СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ В КОНТЕКСТІ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ РЕФОРМ
12.12.2009 19:05
Автор: Шишко Яна Русланівна, студентка юридичного факультету Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
[Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]
На сучасному етапі реформування правової системи, яке супроводжується різким падінням життєвого рівня широких прошарків населення та загостренням соціальної і матеріальної нестабільності в суспільстві, проблема ефективної державної соціальної політики набуває особливого значення. Її роль як засобу системного забезпечення демократичних реформ досліджена недостатньо. Відсутнє єдине розуміння змісту соціальної політики, її форм і методів реалізації, взаємодії з економічною ефективністю. Це зумовлює потребу теоретичного осмислення причин виникнення, еволюції та структури, функцій соціальної держави та перспектив її становлення в сучасній Україні, що окрім своєї теоретичної актуальності, має важливе практичне значення, оскільки фактично йдеться про створення демократичної, соціальної, правової держави, реальне забезпечення прав і свобод громадян України.
Нині на основі аналізу сучасних моделей державної соціальної політики необхідно розглянути концепцію соціальної політики в період демократичного реформування українського суспільства та її роль у забезпеченні політичної стабільності.
Необхідно дослідити взаємозалежність соціально-економічних факторів і політичної стабільності. Сильна соціально-економічна політика є однією з головних передумов стійкого стану суспільства, що дозволяє ефективно функціонувати в умовах різних впливів, зберігаючи при цьому свої структуру і спроможність контролювати процес суспільних змін.
Важливим є обґрунтування залежності легітимності влади від ефективності соціальної політики.
В період реформування українського суспільства соціальна політика формувалася на основі вирішення двох завдань – перебудови соціально-економічної системи й адаптації до конкурентних вимог глобальної економіки. Такий підхід, який припускав зниження ролі держави в соціально-економічній сфері та проведення приватизації, і визначив характер соціальної політики. Її основною метою став соціальний захист, який повинен був повною мірою пом'якшити соціальні наслідки реформ. Таким чином, проблема розглядалася винятково з погляду оптимізації перерозподілу обмежених ресурсів між соціально вразливими групами населення.
Сьогодні у контексті сучасних політичних і соціально-економічних процесів необхідно виявити роль і місце соціальної політики в системі державних пріоритетів; тенденції, задачі, особливості її формування; теоретико-методологічні підходи до дослідження залежності формування і здійснення соціальної політики від політичних і економічних факторів; її роль у системному забезпеченні демократичних реформ, сформулювати концепцію соціальної політики в перехідний період і на перспективу, яка повинна містити елементи як пасивної, так і активної соціальної політики, метою якої є створення мотиваційної системи, проаналізувати ступінь розробки проблем соціальної політики у вітчизняній і зарубіжній літературі, виявити роль громадянського суспільства в здійсненні соціальної політики, а також проаналізувати можливості соціальної політики на сучасному етапі реформування українського суспільства.
Виходячи з вищезазначеного важливою проблемою є обґрунтування зв'язку соціальної політики з ефективністю демократичних інститутів, показати, що ключовою проблемою, від вирішення якої багато в чому залежить ефективність демократичних політичних інститутів, є отримання цими інститутами соціальної спрямованості, можливість за їх допомогою здійснювати соціальну політику в інтересах досить широких верств населення. В країнах, де вдавалося забезпечити таке поєднання демократичних інститутів з сильною соціальною політикою, ці інститути знаходили необхідну легітимність і стійкість, що підвищувало ефективність їх функціонування.
Необхідність посилення соціальної орієнтації функціонування економіки змушує шукати нові механізми забезпечення базової захищеності населення. Важливо виділити й обгрунтувати пріоритети системи соціального захисту в Україні. Нова концепція системи соціального захисту в ідеалі повинна бути орієнтована на забезпечення кожному члену суспільства прожиткового мінімуму і надання матеріальної допомоги тим, хто неспроможний подбати про себе сам. Тому основними цілями соціальної політики на сучасному етапі є: максимальне збереження фізичного, інтелектуального, духовно-етичного потенціалу країни; формування ефективної системи трудової мотивації, яка відповідає вимогам легального ринку України. Без цього неможливий економічний підйом, не буде ефективної економіки, повноцінного ринку; створення інституціональних і соціально-економічних передумов для реалізації громадянами, різними суспільними прошарками і групами населення своїх потреб і інтересів, прояву своєї активності і розкриття особистості. Саме це створює передумови громадянського суспільства, особистої свободи, реальної демократії.
В Україні відбуваються трансформаційні зміни, метою яких є створення економічно і соціально розвиненої, політично стабільної держави.
e-mail: larisa-nalivayko@rambler.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
