Прийняття у 2021 році Верховною Радою України Закону України «Про корінні народи України» було розпочато новий етап у процесі забезпечення права корінних народів України: кримських татар, караїмів та кримчаків на самовизначення [1]. Проте так само, як і норми Конституції України, якими проголошується сприяння держави розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності цих народів, були лише декларативними до прийняття даного закону, так само і норми Закону теж можуть лишатися у значний мірі декларативними у разі відсутності конкретних механізмів реалізації положень цього акту, а також урахування та рецепції позитивного досвіду розвинених та демократичних держав у цій царині[2].
У даному аспекті цікавим є досвід країн Фенноскандії: Швеції, Норвегії та Фінляндії (не плутати зі Скандинавією, до якої традиційно відносять Данію, Швецію та Норвегію та Нордичними країнами: Данією із Гренландією та Фарерськими островами включно, Ісландією, Швецією, Норвегією та Фінляндією). Та півночі трьох держав традиційно проживає корінний народ Саамі, який має розгалужену модель представництва та захисту власних колективних прав. Саамі також традиційно проживають та півночі російської федерації, проте колективізація 30х років ХХ століття, що супроводжувалася конфіскацією у Саамі пасовиськ та свійських оленів, які були джерелом переважної більшості традиційних промислів народу, заборона на рибальство, включення до колгоспів наряду із забороною поширеної серед представників народу латинської абетки призвели до міграції значної кількості Саамі на завершальному етапі Другої Світової війни до Фінляндії та асиміляції тих решток корінного народу, що не полишили земель своїх предків.
Саамі належать до фіно-угорських народів та традиційно розмовляють саамською мовою, яка іноді розглядається не як одна мова, а група мов чи мовний континуум, у рамках якого виділяють 9 окремих мов або діалектів. Окрім рідної мови, переважна більшість представників народу володіють також офіційними мовами відповідних держав свого проживання. Наразі відсутня точна інформація щодо загальної кількості Саамі, проте згідно даних останніх переписів населення чисельність представників народу коливається в межах 64 – 108 тисяч осіб: 38 – 60 тисяч у Норвегії, 15 – 36 тисяч у Швеції, близько 10 тисяч у Фінляндії та близько 2 тисяч у росії. Труднощі у підрахунку загальної чисельності Саамі полягають передусім у руйнівних наслідках політики асиміляції, колонізації, а почасти й сегрегації, яку проводили держави Фенноскандії до середини ХХ століття. Значна кількість представників народу Саамі, особливо осіб старшого віку, донедавна приховували своє походження через страх стигматизації та несприйняття з боку представників титульних націй. Враховуючи вищезазначене, чисельність Саамі насправді може значно перевищувати цифри, наведені у переписах та сягати, згідно окремих джерел, щонайменше 110 тисяч.
Забезпечення прав Саамі як корінного народу відображено у низці нормативно-правових актів держав Фенноскандії. У Фінляндії, правовий статус народу Саамі відображено у Конституції, зокрема, згідно статті 17, Саамі визнаються корінним народом Фінляндії, а, згідно статті 121, у межах законодавства наділені правом на мовну культурну автономії на землях свого традиційного проживання [3]. 1995 року у Фінляндії було прийнято Закон «Про парламент Саамі», що детально врегульовує деталі реалізації народом свого права на самовизначення. У Норвегії Закон «Про Саамі» було прийнято 1987 року, після чого положення про охорону, захист та розвиток мови, культури та традиційного способу життя Саамі було інкорпоровано до Конституції Норвегії [4]. У Швеції Закон «Про парламент Саамі» було прийнято 1992 року, Конституція ж Швеції досі не містить жодних згадок про Саамі як корінний народ держави, проте Саамі все ж таки належить охорона і захист як меншині згідно положень даного нормативно-правового акту [8].
У той же час, в усіх трьох країнах Фенноскандії мова Саамі має офіційний статус та використовується наряду із національними мовами у місцях традиційного проживання Саамі. У рф же дана мова лише включена до списку мов корінних та малочисельних народів, не маючи офіційного статусу як на державному, так і на регіональному та місцевому рівнях.
Особливістю представництва Саамі у рамках здійснення ними права на самовизначення є створення окремих представницьких органів – парламентів Саамі, які 2000 року навіть утворили наднаціональне об’єднання – Раду Парламентів Саамі, до якої входять Парламент Саамі Фінляндії, Парламент Саамі Фінляндії та Парламент Саамі Швеції. Завдяки такі плідній співпраці було, зокрема, затверджено єдині прапор, гімн та народне свято – Міжнародний день Саамі. Правовий статус та повноваження Парламентів Саамі у трьох країнах, попри високий рівень подібності, все ж таки різняться [5].
У Фінляндії Парламент Саамі розглядається як окремий представницький орган, що не входить до жодної з гілок влади. До складу органу входить 21 представник та 4 депутати, очолюється він Головою, який має двох заступників. Із кожної адміністративно-територіальної одиниці держави, розташованої в межах історичної батьківщини Саамі обирається щонайменше 3 представника та 1 депутат [6]. Вибори до Парламенту Саамі Фінляндії відбуваються кожні 4 роки, уся територія Фінляндії складає єдиний виборчий округ. Кандидати, беручи участь у виборах не представляють політичні партії, висування кандидатури відбувається шляхом пропозиції особи трьома іншими представниками народу. Дані вибори проходять окремо від виборів до Парламенту Фінляндії, не будучи із ними пов’язані. Право на участь у виборах до Парламенту Саамі Фінляндії мають лише Саамі-громадяни Фінляндії.
У Норвегії Парламент Саамі має дещо складнішу організацію, також будучи окремим представницьким органом, не включеним до традиційних гілок влади. Територія традиційного проживання Саамі Норвегії ділиться на 13 виборчих округів, на яких обирається 41 кандидат. Вибори до Парламентів Саамі відбуваються кожні 4 роки одночасно із виборами до Парламенту Норвегії. Кандидати можуть обиратися за списками норвезьких організацій Саамі, норвезьких політичних партій, а також за місцевими списками [6]. Участь у виборах в якості виборця до Парламенту Саамі Норвегії не виключає участі цього ж виборця у виборах до Парламенту Норвегії. Очолюється Парламент Саамі Норвегії Президентом та Виконавчою Радою, що представляє пленарну більшість. Подібна виборча система забезпечує високий рівень залученості Саамі до політичного життя, адже політичні партії Норвегії зацікавлені також у результатах виборів до Парламенту Саамі та формують у своєму складі окремі списки кандидатів та підрозділи, відповідальні за політику щодо Саамі.
Парламент Саамі Швеції, на відміну від двох вищезгаданих органів, включено до системи виконавчої влади країни. До складу Парламенту входить 31 представник, вибори проводяться кожні 4 роки у рамках єдиного загальнодержавного виборчого округу, що охоплює усі території традиційного проживання Саамі у Швеції. Для участі у виборах до Парламенту Саамі Швеції утворюються окремі політичні партії Саамі [6]. Голова Парламенту Саамі Швеції призначається на посаду урядом країни за пропозицією Парламенту Саамі. Також у межах Парламенту Саамі Швеції обирається правління, відповідальне за діяльність органу у складі 7 представників та 7 депутатів. Таким чином, у Швеції Парламент Саамі має подвійну правову природу, будучи, з одного боку, виборним представницьким органом, з іншого ж боку, складовою виконавчої влади держави.
Враховуючи той факт, що Саамі є одним народом, що розділений державними кордонами, групою експертів, призначених урядами країн Фенноскандії, у 2005 році було підготовано проект Нордичної Конвенції Саамі. Конвенція складається із 51 статті, що розподілені між 7 главами, та покликана забезпечувати реалізацію прав Саамі у сфері мови, культури, медіа, освіти, досліджень, користування земельними та водними ресурсами, традиційних промислів (передусім оленярства та рибальства) та зносин Саамі із державними інституціями на державному, регіональному та місцевому рівнях [7]. Основним завданням Конвенції є мінімалізація впливу державних кордонів на Саамі як корінний народ. Наразі Конвенція досі перебуває на розгляді у національних парламентах відповідних держав. Дія Конвенції, у разі її ухвалення поширюватиметься на три вищезгадані держави, участь рф у ній не планується через цілеспрямовану та послідовну політику останньої щодо асиміляції корінних народів та ігнорування їх права на самовизначення та розвиток.
Література:
1. Закон України «Про корінні народи України»; Відомості Верховної Ради (ВВР), 2021, № 38, ст.319
2. Конституція України; Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141
3. Constitution of Finland, 11 June 1999, 731/1999, amendments up to 817/2018 included
4. Constitution of the Kingdom of Norway as amended in 2018 [Norway], 17 May 1814
5. Eva Josefsen & Eli Skogerbø: Indigenous political communication in the Nordic countries : Chapter in book, part of the anthology of Eli Skogerbø et.al.. (Red.): Power, Communication, and Politics in the Nordic Countries. Nordicom, 2021
6. Eva Josefsen: The Saami and the National Parliaments, Channels of Political Influence : GÁLDU GÁLA, Journal of Indigenous Peoples Rights No.2, 2004, p. 27
7. Nordic Saami Convention, 2005, електронний режим доступу: https://www.sametinget.se/105173
8. Ulrike Barten: What’s In a Name? Peoples, Minorities, Indigenous Peoples, Tribal Groups and Nations : Journal on Ethnopolitics and Minority Issues in Europe Vol 14, No 1, 2015, 1-25
___________________________
Науковий керівник: Малишев Борис Володимирович, доктор юридичних наук, професор, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
