РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ ЯК ІНСТИТУТУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
26.11.2010 19:24
Автор: Васильєва Олена Олексіївна, аспірант кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Донецького юридичного інституту Луганського Державного Університету Міністерства Внутрішніх Справ України
Державна служба зобов’язана своїм виникненням державі. З її виникненням і розвитком стала розвиватися і служба, маючи своїм призначенням реалізацію завдань і функцій держави різноманітних галузях життєдіяльності суспільства. Процес трансформації управління і становлення державної служби в Україні як інституту адміністративного права йде повною ходою. Удосконалення державної служби, є безперервним, оскільки постійним є розвиток суспільних відносин, збагачення державної управлінської практики, постійними є трансформаційні процеси в системі і структурі державного управління. У червні 1996 року була прийнята Конституція - основний закон країни. Кардинально змінилася структура, функції органів державної влади на всіх рівнях. Змінилася роль і самого державного апарата і державних службовців. Конституція України визначила державну службу як найважливіший інститут у справі розвитку української державності [5, 295]. Така зміна ситуації призвела до виділення служби в органах державної влади і керувань - як особливого роду державної діяльність. Діяльність державних службовців має важливі правові наслідки, оскільки вона утворює, зміцнює і припиняє правовідносини. Усі форми діяльності державних службовців є необхідними елементами державного керівництва і нерозривно пов’язані з реалізацією державної влади [3, 28]. Законодавство України про державну службу складається з Конституції України, Закону України «Про державну службу», інших законодавчих актів, регулюючих особливості організації і проходження державної служби в окремих державних органів (мілітаризована і спеціальна цивільна державна служба): Закон України «Про міліцію», Закон України «Про прокуратуру», Закон України «Про статус суддів», Митний кодекс України, Закон України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та інших, прийнятих на їх основі підзаконних актів. Державна служба, як юридичний інститут розглядається в такій галузі права, як адміністративне право. Зараз йде активний процес формування нормативної бази державної служби, формуються і впроваджуються нові підходи до різних її аспектів. Державна служба, будучи різновидом служби взагалі, і публічної служби зокрема, володіє поруч властивих лише їй ознак, що дозволяють відмежувати державну службу від інших видів служби. Державна служба – це, перш за все служба в державних органах і їх апараті, діяльність по безпосередньому виконанню функцій держави. Державні службовці обіймають посади в державних органах і їх апараті. Посада – це визначена структурою і штатним розкладом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень [2, 1179]. З врахуванням різноманітних функцій, що стоять перед сучасною демократичною соціальною правовою державою і виконуваних різними органами держави, державну службу можна підрозділити по ряду ознак. Кожен вид державної служби, зумовлюється специфікою завдань і функцій, що стоять перед відповідним державним органом і має своє правове оформлення, характеризується особливими ознаками і спеціальним правовим статусом, встановленим відповідними нормативними актами. Державна влада в Україні здійснюється за принципом її розділення на законодавчу, виконавчу і судову [1, 5]. Відповідно до цього конституційного принципу державну службу підрозділяють на службу в органах законодавчої, виконавчої і судової влади. Стосовно функцій державної служби слід зазначати, що вона вирішує завдання держави, виконує її функції й функції органів державної влади [5, 146]. Правове встановлення принципів державної служби обумовлює функціонування державних органів, діяльність державних службовців (персоналу), стійкість державно-правового регулювання стосунків державної служби, а також обґрунтування тенденцій розвитку законодавства про державну службу. Принципи державної служби можна визначити як основоположні ідеї, встановлення, що виражають об'єктивні закономірності і визначальні науково обґрунтовані напрями реалізації функцій держави, повноважень державних службовців, що діють в системі державної влади і зокрема, державної служби [9]. Державним службам багатьох зарубіжних країн притаманні: політичний нейтралітет; територіальна децентралізація; наділення службовців повноваженнями, обов’язками та гарантіями; підконтрольність державного апарату законодавчій і судовій гілками влади та суспільній думці [8, 309]. Оскільки досить молода українська державна служба не має поки що відпрацьованих моделей вирішення потрібних проблем, доцільно при цьому враховувати досвід державних служб європейських країн [6, 5]. У світовій практиці існує декілька підходів до державної служби. В Англії і США концепція державної служби побудована на підлеглості її в структурі держави. В інших країнах (Франція, Японія) реалізується інша концепція державної служби, заснованої на ідеї державної служби як лідера суспільства [9]. Українське законодавство про державну службу втілює положення, характерні для обох підходів. Це не означає механічного перенесення положень іноземних законів в українське