:: LEX :: ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 43)

Термін подання матеріалів

21 вересня 2022

До початку конференції залишилось днів 35


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ
 
16.12.2009 07:40
Автор: Руда Христина Петрівна, курсант факультету з підготовки слідчих Львівського державного університету внутрішніх справ
[Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право]
Важливим аспектом реформування права державної власності на землю є визначення його об’єктів. В чинному Земельному кодексі об’єкти права державної власності на землю визначаються певною мірою за «залишковим» принципом. Це означає, що в державній власності знаходяться всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність(ч.1 ст.4 Земельного кодексу України).
Серед проблем, які чекають найскорішого розв’язання, є проведення розмежування земель державної та комунальної власності. Від успішного регулювання відносин, пов’язаних з використанням земель державної і комунальної власності, багато в чому залежить проведення земельної реформи [2, С.257].
Для реалізації робіт щодо розмежування земель державної і комунальної власності необхідно:
- провести в містах відповідну підготовчу роботу щодо розмежування земель державної і комунальної власності та забезпечити інвентаризацію та реєстрацію земельних ділянок несільськогосподарського призначення, інших об’єктів нерухомого майна та прав на них, розподілу і перерозподілу земель;
- прискорити надання та формування ділянок несільськогосподарського призначення у власність державним та комунальним підприємствам, установам і організаціям та прискорити розробку планів земельно-господарського устрою, містобудівної документації та місцевих правил забудови;
- розробити та впровадити відповідну систему навчання та розстановки кадрів у землевпорядних органах та забезпечити підготовку фахівців для здійснення експертизи землевпорядних проектів, вартості земельних ділянок, функціонування ринку землі [3,С.9-10].
Державне управління характеризує стан суспільства, розвиток економічного життя та політичного устрою. Держава будучи найбільшим власником здійснює управління, об'єктами державної власності та регулювання процесів трансформації відносин власності в Україні. Основними проблеми державної власності є: забезпечення національної безпеки, досягнення загальнонаціональних цілей, задоволення суспільних інтересів та потреб.
Державне управління в сфері відносин власності повинно здійснюватись з метою створення більш сприятливого середовища для функціонування та діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки та формування показників ефективності їх діяльності [1, С.235].
Держава на рівні суб’єктів права власності повинна залишатися основним регулятором суспільних земельних правовідносин власності в інтересах усіх громадян України та мати повноваження не лише представницького змісту.
Держава виступаючи в якості суб'єкта управління надає державному управлінню власністю специфічних якостей, які потребують удосконалення: системності - завдяки цій якості управління здійснюється скоординовано, цілеспрямовано, ефективно та постійно; верховенства - держава централізовано повинна брати на себе зобов'язання здійснювати та координувати управління, з метою забезпечення суспільних інтересів; визначеності - межі розповсюдження державного управління повинні бути визначені, не лише як такі, що існують в рамках національної держави, а й ті, що виходять за її кордони та проявляються в зовнішній політиці даної держави [4, С.77].
При виборі способу та напрямів удосконалення управління державною власністю слід звернути увагу на раціональне використання та охорону земель, а саме:
якісне використання земель, земельних ділянок та земельних ресурсів відповідно до встановлених нормативів якості та систем управління;
безпечне використання земель, земельних ділянок, земельних ресурсів у межах нормативів екологічної безпеки;
раціональне використання земель, земельних ділянок, земельних ресурсів, тобто соціально, економічно, технологічно та екологічно виправдана експлуатація зазначених об’єктів;
конкурентно спрямоване використання зазначених об’єктів у процесі будь-якої діяльності, що здатне забезпечити отримання конкурентоспроможної продукції, послуг тощо, доступних за наявних умов для різних споживачів [5, С.14-15].
Отже, процес управління державною власністю має бути спрямований на досягнення стратегічних і тактичних цілей розвитку національного господарства.

Література:
1. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенності України: Актуальні проблеми практичної теорії. – 2-ге вид.- К.: Знання, 2007. – 445с.
2. Бондар О.Г.Об’єкти права державної власності на землю в умовах земельної реформи в Україні: проблеми визначення // Вісник університету внутрішніх справ. - № 10. – 2000. - С. 256-259.
3. Носік В.В. Власність і право власності на землю: методологія, теорія,
практика // Земельне право України. - № 2 . – 2007. – С.3-13.
4. Швець В.І. Органи державної влади як суб’єкти земельних відносин у договорах купівлі продажу земельних ділянок державної власності // Юридична Україна. – № 10. – 2008. – С.75-82.
5. Шульга М.В. Актуальні питання гарантування земельних прав громадян України // Земельне право України.-№2.- 2007. – С. 14-21.

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
МИРОВА УГОДА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ
16.12.2009 21:32
ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ ПРИ ВЧИНЕННІ ЗНАЧНИХ ПРАВОЧИНІВ
16.12.2009 08:04
ВИЗНАННЯ І ВИКОНАННЯ ІНОЗЕМНИХ СУДОВИХ РІШЕНЬ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ ТА МІЖНАРОДНИМИ ДОГОВОРАМИ
16.12.2009 07:59
ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЛОМБАРДІВ
16.12.2009 07:46
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ЗБЕРІГАННЯ АВТОТРАНСПОРТУ
16.12.2009 07:37
ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ЗА ДОПОМОГОЮ НЕГАТОРНОГО ПОЗОВУ
16.12.2009 07:32
ПРОЦЕСУАЛЬНА ФОРМА УЧАСТІ УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ
15.12.2009 19:38
ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО АДВОКАТОМ ПРАВ В СУДІ
15.12.2009 19:34
ПРИПУЩЕННЯ ЯК ОСНОВА ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ДОКАЗУВАННЯ
15.12.2009 19:23
ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНСТИТУТУ НАБУВАЛЬНОЇ ДАВНОСТІ У ВІТЧИЗНЯНОМУ ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ
14.12.2009 20:35




© 2006-2022 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше