Переважна більшість країн світу давно визнали доцільність існування інституту шлюбного договору в законодавстві. В різних країнах цей інститут має свої особливості, проте мета його існування єдина – надати подружжю достатньо широкі можливості для самостійного визначення своїх майнових відносин у шлюбі, щоб вони мали змогу, при необхідності, змінити режим майна, встановлений законом, який автоматично починає діяти з моменту укладання шлюбу. Не може бути винятком у вирішенні даної проблеми і правова система України. З кожним роком зростає число судових позовів, з питань розділу спільно нажитого майна. Їх було б менше при існуванні традиції складати договори про розподіл майнових прав та обов'язків. Такі договори поширені в сім'ях з великим достатком, або їх укладають громадяни, реєструючи шлюб з іноземцями. Адже укладення шлюбного договору вирішило б багато проблем. Hозділ майна при розлученні пройшов би інтелігентно без зайвих витрат сил, а також коштів на адвокатів. Шлюбний договір можна укладати нареченим і подружжю. Якщо договір укладено нареченими, він набирає чинності лише у момент реєстрації шлюбу. Існує безліч причин, через які громадяни не укладають майнові договори:
1. Величезна частина населення країни належить до категорії малозабезпечених. У них немає майна, розділ якого може якось ускладнити розірвання шлюбу.
2. В Україні не прийнято укладати шлюбні договори. Для українців укладення шлюбу засноване на почуттях, коли люблячі люди щадять один одного. У цей період не хочеться навіть вимовляти слово розлучення. А спроби запропонувати підписання договору розцінюються, як бажання отримати вигоду і свідчать про відсутність почуттів, несерйозності намірів/
3. Багато хто просто не бажає проходити процедуру укладення шлюбного договору, який підлягає обов'язковому посвідченню у нотаріуса.
4. У шлюб вступають і заможні люди, яким є що ділити, і договір був би найкращим виходом у непростій ситуації із розлученням і розділом. Але і ці люди не вживають заходів через власну безграмотність в питаннях шлюбного договору. Вони взагалі несерйозно ставляться до такої ідеї, вважаючи, що майно потрібно ділити по справедливості, і коли прийде час. Вони не замислюються, що у кожної людини свої поняття справедливості, а під час розлучення навряд чи хтось із подружжя поступиться особистими інтересами заради цього поняття. Вище зазначені причини являються основним інструментом такого диспозитивного, багатоваріантного регулювання подружніх майнових відносин як шлюбний договір, що створює актуальність цієї теми. Аналізуючи положення ст.92 СК, якого регламентовано право на укладення шлюбного договору та порядок його реалізації, можна дійти висновку, що шлюбний договір укладається: до реєстрації шлюбу, тобто особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу; під час реєстрації шлюбу, а також подружжям. Сучасна юридична практика свідчить , щодо набуття СК чинності шлюбні договори на Україні практично не укладалися . Відсутність попиту з боку населення призводить до специфічного ставлення нотаріусів до шлюбного договору, оскільки вони майже не розвивають умови шлюбного договору і не вдосконалюють проекти таких договорів.
Література:
1. Явор О.А. Функції шлюбного контракту в сімейному праві України // Автореф. дис. канд. юрид. Наук: 12.00.03. – Х., 2006. – с. 14.
________________
Науковий керівник: Голобородько Наталія Володимирівна, викладач юридичних дисциплін І категорії, Таращанський державний технічний та економіко-правовий коледж
|