Цивільний кодекс України передбачає ряд способів забезпечення зобов’язань, хоча не всі ці способи відносяться до санкцій, але всі прямо чи опосередковано створюють додаткові обтяження для боржника. Провідне місце серед способів забезпечення зобов’язання займає неустойка, так згідно зі статтею 549 ЦКУ, одним із засобів забезпечення зобов’язання є неустойка. Неустойка також є і форою цивільної відповідальності, та може застосовуватися разом із відшкодуванням збитків, так ч. 2 ст. 552 ЦК України передбачає їх одночасне застосування в разі порушення зобов’язання.
В свою чергу ГК України, а саме ч. 1 ст. 232 передбачає, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов’язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.
Таким чином ГК України встановив правило, що в разі відсутності іншої домовленості між сторонами, неустойка матиме заліковий характер.
Неустойка може виконувати функцію відповідальності та забезпечувальну функцію. Функцію відповідальності неустойка починає виконувати з моменту невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, коли виявляється, що забезпечувальна функція неустойки не виконана або виконана не в повному обсязі.
Сплата неустойки як наслідок порушення зобов'язання визначена ст. 611 ЦК України. Як заходи цивільно-правової відповідальності неустойці властиві всі риси цивільно-правової відповідальності, визначені її предметом та методом правового регулювання, а саме:
- майновий характер (ЦК України визначає неустойку як грошову суму або іншу майнову цінність);
- надходження суми стягненої (сплаченої) неустойки на користь особи, право якої порушено;
- можливість бути передбаченою угодою сторін;
- залежність застосування до боржника неустойки від розсуду кредитору;
- компенсаційний характер;
- можливість виконання обов'язку сплатити неустойку правопорушником.
На відміну від загального виду цивільно-правової відповідальності - відшкодування збитків, для застосування якого необхідна наявність чотирьох умов: протиправної поведінки, шкоди (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини порушника, для покладення на боржника цивільно-правової відповідальності у вигляді неустойки необхідною та достатньою є наявність лише двох умов:
а) протиправної поведінки;
б) вини боржника.
При цьому наявність чи відсутність у кредитора збитків, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, що виникли, не беруться до уваги при вирішенні спору про стягнення з боржника суми неустойки (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Таким чином, неустойка є одним з дієвих засобів забезпечення зобов’язання, одним із провідних способів відповідальності за порушення цивільного зобов’язання, та може застосовуватися як самостійно так і окремо від відшкодування збитків.
Література:
1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - Ст. 144
2. Цивільний кодекс України: за станом на 11серпня 2013р. / Відомості Верховної Ради України (ВВР) , 2003, № 40-44. – Ст.356.
3. Пучковська І. Проти подвійної природи неустойки / І. Пучковська // Вісник Академії правових наук України. - №4. - 2011. - С. 105-113.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