законодавство або копіювання методів їх роботи. Мова йде лише про доцільність використання деяких апробованих стандартів для вирішення конкретних питань функціонування й розвитку державної служби [6, 5]. Правовий інститут державної служби України носить публічний і комплексний характер. Комплексність інституту виявляється в тому, що він складається з норм різних галузей публічного права: конституційного, кримінального, трудового права та ряду фінансово-правових правил. Проте в основному даний інститут складається з норм адміністративного права. Одним із предметів адміністративного права є широкий комплекс суспільних відносин, що виникають у зв’язку з реалізацією функцій державного управління, які практично здійснюють державні службовці, тому в юридичній науці правове регулювання цих відносин відносять до правового інституту адміністративного права. Це обумовлюється також тим, що в нормах державної служби виявляються особливості адміністративно-правового регулювання управлінських суспільних відносин, котрі виражаються у методах правового регулювання державної служби [5, 321]. Особливостями державної служби як правового інституту є специфічні засоби і прийоми регулювання: зобов'язання, дозволи, заборони, підлеглість, підзвітність і підконтрольність, довіра держави, вірність службовців та інші. Специфіка діяльності службовця в державних органах полягає в тому, що він не створює безпосередньо матеріальних цінностей, але забезпечує умови для матеріального виробництва, у нього особливий предмет праці, інформація, яку він збирає, обробляє, зберігає, створює. Конкретними прикладами дій суб’єктів управління, в яких виражається зміст управлінської діяльності (тобто прикладами форм управлінської діяльності), можуть слугувати такі їх дії, як: видання акту управління, прийняття рішення, вирішення скарги, проведення наради, призначення ревізії, видача дозволу, реєстрація підприємства, здійснення контролю, заборона чого-небудь тощо [4, 208]. Адміністративне право посідає особливе місце в процесі реформування суспільства, подоланні кризових явищ в економіці та соціальній сфері. На цю галузь припадає основне навантаження щодо юридичного забезпечення адміністративної реформи, конституційних засад організації виконавчої влади, гуманізації діяльності держави, прав юридичних і фізичних осіб. Його норми регулюють діяльність структур виконавчої влади, місцевого самоврядування, державних і недержавних підприємств, установ, організацій. Безпосереднім об'єктом адміністративно-правового впливу з боку держави є не будь-які суспільні відносини, а тільки відносини управлінського характеру. Адміністративне право органічно пов’язано з виконавчою владою та державним управлінням. Воно виступає обов’язковим інструментом, за допомогою якого здійснюється реалізація державної виконавчої влади у формі державного управління [4, 3]. Тут треба підкреслити, що з розширенням законодавчої бази змінюється і місце правового інституту державної служби в системі адміністративного права. Наступним кроком по створенню завершеної правової системи у сфері державної служби стане розробка і ухвалення закону про державну службу (у новій редакції), з врахуванням положень Концепції адміністративної реформи в Україні. Сучасну державу неможливо уявити без такої важливої складової як державна служба. Від якісної організації державної служби, компетентності державних службовців залежить те, наскільки держава буде відповідати уявленням людей про державу та їхнім потребам. Своєю чергою, сучасне адміністративне право неможливо уявити без державної служби, яка, виходячи з уявлення про систему адміністративного права є одним із провідних інститутів зазначеної галузі права [7, 137]. Зараз в Україні постійно відбуваються вдосконалювальні процеси, видаються нові закони і постанови, виправляються старі. Процес вдосконалення вже йде і з кожним роком набирає більшу швидкість та ширше охоплює усі аспекти, що стосуються розвитку державної служби як інституту адміністративного права.
Джерела: 1. Конституція України: офіц. текст: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с. 2. Про державну службу: закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-Х11 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 52. – Ст. 490. 3. Гомаль В.П. Державна служба: курс лекцій /В.П. Гомаль, В.О. Чукаєва. – Днепр.: ДНУ, 2002. – 304 с. 4. Колпаков В.К. Адміністративне право України: підручник / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с. 5. Оболенський О.Ю. Державна служба: підручник / О.Ю. Оболенський .-К.: КНЕУ, 2006.-472с. 6. Озірська С.М. Системи державної служби європейських країн: Велика Британія, Російська Федерація, Україна, Французька Республіка: науково-аналітичне дослідження / С.М. Озірська, Ю.Д. Полянський.-К.:УАДУ, 1999.-166с. 7. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: навчальний посібник.-К.:Атіка, 2008.-624с. 8. Черноног Є.С. Державна служба: історія, теорія і практика: навч. посібник / Є.С. Черноног. – К.: Знання, 2008. – 458 с. 9. Сайт Головного управління державної служби України [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://www.guds.gov.ua/control/uk/index. 10. http://www.rf-rf.ru/index.php?action=view_page&id=9&id2=61825- [Електронний ресурс] - заголовок з екрана
e-mail: Alkiona158@rambler.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
