АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ КАРНОГО РОЗШУКУ ЩОДО ПЕРСОНІФІКАЦІЇ НЕВПІЗНАНИХ ТРУПІВ
04.02.2010 20:52
Автор: Третьяк Катерина Володимирівна, ад’юнкт кафедри оперативно-розшукової діяльності факультету підготовки фахівців кримінальної міліції Одеського державного університету внутрішніх справ
Актуальність обраної теми є безсумнівною для теорії і практики діяльності органів внутрішніх справ. Сьогодні дійсно існують суттєві проблеми, пов’язані з діяльністю підрозділів карного розшуку щодо персоніфікацією невпізнаних трупів.
Проблемні аспекти теорії оперативно-розшукової діяльності, зокрема розшукової роботи ґрунтовно досліджувалися в працях багатьох науковців, серед яких Б.І. Бараненко, Д.В. Бойчук, М.П. Водько, М.В. Гарник, К.К. Горяінов, О.Ф. Долженков, О.М. Джужа, О.В. Копан, В.В. Матвійчук, В.С. Овчинський, С.А. Шкода та багато інших. Вагомі результати їхньої копіткої праці найшли своє відображення в чинному законодавстві України та в інших напрямках політики нашої держави у сфері протидії злочинності. Однак, на наш погляд, реалії сьогодення, існуюча неузгодженість між законодавчими та відомчими актами, неопрацьованість окремих питань в цієї галузі потребують подальших ґрунтовних досліджень та розробок.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» однією з підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності є наявність достатньої інформації про осіб, які безвісно зникли [1]. До таких осіб відносять тих, хто без видимих причин зник із свого звичного оточення, постійного місця проживання чи постійного місця роботи, стосовно яких в органи внутрішніх справ надійшли заяви чи повідомлення про зникнення і є підстави вважати, що вони стали жертвами злочину чи нещасного випадку.
На оперативні підрозділи органів внутрішніх справ покладаються такі напрямки розшукової роботи, як:
- розшук обвинувачених та підсудних, що переховуються від органів дізнання, слідства й суду;
- розшук засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі, які ухиляються від виконання вироку після набрання ним законної сили;
- розшук безвісно зниклих осіб;
- встановлення особистості невпізнаних трупів.
Розшукова робота є самостійним напрямом діяльності оперативно-розшукового підрозділу. Їй притаманний ряд характерних ознак: нормативно-правовий характер, відношення до компетенції державних правоохоронних органів та спецслужб, комплексність засобів та методів, багатоцільова направленість та деякі інші [2]. Однак, на сьогодні існує ряд важливих проблемних питань з цього приводу на які, за нашим переконанням, необхідно звернути увагу. Суттєвою проблемою, на нашу думку, є проблема персоніфікації невпізнаних трупів.
Ефективність роботи щодо персоніфікації невпізнаних трупів в першу чергу залежить від якості проведення невідкладних слідчо-оперативних заходів.
Слід звернути увагу на проведення повного комплексу судово-медичних досліджень та дактилоскопіювання, в результаті яких можна персоніфікувати труп та виявити наявність або відсутність ознак злочину. Але, у зв’язку із тим, що працівники карного розшуку не завжди правильно ставлять питання судово-медичним експертам та не в повному обсязі проводять оперативно-розшукові заходи, виникають певні проблеми, пов’язані з втратою часу, можливих речових доказів тощо. Отже, судово-медичним експертам необхідно в першу чергу здійснювати практичну допомогу оперативним підрозділам в отриманні пальцевих візерунків невпізнаних трупів, в тому числі таких, що зазнали зміни внаслідок гноїння, мацерації та муміфікації.
Про гостроту поставленої проблеми можна судити, насамперед з наявних статистичних даних щодо стану та динаміки виявлення та встановлення невпізнаних трупів на території України. Тільки на початок 2009 року за обліками МВС України було зареєстровано 17347 невпізнаних трупів. Залишок на кінець 2009 року встановив 16482.
Аналіз практики розшукової роботи органів внутрішніх справ України свідчить про існуючі суттєві прогалини в організації та тактиці вказаного напряму – персоніфікації невпізнаних трупів. Також необхідно враховувати той факт, що організація розшукової роботи за вказаним напрямом потребує суттєвого перегляду, орієнтуючись на сучасні погляди в теорії та практиці оперативно-розшукової діяльності.
Такі зміни вимагають теоретичного переосмислення і наукового вирішення ряду актуальних проблем практичної реалізації шляхів вдосконалення оперативно-розшукової діяльності.
Література:
1. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №22.
2. Теория оперативно-розыскной деятельности : Учебник / Под ред. К.К. Горяинова, В.С. Овчинского, Г.К. Синилова. – М.: ИНФРА - М,2009.- 831 с.
e-mail: katrin0988@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
