ПИТАННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ В ПЕРІОД ДИРЕКТОРІЇ УНР
28.02.2007 18:46
Автор: Грабовська Ганна Миронівна, викладач кафедри теорії та історії держави і права ТНЕУ, здобувачка кафедри теорії та історії держави і права Київського національного університету імені Тараса Шевченка
[Теория и история государства и права. История политических и правовых учений. Философия права]
Відновлення 14 грудня 1918 р. Директорії Української Народної Республіки мало як політичне, так і соціально-культурне та економічне значення для розвитку національної держави. Незважаючи на постійні військові події, робота державних органів щодо соціального забезпечення працівників різних сфер не призупинялася. З позицій сьогодення на проблеми освіти слід зауважити, що історичний досвід наших попередників є досить корисним у вирішенні важливих питань, які мають місце на сучасному етапі реформування освіти, зокрема питання пенсійного забезпечення працівників освіти.
Як відомо період Директорії був надзвичайно складним, оскільки постійно змінювалася політична ситуація на території України. Це найперше відсутність умов та засобів для підготовки нормативно-правової бази для покращання соціального рівня населення у всіх сферах суспільного життя.
1-го лютого 1919 р. згідно постанови Ради Міністрів УНР організована міжвідомча нарада з питання підготовки загального пенсійного статуту. Вирішення цього питання було покладено на три міністерства народного здоров’я, праці і фінансів, але як вказують факти представники міністерства праці та фінансів зволікали у вирішенні даного питання, оскільки не з’являлися на наради. Ця нарада була триразовою спонукою міністра народного здоров’я й опіки Є. Яковенка виконати доручення Ради Народних Міністрів Перша нарада не відбулася у зв’язку відсутності представників міністерств праці і фінансів, на другу прибув тільки представник міністерства фінансів, на жаль з невідомих причин представник міністерства праці не з’явився і на третю нараду. В ході обговорення даного питання приймали участь представники різних міністерств. Після заслуханих виступів і пропозицій було ухвалено, що пенсійний статут при звичайних обставинах є загальним для всіх інституцій. Але в окремих випадках в зв’язку з війною, епідемією та іншими обставинами, зацікавленні інституції через своїх представників мали надіслати до комісії з пояснюючими записками проекти статутів на ці виключні випадки. Ці проекти мали бути додатковими розділами до загального пенсійного статуту. Різним інституціям рекомендували надсилати свої пропозиції з відповідними матеріалами на виключні випадки в зв’язку із спеціалізацією праці тієї або іншої інституції [1: Арк.4,4зв,5].
Департамент загальних справ міністерства народної освіти (далі МНО) повідомив про новий пенсійний статут, який в найближчому часі мав стати законом, оскільки дія пенсійного статуту колишньої Російської імперії як за розміром ставок, так і духом закону не відповідав тогочасним законодавчим вимогам[4, Арк.7.]. Як свідчать архівні матеріали до МНО надходили різні запити на певні зауваження від органів місцевого управління з питань пенсійного забезпечення.
Проект тимчасового закону про пенсії та одноразові допомоги всім педагогічним працівникам в школах МНО УНР включав зміни і доповнення відповідних статей пенсійного статуту й особливих законів.
Згідно нового статуту про встановлення розмірів пенсій закріплювалися наступні правила, що були обов’язкові для всіх вчителів та вихователів на території УНР нижчих початкових, вищих початкових, середніх, комерційних, технічних, ремісничих і т. і. шкіл, без різниці викладання дисциплін. Вони мали рівні права на пенсію з коштів державної скарбниці, не залежно від тих пенсій, які їм належали на підставі інших приватних або громадських (міських або земських) статутів і постанов за педагогічну або іншу працю. Викладання у школах різних типів незважаючи на назви, при переході із однієї школи в іншу зараховувалося в педагогічний стаж. До пенсії стажу входила також і праця виконуючих обов’язки.
Особливістю даного закону є те, що право на пенсію мали також інші працівники різних типів шкіл: загальноосвітніх, професійних, технічних, ремісничих, міністерство народної освіти, як: лікарі, діловоди, бухгалтери, писарі, екзекутори, кастелянші, економки, лазаретні дами і інші працівники, включно до технічних службовців тобто: служителі швейцари і т. і. з коштів державної скарбниці. І важливо зазначити, що зарахувався стаж до пенсії вчителям, які працювали у колишній Росії або ЗУНР, а на даний момент 0-знаходилися на території України.
