:: LEX :: СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ У ПОСТМОНАРХІЧНІЙ РОСІЇ: ПИТАННЯ ЛЕГІТИМНОСТІ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 34)

Термін подання матеріалів

14 липня 2021

До початку конференції залишилось днів 26


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ У ПОСТМОНАРХІЧНІЙ РОСІЇ: ПИТАННЯ ЛЕГІТИМНОСТІ
 
13.02.2007 21:27
Автор: Терлюк Іван Ярославович, кандидат історичних наук, доцент, Львівський державний університет внутрішніх справ
[Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]
1. Минає 90 років від часу створення у Києві Української Центральної Ради (далі – УЦР), з якою асоціюється виникнення першої за порядком новітньої національної української державної формації. Загальновідомо, що цій події передували падіння в Росії царського режиму та прихід до влади ліберально-демократичного Тимчасового уряду (далі ТУ). Вважаючи себе за тимчасову владу, що діє тільки до скликання Установчих зборів Росії (спочатку були призначені на вересень), ТУ під впливом революційних подій змушений був робити певні кроки в напрямку демократизації суспільства й державного управління, що у підсумку спричинилися до створення УЦР.
2. У рамках заходів по демократизації суспільних відносин, у Росії проголошувалися чинними основні права й свободи громадян, рівність солдат з громадянами й повна політична амністія. ТУ також проголосив про відміну смертної кари й скасування будь-яких обмежень громадян у правах за соціальними, релігійними та національними ознаками. Наголошувалося на необхідності демократизації установ земського та міського самоврядування, а головне, рекомендовано створювати на місцях представницькі органи – ради (комітети) об'єднаних громадських організацій.
3. З метою реорганізації багатьох суспільних сфер й державного управління ТУ вдався до проведення реформ. Зокрема, у перші дні свого існування ліквідував (реорганізував) одіозні державні структури, що найбільше ототожнювалися з поваленим царським режимом жандармерію, поліцію (натомість, створив міліцію), управління по пресі (цензуру) тощо. Готуючи реформу місцевого самоуправління й земельну реформу, затвердив права фабрично-заводських комітетів та створив систему земельних комітетів (квітень 1917 р.).
4. Цілеспрямованими зусиллями ТУ, а також внаслідок зустрічного демократичного волевиявлення на просторах колишньої імперії оформилася владна вертикаль, що відповідала тодішнім настроям переважної більшості її населення. У центрі реорганізації адміністративного апарату влади перебували земства, компетенція яких розширювалася. Ця обставина, по-суті, стала передумовою того, що більшість посад у владних органах ставали виборними. У всіх губерніях та повітах земські губернські й повітові з'їзди обирали громадські ради й комітети, які розглядалися, відповідно, як представницькі та виконавчі органи місцевої влади (з травня 1917 р. згідно з ”Тимчасовим положенням про земські установи” виконавчим органом земств оголошувалася міліція). Місцеву виконавчу владу, яка до революції належала губернаторам і повітовим справникам, було замінено інститутом губернських і повітових комісарів ТУ ("Тимчасове положення про губернiальних i повiтових комiсарiв" було затверджено ТУ 19 вересня 1917 р.). Найчастіше ними за посадою ставали голови губернських і повітових земських управ, тобто виборні особи. У волостях замість старшин, які користувалися усією повнотою влади, стали функціонувати виборні волосні виконавчі комітети. Проте, дослідники (С.Кульчицький) зазначають, що у нових органах представницької демократії й надалі провідне становище залишалося за представниками торгово-промислових кіл та управлінської бюрократії.
5. Зазначені процеси по демократизації суспільства й державного управління, здійснювані з боку ТУ Росії викликали в українському середовищі схвалення й сподівання на близьке розв'язання назрілих проблем національного розвитку, сприяли легалізації діяльності й створенню на українських землях політичних партій та різноманітних громадських організацій. Останні увійшли у Київський виконавчий комітет, а незабаром, об'єднавшись, (за однією з версій – 3-го, а за іншою 17 березня) створили на його основі представницький орган українських політичних сил під назвою Української Центральної Ради. У такій назві цілком узгоджувалися наголошення особливих функцій, особливої ролі, які належало виконувати новостворюваній інституції (центральна), з історичною, національною традицією (найвищі, найповажніші колективні представницькі органи називалися здебільшого радами).
6. У перші тижні свого існування УЦР не наважувалася виступити у ролі керівника українського національно-визвольного руху і, фактично, відігравала роль київської міської організації, переживала процес організаційного та ідейного становлення. Це, зокрема, на той час виявлялося у невизначених правовому статусі (іменувалася себе і Українською народною радою, і національним урядом України, і виконавчим органом громадських організацій, і носієм моральної влади, і крайовою владою, і крайовим комісарством) та політичній платформі діяльності. У своєму першому юридичному документі відозві – вона закликала український народ домагатися від ТУ всіх прав, але звела ці права до публічного використання української мови в державних, судових та освітніх установах.
7. На процесі розбудови держави суттєво позначився той факт, що у 1917 р. Україна ще не виокремилася зі складу Росії і як складова частина останньої зазнавала дії тих же чинників, що й інші регіони. Найголовнішою проблемою, навколо якої точилася боротьба різних ідейно-політичних сил в Україні в період національно-демократичної революції, було втілення ідеї незалежності України і побудова Української держави. Неоднакове розуміння самої незалежності, способів її досягнення, форм української державності стали головними причинами того, що український національно-визвольний рух під керівництвом УЦР пройшов еволюцію у поглядах на державність України від ідеї автономії до альтернативної, самостійницької.
8. Отже, перемога Лютневої 1917 р. буржуазно-демократичної революції в Російській імперії поруч з іншим висунула на порядок денний і питання про самовизначення України, відродження її державності. Сам факт утворення УЦР не виходив за межі правового поля постмонархічної Росії: співвідносився з рекомендаціями Тимчасового уряду створювати на місцях представницькі органи влади у формі рад об'єднаних громадських організацій, а тому створення було легітимним.

