Сучасне українське суспільство потребує значних змін та реформ задля приведення сфер його життєдіяльності у відповідність до стандартів європейської та світової спільноти.
На сьогодні найпоширенішою проблемою є явище корупції, яке охоплює усі найважливіші галузі державного управління. Значного поширення це явище зазнало у політичній та економічній сферах. Саме тому кроки сьогоднішньої влади спрямовані на викорінення корупції з української держави.
Одним із важливих етапів зменшення проявів корупції є створення спеціальних антикорупційних органів. На сьогодні такими є Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Вищий антикорупційний суд, Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК).Як зазначає В. А. Ведькал, проблема боротьби з корупцією носить не лише внутрішньодержавний, а й міжнародний характер, що зумовлює співпрацю України з міжнародними універсальними і регіональними організаціями, зокрема, ООН, Радою Європи, Європейським союзом та приведення національного законодавства у відповідність із прийнятими зобов’язаннями [4, с. 99].
У цьому науковому дослідженні буде висвітлено основні аспекти діяльності Національного антикорупційного бюро України (НАБУ).
Метою публікації є аналіз діяльності та функціонування деяких спеціалізованих антикорупційних органів: Національного антикорупційного бюро України, а також здійснення їх практико-порівняльного аналізу.
Як свідчить досвід провідних країн світу, створення окремих антикорупційних органів, метою діяльності яких є запобігання та протидія корупційним проявам, є доволі позитивною практикою.
З метою приведення українського соціуму у відповідність європейським стандартам у нашій державі створено ряд антикорупційних органів. Однак на сьогодні ще рано говорити про те, чи вони повністю виправдовують мету свого створення та відповідають очікуванням громадян.
У відповідності до Конвенції ООН проти корупції (ратифікована Україною у 2006 році), кожна держава-учасниця має певні зобов’язання щодо реформування сфери боротьби з корупцією, а саме: 1) забезпечення існування органу або осіб, які спеціалізуються на боротьбі з корупцією за допомогою правоохоронних засобів; 2) надання такому органу або особам необхідної самостійності для того, щоб вони могли ефективно виконувати свої функції без неналежного впливу; 3) забезпечити достатню кваліфікацію та ресурси для співробітників такого органу [1].
Поштовхом до впровадження антикорупційної реформи та удосконалення антикорупційного законодавства України стала Революція Гідності.
Одним із наслідків антикорупційної реформи стало прийняття Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року та створення відповідної інституції – Національного антикорупційного бюро України, основною метою якого має бути забезпечення дотримання прав та свобод громадян у сфері запобігання корупції. Відповідно до ст. 1 вищезазначеного закону, Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
Завданням Національного антикорупційного бюро України є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці [3].
Діяльність НАБУ повинна ґрунтуватися на принципах верховенства права, поваги до честі та гідності людини і громадянина, незалежності, неупередженості та відкритості для народного контролю.
Основними завданнями Національного антикорупційного бюро є: 1) здійснення досудових розслідувань кримінальних правопорушень, оперативно-розшукових заходів у разі вчинення правопорушень, віднесених законом до його підслідності; 2) перевірка доброчесності та добропорядності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 3) взаємодія з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими державними структурами у сфері запобігання та розкриття корупційних правопорушень; 4) здійснення інформаційно-аналітичної та статистичної роботи; 5) діяльність у сфері міжнародного співробітництва.
Враховуючи той факт, що Національне антикорупційне бюро є не лише антикорупційним, а й правоохоронним органом, то існує вірогідність виникнення корупції у його внутрішній структурі.
Однак законодавцем цей факт було враховано, тому ним створено гарантії незалежності, які мають на меті запобігання корупційним проявам серед працівників НАБУ.
Отже, проаналізувавши Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України», можна зробити висновок, що створення цього органу має на меті боротьбу з корупцією в особливо великих розмірах (тобто якщо сума неправомірної вигоди перевищує 500 мінімальних зарплат, а це приблизно 1, 6 млн. гривень), адже саме корупція на такому рівні має найбільш негативний вплив на функціонування політичної та економічної сфер життя суспільства.
Отже, після ознайомлення із основними принципами та аспектами діяльності Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) можна говорити про ці інституції у порівняльно-правовому аспекті. НАБУ є правоохоронним антикорупційним органом і має на меті розслідування кримінальних правопорушень у разі отримання чиновниками неправомірної вигоди в особливо великих розмірах (більше як 1,6 млн. грн.). НАБУ керується принципом верховенства права, принцип гарантії та дотримання прав і свобод людини і громадянина, принципи прозорості, чесності, незалежності та непідкупності.
Список використаної літератури:
1. Волик В. Нормативно-правові засади компетенцій Національного агентства з питань запобігання корупції. Науковий вісник. 2015–2016. Вип. 16/17. С. 1–8.
2. Питання Громадської ради при Національному агентстві з питань запобігання корупції : Розпорядження Кабінету Міністрів України № 34-р від 18 січня 2017 р. Урядовий кур’єр. 2017. № 17.
3. Про національне антикорупційне бюро України : Закон України № 1698-VII від 14.10.2014 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18.
4. Ведькал В. А. Міжнародна співпраця України у сфері запобігання та протидії корупції. Право і суспільство. 2016. № 2(2). С. 98–104.
5. Конвенція Організації Об’єднаннях Націй проти корупції від 31.10.2003. Відомості Верховної Ради України (ВВР) від 07.12.2007. 2010 р., № 10, № 44, 2006. Ст. 2938. С. 52. Ст. 506.
6. Діяльність Національного антикорупційного бюро України: адміністративно-правові аспекти: монографія / О. В. Скомаров, Н. О. Рибалка. Київ: АртЕк, 2017. 210 с.
7. Про Національне антикорупційне бюро України. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 47, ст.2051.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
