На початку ХХ століття глобальний розвиток скаутингу та практичне підтвердження його соціально-виховної ролі у суспільствах різних держав інтенсифікували популяризацію цього молодіжного руху й на українських землях. Говорячи про передумови виникнення скаутського руху, дослідники підтверджують, що його поява була необхідна в тому історичному часі та просторі, адже трансформація ключових устоїв тогочасних суспільств у поєднанні з реформуванням освітнього, гуманітарного й економічного секторів потребували оновлених підходів до розвитку й виховання дітей та юнацтва. Зважаючи на це, можна виділити два основних рушійних аспекти становлення скаутингу на території України:
1) соціально-економічні зміни, масштабні явища культурного прогресу, що протікали в суспільстві того часу;
2) фізична непідготовленість молоді до служіння державі, важливим доказом чого вважалася поразка Росії у російсько-японській війні (1904-1905 роки).
У зв’язку із завершенням перевороту в промисловості та становленням капіталістичних відносин, на теренах Російської імперії активізувався процес урбанізації. Збільшення кількості фабрик і заводів залучало до міст нових жителів (за наявними даними, у період із 1897 по 1913 роки міське населення збільшилося на 70%), що породило проблему швидкого зростання населення. У той час місто було неготовим до таких змін і, як наслідок, спостерігалося масоване виникнення соціальних проблем, що створювали підґрунтя для суспільних розбіжностей і конфліктів. Однією з цих соціальних проблем було питання невлаштованості дітей. Батьки, свого часу проживаючи в сільській місцевості, звикли до самоорганізації дитячого часу: в нових реаліях діти, натомість, найчастіше залишалися сам на сам із суворими правилами міського життя. За таких умов питання, пов’язані з вихованням підростаючого покоління, набули особливої суспільної значимості [1, с. 17].
Піддаючись суттєвому реформуванню, тогочасне українське суспільство дедалі більше усвідомлювало потребу у вихованні активних, діяльнісних, освічених громадян. На основі досягнень природничих та гуманітарних наук складалися нові концепції навчання та виховання підростаючого покоління [2, с. 18]. Педагогіка переживала друге народження: популярність виховних та освітніх інновацій була неймовірною; з’явилися педагогічні кафедри, лабораторії, науково-дослідні установи; посилювалися контакти освітян на міжнародному рівні.
З іншого боку, державі необхідно було вживати заходів щодо виправлення ситуації із допризовною підготовкою молоді. Дана проблема визріла в результаті поразки Росії у російсько-японської війні чи, на думку деяких дослідників, ще раніше – після запровадження загальної військової повинності в Російській імперії 1 січня 1874 року [3, с. 207]. Відповідно, в суспільстві активно обговорювалися питання розвитку у призовників почуття відповідальності та необхідності всенародної допомоги їм у підготовці до військової служби.
За ініціативою інтелігенції у містах, приміських селищах і навіть у сільській місцевості почали організовуватися «вільні школи», в яких до управління внутрішнім життям залучалися учні та їхні батьки. Останні також організовували різноманітні клуби, гуртки для учнів та молодіжні організації, уводячи на їх основі елементи самоврядування.
Відтак, ураховуючи згадані події та настрої, у суспільстві дуже швидко набули популярності ідеї, викладені в книзі англійського розвідника Р. Бейден-Пауелла «Скаутинг для хлопців» [4], перше видання якої побачило світ 1908 року. Ця робота блискавично здобула успіх і, отже, була надіслана російському імператору Миколі II, який розпорядився, щоб Генеральний штаб видав її російською мовою. З того часу скаутський рух було популяризовано на землях сучасної України. Вже 1911 року було створено скаутську організацію України «Пласт», а 12 квітня 1912 року у Львові пластуни склали першу присягу [5]. З того часу скаутинг в Україні ставить своїм завданням різнобічне виховання молоді, не обмежуючись рамками спортивної, наукової чи морально-духовної організації, а прагнучи задовольнити різноманітні запити юнацтва, сформовані відповідно до потреб часу.
Література:
1. Сейку Е. Ю. Детские и юнoшеские oрганизации в Рoссии в начале ХХ века (вoеннo-патриoтический и культурнo-прoсветительский аспект): автoреф. дисс. канд. ист. наук: 07.00.02 – отечественная история. Мoсква: МГУ им. М. В. ломоносова, 2009. 23 с.
2. Ярмoльчук А. В. Скаутскoе oбщественнoе движение в Рoссии в XX веке: истoрия и сoвременнoсть: дисс. ... канд. ист. наук: 07.00.02 – отечественная история. Мoсква: Московский гуманитарный университет, 2004. 195 с.
3. Кучин В. Л. Скауты Рoссии. 1909-2007. Истoрия. Дoкументы. Свидетельства. Вoспoминания. Москва: «Минувшее», 2008. 600 с.
4. Баден-Пауэлл Р. Юный разведчик. Санкт-Петербург: Гл. упр. Ген. штаба, 1908. 282 с.
5. Про Пласт / Офіційний сайт скаутської організації України «Пласт». URL: https://www.plast.org.ua/about/. (Дата звернення: 29.11.2022).
__________________
Науковий керівник: Потильчак Олександр Валентинович, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін історичного факультету Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