e-mail: terlyuk_ivan@mail.ru
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПИТАННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ В ПЕРІОД ДИРЕКТОРІЇ УНР
28.02.2007 18:46
УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВО- ТА ЗАКОНОТВОРЕННЯ В ПЕРІОД ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
28.02.2007 18:43
ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА В ЧАСТИНІ ЗАХИСТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ВІДПОВІДНО ДО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
28.02.2007 18:42
ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОВИЙ АНАЛІЗ ЗАБОРОНИ КАТУВАНННЯ
28.02.2007 18:39
ПРОБЛЕМА ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ У ФРАНЦІЇ КІН. XVIII СТ. В НАУКОВІЙ СПАДЩИНІ ІВАНА ЛУЧИЦЬКОГО
28.02.2007 18:36
ІДЕОЛОГІЧНО-ПРАВОВОВІ КОНЦЕПЦІЇ ЦАРСЬКОЇ ВЛАДИ ЗА СЕМАНТИКОЮ СКАРБІВ ТА ТЕРАТЕВТИКИ У НОСІЇВ КУЛЬТУРИ ГАВА-ГОЛІГРАДИ
28.02.2007 18:34
ЛЕГІТИМНІСТЬ СПІЛЬНИХ МІЖДЕРЖАВНИХ РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКИХ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ
27.02.2007 18:13
ТЕНДЕНЦІЇ ЯКІСНОЇ ЗМІНИ ПРАВ ЛЮДИНИ У ЗВ’ЯЗКУ З АКТИВАЦІЄЮ ТЕРОРИСТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ
27.02.2007 18:11
ІДЕЯ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ В ІДЕЯХ МИСЛИТЕЛІВ РІЗНИХ ІСТОРИЧНИХ ЕПОХ
27.02.2007 18:09
ХРИСТИЯНСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ І ПРАВА ЛЮДИНИ
27.02.2007 17:39




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше