:: LEX :: ОСОБЛИВОСТІ ГАРАНТІЙ ДЕПУТАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
   
 
  Главная
  Как принять участие в научной конференции?
  Календарь конференций
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наши сборники

Актуальные исследования правовой и исторической науки (выпуск 34)

Срок представления материалов

14 июля 2021

До начала конференции осталось дней 28


  Научные конференции
 

  Полезные правовые интернет ресурсы
 

 Полезные ссылки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Счетчики


 Ссылки


 Кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ОСОБЛИВОСТІ ГАРАНТІЙ ДЕПУТАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
 
11.06.2014 16:38
Автор: Думка Соломія Миколаївна, студентка юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету
[Секция 2. Конституционное право. Конституционное процессуальное право. Международное право]

Конституційно-правовий статус народного депутата України – це його місце і роль у системі правовідносин як представника українського народу в парламенті, визначені і гарантовані Конституцією і законами України [4].

Слід зазначити, що народний депутат займає вагоме місце у Верховній Раді України. У Законі України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року чітко окреслена діяльність депутата в парламенті:

1) бере участь у засіданнях Верховної Ради України;

2) бере участь у роботі депутатських фракцій (груп);

3) бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України;

4) виконує доручення Верховної Ради України та її органів;

5) бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України;

6) бере участь у парламентських слуханнях [1].

Крім цього, слід зазначити, що Закон надає широкі права народному депутату, а саме:

1. Народний депутат має право ухвального голосу щодо всіх питань, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано. Кожний народний депутат у Верховній Раді України та її органах, до складу яких його обрано, має один голос.

2. Народний депутат реалізує на засіданнях Верховної Ради України та в роботі її органів надані йому права відповідно до Конституції України, цього та інших законів України.

3. Народний депутат бере особисту участь у засіданнях Верховної Ради України чи її органів, до складу яких його обрано.

4. Народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп [1].

З метою забезпечення ефективного здійснення народними депутатами своїх прав та обов’язків в конституційному праві існують такі поняття як депутатський імунітет та депутатський індемнітет. Саме завдяки цим двом термінам народні депутати можуть як належно виконувати всі свої повноваження.

Депутатський імунітет  передбачає неможливість притягнення депутата до юридичної відповідальності за діяння, які містять ознаки злочинів та/або правопорушень, без попереднього санкціонування парламентом (в деяких випадках – після прямої заборони притягнення депутата до відповідальності) [2, 16].

Незважаючи на поширену практику законодавчого закріплення недоторканості депутатів, відповідна норма не є універсальною для всіх країн. Так, наприклад, у Малайзії, Намібії та Нідерландах інститут депутатського імунітет у взагалі відсутній; у Австралії, Великобританії, Іспанії, Канаді, Колумбії, Новій Зеландії імунітет відсутній, але притягнення депутатів до відповідальності відбувається за особливих умов та у визначеному законом порядку; у Канаді, Мальті Ірландії, Великобританії імунітет поширюється виключно на цивільні справи [2, 16].

Якщо порівнювати депутатський імунітет українського народного депутата та його дію в країнах Європи, то можна прослідкувати, що вони суттєво відрізняються.

На сьогоднішній день Україна є «власником» майже абсолютної депутатської недоторканості для депутатів парламенту. І це у той самий час, коли в демократичних країнах світу жодна посадова особа, жоден депутат не може мати імунітету від покарань за злочини.

Варто зазначити, що існує процедура обмеження депутатського імунітету. Імунітет може бути знятий на підставі отриманої згоди парламенту. Умовою обмеження депутатської недоторканості є надання парламентом згоди на притягнення депутата до відповідальності, його арешт або затримання. Ця процедура, яку зазвичай визначають у регламенті законодавчого органу, практично є універсальною. Так, в Угорщині Депутати можуть переслідуватись за неправомірні дії лише у тому випадку, якщо останні не мають жодного відношення до їхньої політичної діяльності. Органи прокуратури, на вимогу депутата або третини членів комітету стандартів, що має юрисдикцію у таких справах, повинні вимагати від парламенту рішення стосовно того, чи існує зв’язок з депутатською діяльністю. Після того, як ця вимога була виконана, органи прокуратури повинні негайно зупинити усі слідчі дії, що були розпочаті. Якщо парламент визнає, що зв’язок між здійсненим правопорушенням та політичною активністю депутата існує, то рішення про винуватість або невинність депутата приймається паралельно. Якщо парламент у всіх подібних випадках не може визначити свого рішення протягом 8 тижнів з моменту вимоги, то вважається, що він погоджується із рішенням органів прокуратури [2; 19].

