Дактилоскопія офіційно була введена в судову та розшукову практику світу в 1895 р., завдяки англійському антропологу та лікарю Ф. Гальтону.
В Російській імперії свого офіційного закріплення дактилоскопія зазнала разом із створенням Центрального дактилоскопічного бюро у Санкт-Петербурзі 14 січня 1908 року.
Хоча в м. Києві, ще у 1904 році, завідуючим розшуковою частиною Київської міської поліції було організовано новий дактилоскопічний відділ, одним з перших документально оформлених випадків встановлення особи невпізнаного трупу з використанням можливостей дактилоскопії є випадок описаний В.І. Лебедєвим у посібнику для реєстраційних бюро розшукових відділень, що має назву «Дактилоскопія. (Пальцедрукування). Реєстрація і встановлення особи злочинців за допомогою відтисків шкіряних ліній пальців рук» від 1909 р.
Зазначений випадок В.І. Лебедєвим описаний так, 22 березня 1909 р. на околиці м. Риму було виявлено труп невідомого чоловіка з ознаками насильницької смерті. Працівники поліцейської префектури, для встановлення особи загиблого, склали реєстраційну картку, яка містила фотографії, дані антропометричних вимірів та відбитки пальців рук. Копії картки були розіслані при розшуковому циркулярі до розшукових поліцій і реєстраційних бюро великих міст Європи. При надходженні розшукового циркуляра з копією реєстраційної картки до Варшавського розшукового відділення була вирахувана дактилоскопічна формула невпізнаного трупа за якою в подальшому знайдено реєстраційну картку з фотографією грабіжника Тарантовича, який був зареєстрований в розшуковому відділенні 3 жовтня 1908 р., як особа, яка вчиняла грабежі. Згодом правильність співпадання було підтверджене в ході досудового слідства.
В подальшому дактилоскопіювання трупів зазнає свого документального оформлення циркуляром Міністерства Юстиції Російської імперії від 9 вересня 1915 р. за № 37317 «Правила про порядок приєднання до справ, зберігання і пересилки речових доказів, які направляються судовим слідчим для дослідження в Кабінеті науково-судової експертизи», який був розісланий до всіх прокурорів судових палат та окружних суддів Російської імперії. Третій параграф цього документу містив рекомендації щодо порядку проведення дактилоскопіювання трупів, які зазнали трупного задубіння.
В подальшому з приходом радянської влади НКЮ та НКВС УРСР 20 травня 1924 р. затвердили інструкцію «Про розмежування діяльності Кабінетів науково-судової експертизи, Судово-хімічних лабораторій при губернських відділах здоров’я та Реєстраційних бюро при органах карного розшуку», яка передбачала окремим завданням Реєстраційних бюро при органах карного розшуку встановлення осіб невпізнаних трупів з використанням можливостей дактилоскопії, антропометрії та судової фотографії.
В кінці 20-х років минулого століття починають з’являтись і наукові статті, які в межах дактилоскопічного методу ідентифікації торкались окремих аспектів дактилоскопіювання трупів. Так О.О. Сальков, на сторінках журналу «Судово-медична експертиза», присвятив значну частину наукової статті дактилоскопіюванню трупів; О.І. Законов (1928 р.), присвятив цьому питанню всю статтю, обравши питання попередньої підготовки до дактилоскопіювання пальців трупів, які мають зморшки; С.М. Потапов (1926 р.) описав реєстраційний метод встановлення невпізнаних трупів.
У 50-х роках минулого століття проблема дактилоскопіювання трупів знову стає актуальною і знаходить своє відображення в наукових працях та статтях науковців та практиків, зокрема Н.Г. Бдікіної (1955 р.), С.П. Дідковської (1957 р.), М.В. Кісіна (1959 р.), а також виноситься на обговорення Всесоюзної конференції наукового товариства судових медиків та криміналістів.
У своїх публікаціях М.В. Кісін, найбільш повно розкрив технічну та методологічну сторони дактилоскопіювання трупів, зокрема розглянув проблеми: муміфікованих та мацерованих китиць рук трупів (1960 р.), при відсутності епідермісу на пальцях рук (1960 р.) при ушкодженні чи руйнуванні епідермісу пальців (1961 р.) та трупів, які були піддані дії високих температур (1964 р.). У 1964 р. М.В. Кісін підсумував отримані теоретичні пошуки та практичний досвід в дисертаційній роботі, яка була присвячена дактилоскопіюванню трупів.
Зарубіжні науковці також активно досліджували проблеми ідентифікації трупів за допомогою можливостей дактилоскопії. Заслуговують на увагу публікації таких вчених та практиків: C.E. Chapel (США, 1941 р.), F.R. Cherill (Великобританія, 1954 р.), K. Reuter (Німеччина, 1929 р.).
Ще в 20-х роках минулого століття дактилоскопіювання трупів вже надійно увійшло окремими главами в посібники по дактилоскопії зарубіжних криміналістів, однак в нашій державі ще й досі цього не сталося.
В 60-70-хх роках минулого століття тему дактилоскопіювання трупів продовжили науковці О.З Бєлєцький та О.М. Ратнєвський, що звернули увагу на дактилоскопіювання трупів, які розклалися внаслідок дії трупного гниття (1969 р., 1978 р.). Відкритий О.М. Ратнєвським розчин, отримав його назву, та зазнав широкого вжитку при дактилоскопіюванні трупів кінцівок, які зазнали значного впливу посмертних змін.
Науковець Л.В. Станіславський, звернув увагу на виявлення папілярних узорів на пальцях мацерованих трупів використовуючи метод оптичного контрастування (1965 р.).
В подальшому було опубліковано декілька наукових розробок, зокрема С.С. Бистрова (1977 р.), В.М. Караваєва (1977 р.), С.В. Дерія (1980 р.), С.П. Прібилова (1980 р.), які акцентували увагу на проблеми дактилоскопіювання рук трупів, що зазнали муміфікації.
Наказ МВС СРСР № 10 від 14.01.1986 р. закріпив дактилоскопіювання трупів нормативно, вказавши що дактилоскопіювання на місці події проводять працівники міліції, а в морзі спеціалісти судово-медичної служби.
З розпадом СРСР в Російській Федерації дослідження із дактилоскопіювання трупів були продовжені науковцями М.М. Шухніним (2000 р.), Д.О. Валєтовим (2001 р.), Г.С. Воропаєвим (2001 р.), О.В. Втюріним та А.І. Коноваловою (2002 р.), які в своїх дисертаційних дослідженнях і наукових статтях зупинились на організаційних та тактичних питаннях використання методів ідентифікації трупів та супутніх проблемах, що можуть виникнути в ході їх реалізації, а І.В. Бруснєцова (2002 р.), висвітлила нові можливості ідентифікації невпізнаних трупів з використанням автоматизованих дактилоскопічних ідентифікаційних систем.
В Україні питання встановлення особи невпізнаного трупа з використанням можливостей дактилоскопії зазнало лише нормативного закріплення, а наукова та методична частина даної проблеми знаходиться в стадії розробки.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
