Автор: Журавський Вадим Володимирович, студент Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана
[Господарське право. Господарський процес]
Договір концесії виступає як один із договорів про виконання спеціальних робіт . Виступаючи потужним механізмом підвищення ефективності використання державного і комунального майна і забезпечення потреб громадян України у товарах (роботах, послугах), відносини договору концесії потребують детального та чіткого законодавчого регулювання.
Метою даної роботи є розробка пропозицій щодо вдосконалення Закону України «Про концесії» в аспекті істотних умов договору концесії.
В 1999 році було прийнято спеціальний нормативно-правовий акт який регулює концесії – Закон України «Про концесії». Цей Закон визначає поняття та правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна. В п. 1 ч. 1 ст. 10 даного закону зазначено істотні умови договору концесії. До них, зокрема, належать такі: сторони договору; види діяльності, роботи, послуги, які здійснюються за умовами договору; об'єкт концесії (склад і вартість майна або технічні і фінансові умови створення об'єкта концесії) та інші. Проте положення щодо сторін як істотних умов договору викликає сумніви в плані його доцільності.
Вчені з цього приводу дотримуються різних позицій. Так, наприклад, в підручнику «Цивільне право України» під редакцією Дзери О.В. та Кузнецової Н.С., при переліку всіх істотних умов умова про сторони була відсутня, з чого можна зробити висновок, що автори не розглядають сторін як істотну умову договору. В інших роботах приводиться перелік істотних умов, зазначених в Законі України «Про концесії», з чого випливає, що автори погоджуються з такими положенняик. Наприклад, в науково – практичному коментарі до Господарського кодексу під редакцією Мамутова В.К. автор схиляється до позиції законодавця, зазначаючи, що вимоги до концесійних договорів, порядок щодо їх укладання та інші питання визначаються законом про концесії .
На наш погляд, сторони договору ніяким чином не можуть виступати в якості істотних умов, адже сторони та умови договору – це різні поняття. Сторони договору – це фізичні або юридичні особи, які мають відповідні права і обов’язки, котрі випливають із договору, а також можуть бути передбачені законодавством України. Положення щодо істотних умов міститься, зокрема в ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу, де зазначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Це означає, що саме сторони повинні досягти згоди за всіма істотними умовами, які визнані такими законом або необхідні для даного виду договорів. Звичайно, у договорі повинно бути зазначено, між ким цей договір укладається. Проте це не означає, що вони стають істотними умовами договору, оскільки сторони не узгоджують умови щодо самих себе.
На підставі викладеного пропонуємо пункт 1 частину 1 статті 10 виключити із Закону України «Про концесії» через його недоцільність.
Література:
1. Цивільний Кодекс України вiд 16 січня 2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради , 2003, NN 40-44, ст. 356
2. Закон України «Про концесії» вiд 16 липня 1999 № 997-XIV // Відомості Верховної Ради, 1999, № 41, ст. 372
3. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України/ під ред. Мамутова В. К. – 2004 р.
4. Дзера О. В. Кузнєцова Н.С “Цивільне право України» Кн. 1.-К.: 2005 р.
e- mail: zhuravskyi@ukr.net
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