1. Для встановлення законодавчим шляхом норм оплати вищезазначеним працівникам в школах Міністерства народної освіти розмір їх пенсії, коли вони виходили на пенсію після 25 років рівнялися останньому розміру заробітної плати до якої входило оклад, квартирних і п’ятирічні додатки, як від держави, так і від міст і народних управ (прим 2). Примітка 1. (В тому випадкові, коли службовець мав квартиру реально, квартирні рахувалися в ¼ річного утримання.) Примітка 2. Директорам, інспекторам, завідуючим школами зараховувалося до пенсії, крім зазначених даною статтею утримання, ще й плату за завідування школою.
При виплаті пенсій були враховані різні обставини, а саме:
2. Якщо педагогічні працівники йшли у відставку за станом здоров’я одержували пенсію в таких розмірах: а) від 10 до 15 років ½ повної ставки пенсії; б) від 15 до 20 років ¾ повної ставки пенсії; в) за 20 років 100% розмір пенсії.
3. Маючи тяжкі не вилікуванні хвороби, які не давали можливості не тільки продовжувати роботу в школах, але і жити без постійного стороннього догляду, при виході у відставку, призначалася пенсія наступних розмірів: Відпрацювавши від 5 до 10 років ½ ставки; а від 10 до 15 років ¾ ставки, а пропрацювавши 15 років і більше повну ставку належної пенсії.
4. Особи, які підлягали до ст.8 і пропрацювали менше 10 років, а зазначені в ст.9. – менше 5 років, одержували одноразову допомогу в розмірі річного заробітної плати.
5. Коли особи залишали роботу згідно (ст.9) і була сім’я, тоді не залежно від пенсії та одноразової допомоги, видавалася ще одноразова допомога в розмірі річного утримання сім’ї і родині, яка утримувалася на його кошти.
6. Члени сім’ї, у випадку смерті чоловіка, або жінки пенсіонерів які вийшли у відставку, мали право на пенсію: а) вдови і вдівці – на половину пенсії котрі отримували за життя їх чоловіки або жінки; б) діти підлітки отримували повністю пенсію, як за службу батька, також і за службу матері після їх смерті; с) особи сімей, які ще не отримували пенсії, одноразові допомоги призначалися на підставі п.10. цього закону окремо матері і дітям річну заробітну плату.
7. До п. п. 8 і 9 Свідоцтва про стан здоров’я, які необхідні для одержання пенсії, видавалися комісією, яка складалася на паритетних умовах з двох учителів від педагогічної ради, або учительської спілки і двох лікарів. Комісія ця утворювалася негайно найближчою шкільною владою.
8. У термін коли вирішувалося питання про призначення пенсії, звільнені у відставку одержували щомісяця із фонду державної скарбниці аванс в розмірі утримання згідно рішення шкільної влади.
9. Із усього утримання, а саме: жалування, столових, квартирних, 5-річних надбавок та інших від казни, міст і земств утримували в пенсійний капітал Державної скарбниці 2% замість 5% . З усіх працюючих в школах загальноосвітніх, професійних, технічних, ремісничих та інших МНО.
10. Чинність цього закону поширювалася на всіх пенсіонерів, які вже отримували пенсію згідно інших статутів або законів.
Зазначалася ще й окрема норма, що в разі підвищення розмірів заробітної плати, підвищувався і розмір пенсії тим особам, котрі уже отримували пенсію за свою працю в школах [5: Арк..132-134].
Таким чином, можна ствердити, що незважаючи на суттєві перешкоди державотворча робота уряду Директорії УНР була плідною, адже, свідченням того є правові засоби вирішення проблеми соціального захисту. Даний закон про пенсійне забезпечення вчителів був надзвичайно гуманним і підтверджує, що в час нестабільності та постійних військових дії, ця сфера постійно перебувала в полі зору держави і дане питання було врегульовано на законодавчому рівні.
Подана стаття підготовлена у плані розробки теми: “Розвиток держави і права України на початку ХХ ст.”, затверджена кафедрою теорії держави і права ТАНГ і потребує подальшого дослідження.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Центральний державний архів вищих органів влади і управління (далі ЦДАВОУ). // Ф.2582.- Оп.1. – Спр.31. – Арк.4,4зв,5.
2. ЦДАВОУ //Ф. 2582. – Оп.1 – Спр.31. – Арк..2 .
3. ЦДАВОУ //Ф.2582. – Оп.1. – Спр.31. – Арк.1.
4. ЦДАВОУ //Ф. 2582. – Оп.1 – Спр.31. – Арк..7.
5. ЦДАВОУ //Ф.2582. – Оп.1. – Спр.16. – Арк..132-134
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
