової інформації.
Все це вирішує важливе і актуальне наукове й практичне завдання, суть якого підлягає у досліджені особливостей становлення і розвитку доктрини природоохоронного права України як складової континентальної правової системи. Історико -правове дослідження зазначеної проблеми дає змогу дійти до низки загальних висновків. Дослідження особливостей формування доктрин природоохоронного права показало, що їх роль обумовлена історичним розвитком держави, формами правління, політичним режимом, пануючими в суспільстві поглядами на природу. Комплексний історико-теоретичний аналіз дає змогу дослідити механізм виникнення і дії природоохоронних доктрин, який складається з таких етапів: а) виникнення потреби правового регулювання; б) науковий пошук; в) поява ідеї та її обґрунтування; г) підтримка ідеї на державному рівні і схвалення громадськістю; д) перетворення ідеї на концепцію проведення правової реформи у будь-якій сфері суспільного життя.
Розглядаючи зміст функцій доктрин природоохоронного права, до числа яких відносяться: а) пояснювальна функція, яка дає змогу чітко обґрунтувати необхідність захисту природних об’єктів від незаконного використання; б) аксіологічна функція – це термін, який вказує на цінносте, соціальне, суспільне і культурне значення природних об’єктів; в) системо-утворююча функція розглядається на прикладі розвитку українського природоохоронного законодавства; г) творча функція полягає в розробці та поширенні ідей з метою їх застосування в практичній діяльності; д) евристична функція базується на можливості закріплення в змісті нормативно-правових актів нових теорій, наукових відкриттів та сучасних технологій; е) ідентифікуюча функція являє собою властивість природних об'єктів, що відповідають певним показникам, можливість використання доктрини для виявлення ступеня відповідності тих чи інших державно-правових рішень, завданням та цілям поставлених законодавцем; є) прогностична функція дає змогу дослідити в умовах стрімкого зростання екологічних проблем результати прийнятих на підставі доктрин нормативно-правових актів.
Досліджуючи зміст ознак доктрин природоохоронного права, до числа яких відноситься: наукова обґрунтованість, авторитетність, науково-прикладний характер, регулятивна можливість, формальна визначеність, прогностичність, масштабність. На підставі розгляду змісту та ознак доктрин, нормативно-правових актів, прийнятих у цій сфері, теорій, концепцій, учень, використовуючи в якості критерію відношення держави до природи, хочу виділити чотири види природоохоронних доктрин: а) релігійна; б) ліберальна; в) еклектична; г) інтервенціоністська.
На підставі історичного досвіду пропонується внести до змісту природоохоронної доктрини України положення, пов’язані з розвитком та збалансованим використанням природних ресурсів, які передбачають наступне: збалансоване природне користування на екосистемній основі, використання еколого-економічних методів господарювання, застосування ринкових механізмів стимулювання прогресивних технологій, прозорість прийняття рішень з урахуванням інтересів усіх природокористувачів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Атоян О. Н. Категория «историко-правовая реальность»: в пространстве семантических метаморфоз / О. Н. Атоян // Поняття, терміни і категорії історико-правової науки : матеріали XXI Міжнар. істор.-прав. конф. (м. Миколаїв, 23–26 квіт. 2009 р.). – Миколаїв, 2009. – С. 12–23.
2. Бошно С. В. Доктрина как форма и источник права / С. В. Бошно // Журнал российского права. – 2003. – № 12. – С. 70–79.
3. Гетьман А. П. Методологічні засади становлення правових основ охорони довкілля / А. П. Гетьман // Право України. – 2011. – № 2. – С. 11–19.
4. Євграфова Є. П. Доктрини та концепції у правовій системі України: форми і сфери застосування / Є. П. Євграфова // Право України. – 2010. – № 5.– С. 77–84.
5. Земельний кодекс УРСР від 16 жовтня 1922 р. – Харків : Вид-во Народного комісаріату юстиції, 1922. – 31 с.
6. Земельний кодекс України : Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3–4. – Ст. 2.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
