:: LEX :: ВРАХУВАННЯ ОБСТАВИН, ЩО ПОМ’ЯКШУЮТЬ ПОКАРАННЯ, ПРИ ЗАСТОСУВАННІ СТАТТІ 69' КК УКРАЇНИ
UA  RU  EN
 
  Главная
  Как принять участие в научной конференции?
  Календарь конференций
  Редакционная коллегия. ОБ «Наукова спильнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архив

Актуальные исследования правовой и исторической науки (выпуск 60)

Срок представления материалов

16 апреля 2024

До начала конференции осталось дней 19


  Научные конференции
 

  Полезные правовые интернет ресурсы
 

 Полезные ссылки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Счетчики


 Ссылки


 Кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ВРАХУВАННЯ ОБСТАВИН, ЩО ПОМ’ЯКШУЮТЬ ПОКАРАННЯ, ПРИ ЗАСТОСУВАННІ СТАТТІ 69' КК УКРАЇНИ
 
30.09.2012 20:48
Автор: Самойленко Є. Ю., здобувач кафедри кримінального права № 1 Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», м. Харків
[Секция 4. Уголовное право. Уголовное процессуальное право. Криминалистика. Криминология. Уголовно-исполнительное право]

1. У ст. 66 Кримінального кодексу України (далі – КК) встановлено загальний порядок врахування судом при призначенні покарання обставин, що його пом’якшують. Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» від 15 квітня 2008 року КК України було доповнено ст. 691 «Призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання» відповідно до якої за наявності обставин, які пом’якшують покарання, і передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті Особливої частини КК. 

2. Підстава застосування ст. 691 КК складається з декількох елементів (чинників), а саме: 1) наявність лише тих обставин, що пом’якшують покарання, які передбачені у пунктах 1 та 2 ст. 66 КК; 2) відсутність обставин, що обтяжують покарання; 3) визнання підсудним своєї вини у вчиненому злочині.

2.1. У пунктах 1 та 2 ст. 66 КК передбачені такі обставини, що пом’якшують покарання: а) з’явлення із зізнанням, б) щире каяття, в) активне сприяння розкриттю злочину, та г) добровільне відшкодування завданого збитку й ґ) усунення заподіяної шкоди. Усі ці форми поведінки особи є різновидами так званого дійового каяття, яке полягає в тому, що особа, винна у вчиненні злочину, після його здійснення, але до ухвалення вироку добровільно здійснює певні активні дії, спрямовані на відвернення, зменшення чи відшкодування злочинних наслідків. Водночас добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди можуть судом і не враховуватися як підстава для застосування ст. 691 КК у тих випадках, коли такі збитки або шкоду злочином не було заподіяно. Наприклад, при вчиненні готування до злочину (ч. 1 ст. 14 КК) відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди може і не знадобитися, бо діяння винного може й не спричинити ніяких наслідків.

2.2. Слід зазначити, що одним з елементів підстави застосування ст. 691 КК є визнання підсудним своєї вини у вчиненому злочині. Однак потрібно мати на увазі, що, як вірно стверджує В.І. Тютюгін [1], цей елемент підстави певним чином стикається з обставинами, передбаченими у п. 1 ст. 66 КК, оскільки щире каяття припускають визнання особою своєї вини, висловлення жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. 

Більшість вчених наполягають, що визнання вини – це позиція обвинуваченого (підозрюваного), який визнає свою вину у вчиненому злочині та своїми діями сприяє розслідуванню злочину та здійсненню правосуддя, а також може бути підставою для застосування спрощених або скорочених процедур у кримінальному провадженні [2].

Аналізуючи обставини, що пом’якшують покарання, які передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК, можна прийти до висновку, що деякі з них прямо чи опосередковано характеризуються ознакою визнання вини підсудним. Зокрема, щире каяття – це певне моральне і психологічне явище, яке виявляється у самозасудженні особою вчиненого нею суспільно небезпечного діяння, реальному бажанні виправити наслідки, усунути заподіяну потерпілому шкоду або хоча б зменшити її розмір, сприянні оперативному розкриттю злочину уповноваженим органам державної влади. Теорія і практика сходяться на думці, що основною формою прояву щирого каяття є визнання підсудним своєї вини. 

