:: LEX :: РОЛЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В СТАНОВЛЕННІ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
UA  RU  EN
 
  Главная
  Как принять участие в научной конференции?
  Календарь конференций
  Редакционная коллегия. ОБ «Наукова спильнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архив

Актуальные исследования правовой и исторической науки (выпуск 60)

Срок представления материалов

16 апреля 2024

До начала конференции осталось дней 0


  Научные конференции
 

  Полезные правовые интернет ресурсы
 

 Полезные ссылки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Счетчики


 Ссылки


 Кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

РОЛЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В СТАНОВЛЕННІ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
 
22.02.2011 21:11
Автор: Тесліцький Артур Михайлович, аспірант Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича
[Конституционное право. Конституционное процессуальное право. Международное право]
Становлення громадянського суспільства охоплює десятки століть: від окремих його елементів в античному світі, до сучасних демократичних суспільних систем. Відповідно до цього на різних етапах суспільного розвитку складалися і різні уявлення про нього.
Поняття «громадянське суспільство» сягає своїм корінням починаючи ще з ідеї поліса Арістотеля. Однак як наукова категорія вперше з'являється в працях Т. Гоббса, Дж. Локка і отримує розвиток у творах Ж.Ж. Руссо, Ш. Монтеск 'є, І. Канта, Г. Гегеля, К. Маркса та інших філософів. На даний час поняття "громадянське суспільство" змістовно збагатилося і є багатозначним, існує безліч різних підходів та теорій щодо його визначення, як у вітчизняній, так і в західній фаховій літературі. В одному з підходів під громадянським суспільством розуміється сукупність міжособистісних відносин і соціальних інститутів (сім'я, освіта, економіка, культура, релігія тощо), що розвиваються без втручання держави. Громадянське суспільство створює умови для задоволення індивідами і соціальними групами своїх потреб та інтересів.
Громадянське суспільство – це та форма людської спільності, що знаходиться на певній стадії розвитку, яка за допомогою форм соціальної активності, задовольняє потреби своїх індивідів. Це комплекс добровільно сформованих первинних об'єднань індивідів (сім'ї, кооперації та інші об'єднання, крім державних і політичних структур). Це сукупність недержавних відносин у суспільстві (економічні, соціальні, національні і приватне життя людей). Це сфера самовиявлення вільних індивідів і їх об'єднань, захищена законами від прямого втручання і довільної регламентації їхньої діяльності з боку державної влади.[2]
Громадянське суспільство існує і функціонує в діалектичній, суперечливій єдності з державою. При демократичному режимі воно тісно стикається і взаємодіє з державою, при авторитарному і тоталітарному режимах перебуває в пасивній або активної опозиції до режиму. Воно є первинним стосовно до держави, фундаментом держави. За своєю природою громадянське суспільство є суспільством неполітичним. У надрах громадянського суспільства можуть виникати і виникають політичні об'єднання.
У рішенні ключових завдань формування громадянського суспільства і найважливіших соціальних проблем значну роль відіграють недержавні некомерційні організації, які утворюють так званий третій сектор. Інститутами громадянського суспільства вважають органи місцевого самоврядування, засоби масової інформації, політичні партії і громадські об'єднання. Недержавні, некомерційні і добровольчі об'єднання прийнято називати організаціями третього сектору. Поєднання всіх трьох ознак - незалежність, добровільність і неприбутковий характер діяльності - утворює ті своєрідні ознаки, що дозволяють відрізнити їх від схожих організацій, що належать державним і комерційним інститутам. Некомерційний сектор виступає важливим елементом демократичного устрою суспільства, що базується на принципах ринкової економіки. Він отримав назву третього сектору, що покликане підкреслити його значимість поряд з двома іншими, що представляють державу і чисто ринкові структури.[1]