Слід зауважити, що існує таке поняття, як «депутатський індемнітет», що означає передбачає захист від усіх форм відповідальності за дії, вчинені під час виконання депутатських функцій. Тобто депутатів не можна притягнути до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності за дії, захищені індемнітетом [2, 13]. 

При розгляді свободи члена парламенту вільно висловлюватися під час здійснення депутатських повноважень має велике значення визначення, що є здійсненням таких повноважень. Зазвичай, законодавство чітко це поняття не визначає.  Зазвичай, законодавство чітко це поняття не визначає. Однак поле поширення індемнітету та перелік дій, що підпадають під його захист, деталізується у парламентській та судовій практиці. Більш-менш універсальна інтерпретація передбачає дії та обставини, що можуть виникнути під час здійснення мандату та виконання парламентських функцій [2, 14].

Крім цього, як і у випадку депутатського імунітету, так і у випадку депутатського індемнітету існує процедура його обмеження. Зокрема, розглянемо як проводиться ця процедура в Румунії. Індемнітет може бути обмежений виключно палатою, до якої належить депутат. Сенат приймає рішення 2/3 голосів від присутніх членів. Палата депутатів – 2/3 від загальної кількості членів. Пропозицію про порушення справи надсилає Міністр юстиції Голові однієї з палат [2, 15].

Законодавство України визнає та гарантує право на депутатський індемнітет, проте, з певними обмеженнями. Так, відповідно до статті 80 Конституції України: «Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп» [3].

Отже, депутатський імунітет передбачає неможливість притягнення депутата до юридичної відповідальності за діяння, які містять ознаки злочинів або правопорушень, без попереднього санкціонування парламентом. Депутатський індемнітет передбачає захист від усіх форм відповідальності за дії, вчинені під час виконання депутатських функцій. Як депутатський імунітет, так і депутатський індемнітет, активно використовуються як в Україні, так і в інших країнах світу. Звичайно, це позитивно впливає на виконання народними депутатами їхніх службових обов’язків. Проте існує і негативний прояв функціонування даних гарантій, а саме: народні обранці завдяки депутатському імунітету та індемнітету можуть зловживати своїми повноваженнями, тим самим порушуючи закони України. 




Джерела:

1. Закон України «Про статус народного депутата України»  від 1993 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2790-12

2. Депутатські привілеї: зарубіжний досвід та пропозиції для України: інформаційно-аналітичне дослідження / за керівництвом Дениса Ковриженка // Лабораторія законодавчих ініціатив, 2007. – 33 с.

3. Конституція України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/page

4. Шаптала Н. К. Конституційне право України: навч. посіб. / Н. К. Шаптала, Г. В. Задорожня. – Запоріжжя: Дике Поле, 2012. – 479 с.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
КОНСТИТУЦІЙНА СКАРГА – ЕЛЕМЕНТ ЮРИДИЧНОГО МЕХАНІЗМУ ЗАХИСТУ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ОСОБИ
27.05.2014 13:03
ДО ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДОЗРЮВАНОМУ, ОБВИНУВАЧЕНОМУ ПРАВА НА ЗАХИСТ
16.06.2014 11:04
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА СВОБОДУ ТА ОСОБИСТУ НЕДОТОРКАННІСТЬ
16.06.2014 11:00
ЩОДО КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА КОЖНОГО НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ
16.06.2014 10:59
РОЛЬ ТА МІСЦЕ УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ В МЕХАНІЗМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ
12.06.2014 00:11
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ
12.06.2014 00:06
ВИБОРЧА СИСТЕМА В УКРАЇНІ
11.06.2014 16:33




© 2006-2021 Все права защищены При использовании материалов сайта, ссылка на www.lex-line.com.ua обязательна!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше