ЗАСОБИ ГАРАНТУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПРИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ АВТОМОБІЛІВ
15.12.2009 19:13
Автор: Бригадир Іван Васильович, кандидат юридичних наук, викладач кафедри трудового, екологічного та земельного права Харківського національного університету внутрішніх справ
[Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]
Незалежно від того, які сфери суспільного життя досліджуються, який вплив на довкілля з боку діяльності людини спричиняється, переважна більшість учених-природознавців вказують на значний розвиток сучасних технологій та поліпшення життя людини завдяки їм. Однак, практично, будь-яка людська діяльність має як позитивні, так і негативні наслідки для людини чи довкілля. Не позбавлена негативних тенденцій і транспортна сфера діяльності людини. Розвиток транспорту в історії людства завжди відігравав значну роль, він визначав технологічний рівень країн, їхні торговельні успіхи та військову міць, дозволяв розширювати території та скорочувати час на їх освоєння тощо. Але транспорт вимагав і певних „жертв”. Зокрема, для розвитку його інфраструктури потрібні земельні ділянки, котрі необхідно вилучати зі складу природного середовища.
Автомобіль став майже єдиним і цілком достатнім видом транспорту, що дійсно є сьогодні не предметом розкоші, а засобом пересування. Автомобільна промисловість зробила його доступним для великої кількості людей. Уряди низки країн розробляли програми з перетворення автомобіля на достатньо недорогий транспортний засіб для кожного [1, с. 73].
Однак автомобіль став заручником свого успіху. Кількість таких транспортних засобів поступово наближається до кількості населення на Землі. Цьому є певні пояснення. Як тільки матеріальне становище людей поліпшується, відразу зростає кількість придбаних автомобілів. Така тенденція проявляється і в Україні: автовиробники та їх представництва у виступах в засобах масової інформації в 2005–2006 роках відзначали підвищений попит на автомобілі, подекуди це призводило, до утворення своєрідних черг на їх придбання. Такі тенденції простежуються в багатьох країнах, що розвиваються [2, с. 4–5].
Тому дедалі актуальнішим стає питання охорони довкілля від негативного впливу автомобільного транспорту. Основна небезпека від експлуатації автомобіля полягає у викидах, що утворюються при перетворенні хімічно зв’язаної енергії пального в енергію руху цього транспортного засобу. Тож основним напрямком зменшення впливу автомобільного транспорту на навколишнє природне середовище є поліпшення екологічних показників двигуна автомобіля.
Крім того, причиною низького рівня екологічної безпеки автомобільного транспорту є порівняно невеликий вплив одного автомобіля на навколишнє середовище, в результаті чого кожен окремий власник не може виявити чи спостерігати негативних наслідків для довкілля від експлуатації свого автомобіля. А тому досить важко переконати таких осіб у необхідності дотримання екологічних вимог щодо його транспортного засобу. За таких умов провідну роль відіграє саме встановлення правових вимог до екологічних показників автомобіля та покладення на власника обов’язку їх виконувати.
Поступове встановлення більш жорстких вимог до автомобілів – це звичайна практика майже всіх країн ЄС [3]. Виходячи зі світової практики, можна відзначити, що запровадження більш жорстких вимог до вмісту шкідливих речовин у відпрацьованих газах автомобіля є найефективнішим способом забезпечення екологічної безпеки транспорту. Цей спосіб є найбільш прийнятним для України, і чинне законодавство до нього максимально пристосоване. Адже серед усіх екологічних показників автомобіля саме з показниками вмісту забруднюючих речовин, які виділяються при роботі його двигуна, законодавець пов’язує заборону на подальшу експлуатацію транспортного засобу. Фактично, механізм введення в дію європейських норм зводиться до встановлення як відповідного державного стандарту Євро-3, -4, -5.
Дослідження сфери безпосередньої експлуатації автомобілів дає можливість класифікувати засоби гарантування екологічної безпеки за основними напрямками та способами правового впливу за такими групами:
– правові засоби зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря від роботи автомобілів, серед яких виділяються підгрупи:
o встановлення більш жорстких правових вимог до вмісту шкідливих речовин у відпрацьованих газах двигуна;
o встановлення додаткового фінансового (фіскального) навантаження;
o впровадження адміністративно-правових обмежень для власників транспортних засобів;
– правові засоби попередження негативного впливу автомобіля на життя і здоров’я людини та довкілля після виведення його з експлуатації як транспортного засобу;
– правові засоби забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту через поліпшення якості пального;
– правові засоби гарантування екологічної безпеки при поводженні з такими витратними матеріалами, як автомобільні покришки, відпрацьовані мастила, фільтруючі елементи, охолоджуючі рідини, акумулятори тощо.
Література:
1. Кричевський С.В. Экологическая история техники (методология, опыт исследований,перспективы): [Монография]. – М.: ИИЕТ РАН, 2007. – 160 с.
2. Перспективи автопрому / Автоцентр. Щотижневик. 2007. – № 38 (528).
3. Чисте „Євро”. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://journal.agrosector.com.ua/archive/15/. – Заголовок з екрану.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