Поняття «третій сектор» з'явилося в світі не так давно, його становлення відображає тенденції, що виникли одночасно з розвитком ринкової економіки. Сучасне громадянське суспільство можна уявити у вигляді трьох невід'ємних складових, які дозволяють виділити основні інститути, що функціонують в ньому: перший сектор - державний: органи державної влади на всіх рівнях, а також всі види державних підприємств і організацій, що діють в будь-якій сфері діяльності, у тому числі соціальної, заснованих на державній та змішаній формах власності, з переважною часткою державної участі;
другий сектор - комерційний (бізнес-сектор): неурядова прибуткова організація, третій сектор називають недержавним, неурядовим, незалежним, некомерційним, неприбутковим, благодійним, сектором добровільної активності (волонтерським, добровольчим), філантропічні або, як називають ці організації в країнах Заходу, - «не для прибутку».
Як показує практика, в тих країнах, де є сильний некомерційний сектор, існуючий нарівні з державним та бізнес секторами, де турботу про цей сектор взяли на себе держава і бізнес, присутній високий рівень економічного і демократичного розвитку. Некомерційні організації можуть бути ефективнішими, ніж державні та бізнес структури, оскільки вони швидко і ефективно реагують на потреби населення, пропонуючи свої послуги. Ці послуги можуть бути надані на тому ж якісному рівні, але з найменшими витратами. Наприклад: кризові центри, що пропонують медичні та психологічні послуги людям, що знаходяться в кризовій ситуації; правові та правозахисні центри, що пропонують послуги із захисту прав та інтересів громадян і організацій; а також багато інших типів послуг. Розвинений сектор некомерційних організацій сприяє розвитку ринкової економіки, оскільки ринкова економіка найбільш ефективно розвивається там, де є соціальна стабільність і довіру до всіх державних, приватних і суспільних інститутів. Некомерційні організації виявляють і дозволяють багато проблеми в суспільстві і, тим самим, вносять вагомий внесок у збереження стабільності в країні.
Громадські організації є невід’ємним елементом демократичного суспільства, в якому існують і вільно проявляються досить різні потреби й інтереси громадян. Вони виражають і захищають інтереси певних соціальних груп суспільства; користуються масовою підтримкою своїх членів і прихильників; виражають свої вимоги через певні програмні установки і цілі (як відкрито, так і, іноді, приховано). З часів свого виникнення громадські організації пройшли довгий шлях еволюції та розвитку, що було наслідком соціальних, економічних, політичних змін як у світі загалом, так і в окремих країнах, зокрема.
Аналіз основних видів суспільних відносин, що складають структуру громадянського суспільства, дозволяє визначити напрямок взаємин громадянського суспільства і держави, що досить непрості і різноманітні за своїм змістом. Основним напрямком цих взаємин є єдність громадянського суспільства і держави, що виражається, у першу чергу, у необхідності формування правової держави. Саме в правовій державі знаходять висвітлення конституційні принципи організації і здійснення державної влади та влади громадянського суспільства; визнання і захист основних прав і свобод людини та громадянина; встановлення демократичного державного режиму; забезпечення верховенства закону в діяльності і громадянського суспільства, і держави, взаємні обов'язки держави й особистості. Розвиток сектору громадських організацій можна розглядати як важливе свідчення вирішального моменту у розвитку демократичних інститутів, коли відбувається перехід від державної політичної демократії до демократизації суспільства. При цьому різноманітність і неспівпадіння інтересів різних груп та організацій, що їх представляють, є чинником зростання соціальної конфліктності, у попередженні негативних наслідків якої багато що залежить не лише від держави, а й від громадських організацій.

Література:
1. Санжаревский И.И., Титаренко В.А. История, методология и техника исследования проблем общества и личности в социологии. -  Тамбов: Изд-во ОГУП   «Тамбовская типография «Пролетарский светоч», 2002. С.432.
2. Г. Т. Тавадов Политология: Учебник. - М. Омега-Л, - 2000г. – 371С.


Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ДОГОВОРІВ РАДИ ЄВРОПИ
21.02.2011 21:09
ЗАГАЛЬНИЙ І СПРОЩЕНИЙ ПОРЯДОК НАБУТТЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ
08.02.2011 21:25




© 2006-2024 Все права защищены При использовании материалов сайта, ссылка на www.lex-line.com.ua обязательна!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше