1. Вивчення оперативної та слідчої практик показує, що значна частина сексуальних убивць відбували тривалі строки позбавлення волі й протягом значного періоду були відірвані від нормального життя. Серед них близько третини, це особи, які раніше притягувалися до кримінальної відповідальності за вбивства, грабежі, розбої, зґвалтування, нанесення тілесних ушкоджень, злісне хуліганство. Крім насильницьких діянь, багато з них в минулому судимі за різні майнові злочини й інші протиправні дії. Це найчастіше духовно й морально деградовані особи, їх поєднує крайня розбещеність і цинізм стосовно жінок, невиправдана агресія й злостивість до них. 2. Через те, що раніше судимі особи перебувають на обліку в підрозділах міліції, то їх виявлення не складне. Швидше за все проблеми виникають у тому, кого із значної кількості даного контингенту слід перевіряти в першу чергу на причетність до злочинів. Вивчення оперативної та слідчої практики показало, що найчастіше злочини аналізованої категорії вчиняють особи, які раніше відбували значні строки позбавлення волі (від 3-х і більш років) у виправних колоніях за корисливо-насильницькі, насильницькі й статеві злочини. До кола осіб, які перевіряються, у першу чергу повинні включатися постійно або тимчасово проживаючі в даній місцевості, особи які раніше були судимі за зазначені злочини або замах на їх вчинення. Необхідно також мати на увазі й осіб, судимих у ранньому віці за вчинення тяжких злочинів, які відбували покарання спочатку у виховних колоніях, а потім переведені після досягнення повноліття в дорослі колонії загального або посиленого режиму, а також раніше неодноразово судимих і проживаючих недалеко від місць злочинів. 3. Оперативні працівники карного розшуку повинні орієнтуватися особливо на встановлення фактів прибуття в район події осіб, недавно звільнених з місць позбавлення волі. Повинна організовуватися оперативна роботу серед раніше судимих і їх найближчого оточення з метою виявлення осіб, яких можна запідозрити в причетності до вчинення серійних убивств на сексуальному ґрунті, і за їх поведінковими ознаками, які проявляються в дозлочинний або післязлочинний період. 4. Слід також вказати на ознаки, які свідчать про те, що вбивця знайомий з методами оперативно-розшукової діяльності або він є працівником правоохоронних органів чи військовослужбовцем спеціальних підрозділів збройних сил України: а) ретельне приховання речових доказів; б) вибір жертв здійснюється із зовні привабливих жінок і в затишних місцях в) ведення безладного способу життя з обмеженим колом жінок; г) при придушенні опору потерпілих використовуються хімічні, наркотичні чи психотропні речовини; д) використання при придушенні опору жертви спеціальних прийомів рукопашного бою, а також прийомів ліквідації супротивника; е) прояв агресії в процесі розправи над жертвою; є) використання специфічних методів впливу (особливо психологічних) і гіпнотизації для досягнення злочинного результату; ж) знищення трупів із застосуванням хімічних засобів, які прискорюють розкладання трупів.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter