«Гідність держави зрештою залежить від гідності особистостей, які її створюють», – казав британський філософ Джон Стюарт Мілль. Актуальність цього твердження сьогодні демонструє, що українці виборюють незалежність, свободу і відстоюють суверенітет України, формуючи більш свідоме суспільство, нові звичаї і традиції, переконання і віру у світле та процвітаюче майбутнє держави.
Повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну підтверджує, що українці знають, що таке гідність, розуміють цінність права на повагу до гідності, а тому, відповідно до філософії Мілля, наша держава є, була і буде гідною, чого не можна сказати про країну-агресора та людей, які виступають на боці окупанта.
Так що ж є людською гідністю з наукової та практично юридичної точки зору і чи існують аспекти людської гідності, які Україною законодавчо не імплементовано?
Конституція України у статті 3 визначає, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Окрім цього, у статті 28 Конституція України декларує право на повагу до гідності, де ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню [1]. Так, у практиці Конституційного Суду України людська гідність тлумачиться як право, гарантоване статтею 28 Конституції, і як конституційну цінність. Саме остання, на думку Суду, наповнює сенсом людське буття та є мірилом визначення сутності прав людини та критерієм допустимості можливих обмежень таких прав, що гармонійно вписується у зміст Основного Закону [2].
Право на людську гідність у юриспруденції розглядається як абсолютне позитивне право, а власне людська гідність як конституційна свобода людини, як одне з фундаментальних прав, яке реалізується системно, не оминаючи важливі аспекти інших прав і свобод. П. Рабінович наголошує, що гідність людини – це її чеснота, тобто цінність людини як такої, самої по собі (самоцінність) – незалежно від будь-яких її біологічних чи соціальних властивостей. Із цього випливає й засада рівності всіх людей з огляду на їх гідність. Вчений зауважує, що гідність – це моральна риса, яка відображає унікальну природу людини. Від народження кожної людини її гідність є однаковою, рівною з гідністю всіх інших людей [3, с. 29]. Поділяють позицію науковця також В. Погорілко та В. Федоренко, які розуміють гідність як невід’ємне внутрішнє ставлення людини до себе як до унікальної цілісної особи [4, с. 127].
Оскільки Україна, будучи європейською державою, прагне вступити у Європейський Союз, то міжнародні стандарти і принципи гідності людини, право на повагу до гідності потребують деталізації при їх екстраполяції в українську правову систему, праворозуміння, правосвідомість та рівень правової культури.
Варто зауважити, що у європейських конституціях та практиці конституційних судів зустрічаються загальні та абстрактні характеристики окремих аспектів поняття гідності людини. Так, гідність характеризується як непорушна, невід’ємна ,верховна, джерело прав та свобод людини, фундамент політичного порядку та соціального миру [5, с.31].
Що ж стосується Європейського Союзу в цілому, то з моменту набрання чинності Амстердамським договором 1999 року, перші статті договорів ЄС тепер мають містити чіткий перелік «цінностей» (спочатку в Амстердамському договорі вони називалися «принципами», але пізніше змінено на «цінності» в Лісабонській угоді 2010 р.), в яких сказано, що Європейський Союз стверджує, що ЄС базується на цінностях верховенства права, демократії та прав людини, а також рівність, людська гідність і свобода, і заявляє, що ці цінності є «спільними для держав-членів». Тоді повага до цих цінностей є передумовою та умовою приєднання будь-якої держави до Європейського Союзу [6, с. 14]. Таким чином, людська гідність є однією з основних цінностей ЄС.
На міжнародній арені право на людську гідність тлумачиться і захищається, зокрема, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Європейським судом з прав людини. Так, стаття 3 Конвенції закріплює одну з найбільш фундаментальних цінностей демократичних суспільств (справа «Буїд проти Бельгії»): заборона катувань і нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання є цінністю цивілізації, тісно пов’язаною з повагою до людської гідності [7, с.5].
У цьому розрізі цікавою та важливою для нас є практика Європейського суду з прав людини. Місце людської гідності у конвенційній системі прав можна прослідкувати на прикладі справи «Крістін Гудвін проти Сполученого Королівства», у якій Євросуд визнав захист людської гідності головною метою Конвенції [8]. Позиції судів про безумовний характер захисту права на повагу до людської гідності та беззастережну заборону катувань дозволяють зробити висновок про визнання ЄСПЛ абсолютного характеру людської гідності. Це означає, що за жодних умов обмеження цього права не можуть бути виправданими. Підтвердженням наведеного висновку може бути також відсутність в Конвенції будь-якого застереження про допустимість посягання на людську гідність.