Стосовно з’явлення із зізнанням як добровільного, безпосереднього звернення особи, яка вчинила злочин, до правоохоронних органів або суду з правдивим повідомленням про вчинений злочин із наміром передати себе в руки правосуддя, можна прийти до висновку, що сам факт звернення до органів державної влади є підставою вважати, що особа фактично визнає свою вину. Якщо припустити існування протилежного, то виглядає доволі безглуздо ситуація, коли особа повідомляє про вчинений нею злочин, але одночасно не визнає своєї вини.

Аналогічний висновок можна зробити і про наявність визнання вини у тому випадку, коли особа активно сприяє органам розслідування у розкритті злочину, добровільно відшкодовує завданий збиток або усуває заподіяну шкоду, враховуючи зміст і значення цих пом’якшуючих обставин. 

Правова категорія «визнання вини підсудним» вживається законодавцем лише у статті 691 КК. Навіть ч. 1 ст. 66 КК України не встановлює визнання вини як обставину, що пом’якшує покарання. Пленум Верховного Суду України у пункті 62 постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 (далі – ППВСУ від 24 жовтня 2003 р. № 7) наголошує, що суди мають перевіряти, чи фактично визнає свою вину підсудний, не називаючи при цьому ознаки такої «фактичності». Напевно, Пленум має на увазі те, що такі показання особи підлягають детальній перевірці, а саме визнання може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього факту сукупністю наявних у справі доказів, які свідчать про дійсне висловлення жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Слід наголосити, що щире каяття, з’явлення із зізнанням або активне сприяння розкриттю злочину мають підтверджуватися аналогічними доказами.

Водночас, не дивлячись на фактичне визнання вини та висловлення жалю, внутрішнє моральне або психічне переконання особи може бути діаметрально протилежним, тобто особа добровільно вчинює активну дію щодо визнання вини, бажаючи, щоб суд врахував її при призначенні покарання як обставину, що пом’якшує покарання (наприклад, щирим каяттям), але підсвідомо відстоює думку про свою невинуватість. У такому випадку орган досудового розслідування ніяким чином не зможе підтвердити щирість каяття особи. Саме тому, окремі науковці, дослідивши дану процесуальну проблему, пропонують виключити визнання вини підсудним з тексту аналізованої норми, бо за наявності обставин, що пом’якшують покарання, які передбачені п. 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК, наявності підтверджуючих доказів, отриманих під час кримінального провадження, показань свідків, особистої характеристики злочинця, є підстави для застосування ст. 691 КК. 

Таку позицію можна біло б підтримати за умови, якщо б законодавець закріпив положення про обов’язкове встановлення щирого каяття особи чи хоча б положення про обов’язкову наявність кількох обставин, що пом’якшують покарання для застосування ст. 691 КК. Проте, оскільки визнання вини може бути одностайно пов’язане з наявністю щирого каяття особи, а ст. 691 КК не вимагає встановлення наявності цієї обставини в кожному випадку, то, вважаємо, що немає достатніх підстав виключати визнання вини особою, як однієї зі складових підстави застосування ст. 691 КК.

2.3. Серед обставин, що пом’якшують покарання, які зазначені в ч. 1 ст. 66 КК передбачені й інші обставини, кримінально-правове значення яких можна визнати тотожним із тими, що є підставою для застосування ст. 691 КК, тобто які характеризують позитивну посткримінальну поведінку особи – надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину (п. 21  ч. 1 ст. 66 КК). Однак вітчизняний законодавець не відносить її до однієї зі складових підстави призначення покарання згідно зі ст. 691 КК. 

Вважаємо, що такий крок законодавця є необґрунтованим, оскільки, якщо добровільне відшкодування завданого збитку або усунення вже заподіяної шкоди визнається так званою «особливою» обставиною, що пом’якшує покарання, то тим більш надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину, тобто дії, спрямованої на недопущення заподіяння шкоди або зменшення її прояву (наслідків), слід також визнати передумовою (її складовою) для застосування ст. 691 КК. До того ж, майно, яку б цінність воно не мало, ніколи не можна порівняти з життям і здоров’ям особи, яке на конституційному рівні вважається найвищою соціальною цінністю. Тому законодавець має віддати належне не лише тому злочинцю, який відшкодував заподіяну шкоду, але й тому, хто надав медичну або іншу допомогу потерпілому безпосередньо після вчинення злочину чи, навіть, врятував життя потерпілого. 