Оцінка ЄСПЛ самої дії як жорстокого, нелюдського і принижуючого гідність поводження залежить від сукупності таких обставин, як тривалість й інтенсивність відповідного поводження, наслідки таких дій для здоров’я людини, стать, вік, попередній стан здоров’я та інші індивідуальні особливості, тобто кожна конкретна ситуація аналізується, а рішення виноситься тільки після врахування усієї сукупності обставин, що спричинили порушення статті Конвенції. Крім того, з рішення ЄСПЛ у справі «Кемпбелл і Косанс проти Сполученого Королівства» випливає те, що кожна людина оцінює себе індивідуально і суб’єктивно, тому у деяких випадках, наприклад, «погроза (школяру фізичним покаранням) на адресу невразливої людини може не справити на неї якогось помітного впливу, однак може бути такою, що принижує гідність; і навпаки, – уразлива людина може бути надзвичайно глибоко вражена погрозою, яку можна було б визнати як таку, що принижує гідність, лише спотворивши звичайне значення цього слова» [9].
На думку ЄСПЛ, держави мають позитивні зобов’язання згідно зі статтею 3 Конвенції, які включають, по-перше, зобов’язання запроваджувати нормативно-правову базу для захисту права; по-друге, за певних чітко визначених обставин зобов’язання вживати оперативні заходи для захисту конкретних осіб від ризику поводження, що суперечить цьому положенню; і ,по-третє, зобов’язання провести ефективне розслідування небезпідставних заяв про застосування такого поводження. Загалом кажучи, перші два аспекти цих позитивних зобов’язань класифікуються як «матеріальні », тоді як третій аспект відповідає процесуальним зобов’язанням держави («X та інші проти Болгарії») [7, с. 5, 25]
При цьому, поводження вважається «таким, що принижує гідність», якщо воно принижує або зневажає особу, демонструє відсутність поваги до її людської гідності чи применшує її, або викликає почуття страху, душевного страждання чи неповноцінності, і може зламати здатність особи до морального і фізичного опору. Щоб поводження вважалося таким, що принижує гідність, може бути достатньо приниження жертви у її власних очах, а не на думку інших осіб. Окрім того, хоча питання про те, чи було метою поводження принизити або зневажити жертву, є чинником, який слід брати до уваги, відсутність будь-якої такої мети не може остаточно виключити визнання факту порушення статті 3 («Гефген проти Німеччини») [7, с. 9].
Належну увагу практика ЄСПЛ приділяє випадкам, коли інформація про поводження, що принижує гідність особи, набула широкого розголосу. На думку ЄСПЛ, наведена обставина, як і наявність мети принизити особу, може посилити тяжкість поводження чи покарання. Однак відсутність такої інформації чи мети не обов’язково є перешкодою для визнання понесеного покарання як такого, що принижує людську гідність. Така позиція пов’язана з тим, що навіть якщо особа не була принижена в очах інших людей, вона може бути принижена у власних очах [10].
Таким чином, можемо дійти до висновку, що гідність людини як європейська цінність, яка складає фундаментальну основу прав людини, є надважливою частиною європейського майбутнього України. Так, існує чимало аспектів, зазначених, зокрема, Європейським судом з прав людини, над якими ми можемо попрацювати: встановлення чітких та зрозумілих критеріїв для розмежування видів поводження з людиною, які заборонені Конституцією, введення у законодавчий обіг поняття гідності людини. Адже так зможемо наблизитися до стандартів та механізмів Європейського Союзу, членом якого Україна та Український народ так прагне стати.
Література:
1. Конституція України від 28.06.1996 №254к/96-ВР URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
2. Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-18#Text
3. Рабінович П.М. Право людини і громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень). Xарків: Право. 1997. 64 с.
4. Погорілко В.Ф. Конституційне право України. Київ : Наук. думка, 2002. 732 с.
5. Стецик Назарій. Природа гідності людини (на основі аналізу сучасних європейських конституцій та прецедентної практики конституційних судів). Український часопис конституційного права. 2018. №1. С. 28-39.
6. Gráinne de Búrca. Poland and Hungary’s EU membership: On not confronting authoritarian governments. Editorial Reflection. №20 (2022). P. 13-34.
7. Керівництво із застосування статті 3 Європейської конвенції з прав людини (Заборона катування). 31 серпня 2022р. URL: https://www.echr.coe.int/documents/d/echr/Guide_Art_3_UKR
8. Case of Christine Goodwin v. United Kingdom від 11.07. 2002. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-125318
9. Case of Campbell and Cosans v. the United Kingdom від 25.02.1982 URL: https://hudoc.echr.coe.int/fre#{%22itemid%22:[%22001-57455%22]}
10. The case of «Tyrer v. United Kingdom», no. 5856/72, ECHR, 25 April 1978. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-104180
_______________________________
Науковий керівник: Сінькевич Олена Василівна, професор, доктор юридичних наук
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