2.4. Крім того, певним недоліком ст. 69  КК України є невизначеність позиції законодавця щодо кількості обставин, що пом’якшують покарання, як підстави застосування ст. 69 КК. Відповідно до абз. 1 п. 62 ППВСУ від 24 жовтня 2003 р. № 7 визначення покарання з дотриманням правил норми закону, що досліджується, можливе лише за наявності обставин, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 66 КК (з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування або усунення заподіяної шкоди), а також при визнанні підсудним своєї вини та відсутності обставин, що обтяжують покарання. 

На нашу думку, дану норму слід застосовувати за наявності хоча б двох обставин, що пом’якшують покарання, водночас, передбачивши, як елемент підстави для застосування ст. 691 КК й обставину, що зазначена у п. 21 ст. 66 КК. При цьому ці обставини можуть розміщуватися як в одному з наведених пунктів, так і у різних пунктах (1, 2, 21 ) ст. 66 КК. Це, на наш погляд, пояснюється таким:

1) законодавець закріпив в тексті ст. 691 КК слово «обставини» у множині, що у лінгвістичному значенні означає наявність сукупності двох і більше явищ або предметів довільної природи, яка розглядається як одне ціле;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди можуть судом і не враховуватися як підстава для застосування ст. 691 КК у тих випадках, коли такі збитки або шкоду злочином не будо заподіяно. Водночас, охарактеризувати злочинця як такого, що заслуговує на пом’якшення покарання за наявності лише однієї обставини, що його пом’якшує, надзвичайно важко. Саме тому, навряд чи доцільно було б зобов’язувати суд за наявності лише однієї обставини, що пом’якшує покарання, застосовувати ст. 691 КК і призначати не більше двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті Особливої частини КК.




Література:

1. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.; За ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х.: Право, 2010. – С. 357.

2. Повзик Є.В. Визнання обвинуваченим своєї вини як підстава диференціації  кримінально-процесуальної форми.// Реформування судових і правоохоронних органів: матеріали науково-практичної конференції (14 травня 2010 р.). – Х.: Одіссей, 2010. – С. 293 – 296.

3. Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 6. – С. 14–20. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЩОДО НЕОБХІДНОСТІ ЗМІНИ НАЗВИ РОЗДІЛУ ХVІІІ КК УКРАЇНИ «ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПРАВОСУДДЯ»
26.09.2012 11:23
ІНДУКЦІЙНІ МЕТАЛОШУКАЧІ В АРСЕНАЛІ ПОШУКОВИХ ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ
22.10.2012 12:21
ПОШУКОВІ ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ: ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ
22.10.2012 12:19
ОКРЕМІ ПИТАННЯ ПРИЗНАЧЕННЯ АВТОТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНИХ ПОДІЙ
22.10.2012 12:12
ДО ПИТАННЯ ПРО РОЗМЕЖУВАННЯ ПОНЯТЬ «ТАКТИЧНА ОПЕРАЦІЯ» ТА «ТАКТИЧНА КОМБІНАЦІЯ»
22.10.2012 12:11
ВИКОРИСТАННЯ В РОЗКРИТТІ ТА РОЗСЛІДУВАННІ ВБИВСТВ ДАНИХ ПРО ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД ЛЮДИНИ
22.10.2012 12:09
ПРОБЛЕМИ ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ
22.10.2012 12:08
ОГЛЯД МІСЦЯ ПОДІЇ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ГРАБЕЖІВ І РОЗБОЇВ ВЧИНЕНИХ НЕПОВНОЛІТНІМИ
22.10.2012 12:04
ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ОСВІДУВАННЯ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ГРАБЕЖІВ І РОЗБОЇВ ВЧИНЕНИХ НЕПОВНОЛІТНІМИ
22.10.2012 12:03
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГРАЛЬНОГО БІЗНЕСУ
21.10.2012 23:30




© 2006-2024 Все права защищены При использовании материалов сайта, ссылка на www.lex-line.com.ua обязательна!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше